Руйнівник світів. Що треба знати про головного героя фільму "Оппенгеймер"
20 липня в українських кінотеатрах розпочався прокат драми "Оппенгеймер" Крістофера Нолана. Це перший байопік та найдовший фільм в кар'єрі режисера – його хронометраж складає три години. Проте й біографія творця атомної бомби Роберта Оппенгеймера була вкрай насиченою й навіть двох годин було б замало.
Liga.Tech зробила добірку найцікавіших фактів з життя вченого, які не завадить знати перед походом в кіно.
Хімік і поет
Джуліус Роберт Оппенгеймер (саме так звучить його ім’я) народився в родині німецьких емігрантів 22 квітня 1904 року. Його батько зробив статок на імпорті текстилю, а мати була художницею.
У школі хлопець показав себе талановитим і різнобічним учнем, який наприкінці навчання всерйоз захопився хімією. Оппенгеймер вступив до престижного Гарвардського університету, де показав успіхи в освоєнні фізики та хімії, грецької мови та латини, а також писав вірші та вивчав східну філософію.
Після закінчення навчання в 1925 році Оппенгеймер поїхав до Великої Британії, щоб працювати в Кавендішській лабораторії Кембриджського університету, яка заробила собі глобальну репутацію завдяки новаторським для свого часу дослідженням будови атома.
Згодом Оппенгеймер приїхав на батьківщину своїх батьків, де певний час працював в Геттінгенському університеті. Там у 1927 році він здобув ступінь доктора та познайомився з іншими видатними вченими свого часу на кшталт Поля Дірака (отримав "Нобеля" за відкриття нових продуктивних форм атомної теорії) і Нільса Бора (лауреат "Нобеля" за дослідження будови атома та його випромінювань).
Після повернення додому Оппенгеймер зайнявся викладацькою діяльністю і дослідницькою діяльністю в Каліфорнійському університеті в Берклі та Каліфорнійському технологічному інституті.
Діяльність перед війною. Антифашизм
Після приходу до влади у Німеччині нацистів Оппенгеймер почав цікавитись політикою. З початком Громадянської війни в Іспанії вчений симпатизував республіканцям та проводив у себе збори грошей на їх користь. У 1937 році помер його батько, і Оппенгеймер починає фінансувати різноманітні антифашистські проєкти з його статків. Однак після свідчень брутальних розправ над вченими в СССР Оппенгеймер пориває всі зв’язки з комуністами. Надалі він дотримуватиметься ліберально-демократичних поглядів.
У 1939 році Оппенгеймер мав роман з Кетрін Пуенінг, аспіранткою кафедри ботаніки Каліфорнійського університету. Пуенінг була одружена, проте розлучилася і вдруге вийшла заміж за Оппенгеймера в 1940 році. Тож у фільмі є трохи мелодрами. Роль дружини вченого зіграла Емілі Блант.
Після вторгнення Рейху в Польщу восени 1939 року фізики Альберт Ейнштейн, Лео Сілард і Юджин Вігнер переконують уряд США, що нова війна не є виключно європейською проблемою. Нацисти займались розробкою зброї масового ураження, зокрема і ядерної. Її очолював видатний німецький фізик-теоретик Вернер Гейзенберг, який дійсно займався проєктом ядерної зброї й зумів досягти певних успіхів в умовах вкрай обмежених ресурсів. Проте наприкінці війни він здався союзникам.
Участь у Мангеттенському проєкті
У 1942 влада США дала старт програмі пошуку способів застосування ядерної енергії у військових цілях, яка увійшла в історію під назвою Манхеттенський проєкт. Оппенгеймеру доручили створити і керувати лабораторією, відповідальною за реалізацію цього завдання. Наступного року він обрав місцем плато Лос-Аламос, штат Нью-Мексико. Американських вчених не вистачало, тому до проєкту були залучені британські. Так, словосполучення "британські вчені" не завжди мало комічний ефект.
У фільмі є й трохи теми шпигунства, адже деяких із задіяних вчених звинуватили в шпигунстві на користь Радянського Союзу. Причому розслідування спеціальних служб ініціював сам Оппенгеймер. Існують припущення, що дружина Роберта теж була шпигункою.
Кульмінацією зусиль учасників Манхеттенського проєкту став перший ядерний вибух на полігоні Аламогордо в липні 1945 року. Побачене так вразило Оппенгеймера, що він процитував рядок "Я став смертю, руйнівником світів" зі священного індуїстського трактату "Бхагавад Гіта". Німеччина на той момент вже капітулювала, тож було ухвалено рішення використати атомну зброю проти Японії. Колосальні руйнування внаслідок бомбардування Хіросіми та Нагасакі змусили імператора Хірохіто пристати на вимоги капітуляції, хоча до цього Японія активно готувалась відбивати десант військ Союзників.
У жовтні того самого 1945 року Оппенгеймер подав у відставку. Через два роки він очолив Інститут перспективних досліджень та паралельно працював в Комісії з атомної енