Полювання не вдалося. Що відомо про збитий російський дрон С-70 "Охотник" і його роль у війні
На початку жовтня в Донецькій області було успішно приземлено важкий дрон С-70 "Охотник" – ще одну новітню розробку російського ВПК. Офіційна кремлівська пропаганда вже традиційно подавала його як зброю без аналогів у світі та "причину безсоння генералів НАТО".
Робота над ним ведеться вже понад десятиліття, кілька разів повідомлялось про плани запуску в серію, однак станом на зараз їх кількість оцінюється в менш ніж пів десятка. Liga.Tech розбиралась, що це за звір такий, наскільки правдивими є твердження про його унікальність та яку загрозу він може нести.
Наздогнати і перегнати
Ідея створення повноцінного безпілотного винищувача вже досить давно бентежить уяву високих військових чинів та голів оборонних концернів у всьому світі. Подібна машина зможе виконувати складніші маневри, не потрібно буде витрачати ресурси й вкрай цінну площу літального апарату на систему життєзабезпечення пілота, а у випадку збиття чи аварії життю останнього нічого б не загрожувало.
Перші напрацювання у безпілотній авіації Москва зробила ще за радянських часів. Мова про розвідувальні Ту-143 "Рейс" і Ту-141 "Стриж", які активно експлуатувались із початку 80-х. До речі, існує поширена теорія, що саме "стрижі" були переобладнані у камікадзе і використовувались для ударів Силами оборони (СО) по базі стратегічних бомбардувальників у російському Енгельсі.
Після падіння Червоної імперії розвиток безпілотної авіації тут відверто забуксував. Попри солідні бюджетні вливання, ВПК РФ так і не зміг видати чогось подібного до американських MQ-1 Predator чи MQ-9 Reaper. Себто ударно-розвідувальний дрон, здатний оперувати високоточними авіабомбами і ракетами.
Найбільш показова історія сталася з проєктом "Альтиус", робота над яким почалась конструкторським бюро ім. Симонова ще в 2011 році. Російська пропаганда переконувала, що він заткне за пояс вищезгаданих американських "однокласників", а турецький Bayraktar ТВ2 навіть не сприймався за конкурента. В 2016-му "Альтіус" провів перші випробування, однак вже за два роки головного конструктора Александра Гомзіна заарештували за підозрою в розкраданні коштів, виділених на розробку.
"Альтіус" згодом передали новому підряднику, який закінчив роботу над ним і навіть поставив певну кількість на озброєння. Точна кількість не розкривається, водночас Bayraktar TB2 станом на 2022 рік мав понад 300 випущених екземплярів.
Аналоги є
Паралельно з розробкою власного відповідника "хижака" МО РФ також дало зелене світло розробці безпілотного винищувача. Достеменно відомо про дві розробки: "Скат" від авіакомпанії "МиГ" та "Охотник" від конструкторського бюро Сухого.
Перший проєкт дійшов лише до демонстрації повнорозмірного макета в 2007 році. Згодом роботи над "Скатом" згорнули через брак фінансування, а вже готові на той момент напрацювання передали "Охотнику", робота над яким почалась у 2012 році.
Заяви російської пропаганди про унікальність С-70 і близько не відповідають дійсності. Ще в 2002 році американська корпорація Boeing провела тестування прототипу багатоцільового безпілотника X-45, який має дуже схожий з "Охотником" силует і компоновку. Планувалось, що цей дрон буде використовуватись для придушення ворожої системи протиповітряної оборони та для ударів по цілях, сильно захищених засобами ППО і ПРО.
Він мав використовуватись як зброя швидкого реагування, яку можна розгорнути на будь-якому аеродромі світу за 36 годин. Загалом було збудовано два прототипи, а вже в 2005 році ВПС США вирішили відмовитись від подальшого фінансування.
Ще однією подібною розробкою став Northrop Grumman X-47B, робота над яким почалась у 2011 році. Він позиціювався як безпілотний палубний винищувач для авіаносців. Планувалось, що він буде меншим за типовий пілотований винищувач, а отже можна буде ефективніше використовувати площу авіаносців.
Перші випробування були проведені вже за три роки на авіаносці "Теодор Рузвельт". Загалом було виготовлено два прототипи, а вже в 2015-му програму згорнули через її дороговизну.
Була навіть ідея поєднати дрон із технологією стелс: вже наприкінці 2000-х у ВПС США почалась експлуатація дрона RQ-170 Sentinel. Він навіть опинився в центрі серйозного геополітичного скандалу, коли в 2011 році один екземпляр цієї машини без видимих пошкоджень опинився в руках спецслужб Ірану.
Останній провів реверс-інжиніринг і вже в 2014-му представив клон під назвою Shahed 171. Не виключено, що Тегеран зробив це з допомогою чи поділився отриманими даними про Sentinel із РФ, щоб та їх використала для свого "Охотника". Кількість RQ-170 оцінюється в приблизно 20 шт.
Також можна згадати безпілотний літак MQ-25 Stingray від Boeing, який був продемонстрований публіці цього року. В першу чергу він позиціюється як дрон-заправник, однак, на думку військових експертів, він також може нести малопомітні протикорабельні ракети і є відповіддю на зростання морських амбіцій Китаю.
Схожі розробки безпілотного винищувача є і в інших країн – наприклад, британський Taranis від BAE Systems чи французький Neuron від Dassault Aviation.
Блеф із крилами?
Більшість ТТХ "Охотника" засекречені, а ті, що були оприлюднені, викликають серйозні сумніви.
Достеменно можна тільки сказати, що це великий за габаритами апарат: довжина становить 14 метрів, а розмах крил – 19. Для порівняння, у F-16 ці показники становлять 15 і 9 метрів відповідно. Щоправда найбільш габаритним дроном його теж не назвеш: вже згаданий Stingray має довжину в 15 метрів і розмах крил – майже 23.
Заявлено, що цей "аналоговнет" може розганятись до 1400 км на годину, нести вісім тонн бойового навантаження, підніматись на висоту 18 км і має дальність польоту в 6000 км. Для порівняння, у експериментального дрона-винищувача XQ-58 Valkyrie ці показники становлять 1048 км, 2,7 тон, 14 км і 5600 км відповідно.
Само собою, що це неабияк підживлювало браваду кремлівської пропаганди: їх дрон вже ось-ось відправиться в серію (розмови про це ведуться з 2021 року), а американські відповідники все ще на стадії експериментальних прототипів і буцімто вже значно відстали за ТТХ.
Втім, вірогідність банального блефу щодо спроможностей "Охотника" вкрай висока. По-перше, країна-агресор вже має давню традицію кратно завищувати характеристики своїх військових розробок. Хрестоматійний приклад – ракета "Кинджал", яку роками подавали як одну з перших повноцінних гіперзвукових ракет, з якою не зможе впоратись будь-яка наявна чи перспективна система ППО. Однак практика показала, що насправді це аеробалістична ракета, а збити її можна протиракетами PAC-3, які були розроблені ще в 90-х.
По-друге, російська сфера дронобудування і авіації загалом довгий час відверто буксувала і не могла наздогнати навіть турецьких виробників, що наочно продемонструвала епопея з "Альтіусом" і "Байрактаром". Прогалини там закривали завдяки купівлі вже готових рішень за кордоном: камікадзе "Шахед" надав Іран і, скоріше за все, "Ланцет" є просто створеним завдяки реверс-інжинірингу клоном сімейства дронів Hero від ізраїльської оборонної компанії.
Вірогідність того, що російський ВПК зміг за лічені роки нівелювати відставання і перегнати західні компанії, та ще й в умовах санкцій, виглядає надто вже фантастичною. Гарною ілюстрацією цього є епопея із Су-57: його так і не змогли підігнати під стандарт п'ятого покоління винищувачів (зараз західні військові експерти оцінюють його як 4++) і налагодити серійне виробництво (всього було виготовлено приблизно 13 штук). Днями з’явилась інформація, що його випуск взагалі припинився через проблеми з отриманням комплектовання західного виробництва.
Пропаганда також розповідала, що під час створення "Охотника" використовувались композитні матеріали і спеціальне стелс-покриття, яке робить його невидимим для радарів. Це твердження теж навряд чи відповідає дійсності.
Ще під час перших демонстраційних польотів і фото західні військові оглядачі зазначали, що його двигун не має захисного кожуха для маскування слідів вихлопу. Численні повітрозабірники та антени на фюзеляжі апарату теж підвищують шанси бути поміченим РЛС. Поки що єдиною невидимкою в арсеналі РФ, яка літає, залишається Су-57, але до такого позиціювання теж є питання.
Відмова ВПС США від численних версій безпілотного винищувача після кількох випробувань і пари прототипів не є випадковістю. Попри всі очевидні переваги, дрони-винищувачі ще не скоро зможуть відправити військових пілотів на пенсію.
Вони можуть краще "відчувати" свою машину, а завдяки численним датчикам і сенсорам мають кращу обізнаність про те, що відбувається безпосередньо навколо на місці подій. Натомість оператор дрона може розраховувати лише на відеосигнал і показники телеметрії.
Коли сигнал передається на пункт керування дронами через супутник, можуть мати місце затримки до декількох секунд. Це не є проблемним в операціях зі знищення загонів чи об’єктів бойовиків, але в умовах інтенсивного повітряного бою і протидії ворожих ППО, це робить дрон легкою мішенню.
Врешті решт пілоти можуть виконувати складні маневри і мультизадачні операції, які потребують координації з наземними силами. Тому власне розробка дрона-винищувача і триває так довго: американський ВПК явно хоче досягти найвищого можливого ККД від подібної машини і зробити його використання економічно обгрунтованим. Так, вже загадана "Валькірія" коштує приблизно $7 млн – що майже вдвічі дешевше проти С-70.
Що це було і чого варто чекати?
За задумом конструкторів, "Охотник" мав працювати в тандемі з винищувачем Су-57. Концепція не є якоюсь унікальною: французькі ВПС теж збираються використовувати свої літаки Rafal в парі з дроном. Однак фішкою російської розробки мало стати те, що керував би "Охотником" пілот Су-57 через радіозв’язок.
На думку аеророзвідника Олександра Карпюка, це повністю нівелює ідею зі стелсом, адже цей зв’язок будуть одразу фіксувати засоби радіоелектронної розвідки. Нарешті пілоту доведеться керувати не лише самим літаком, що є складним завданням саме собою, так ще й "опікуватись" дроном. Ті ж західні розробники збираються наділити дрони супроводження автопілотом чи ШІ. Також будуть розділені їх завдання: літак буде збивати повітряні цілі, а дрон вражати наземні, щоб не наражати цінний літак під вогонь ворожого ППО.
Карпюк вважає, що прототип С-70 притягнули на війну в Україну задля пропагандистської мети: мовляв, найновіша розробка була успішно відтестована. Однак замість хорошої картинки для російських ЗМІ все обернулось провалом: дрон втратив зв’язок із літаком, а в його програмі, на відміну від західних, не було передбачено систему автоматичного повернення на базу в такій ситуації. Тож цю, як виразився Карпюк, невдалу "копію американських розробок початку 2000-х" довелось знищити, щоб вона не потрапила цілою в руки українських захисників.
Оглядач видання Forbes Девід Акс припускає, що це росіяни проводили тестування перед стартом серійного випуску. З допомогою "Охотника" командування хоче зберегти поточні темпи скидання КАБів на позиції ЗСУ та українські міста, але водночас дати більше перепочинку й убезпечити екіпажі бомбардувальників Су-34, які зараз виконують це завдання. Особливо в контексті появи F-16 у Сил оборони.
Однак нещодавня історія з падінням "Охотника" показує, що він не є якоюсь ультимативною зброєю, має багато очевидних конструкторських недоліків та вразливий до дії РЕБ.
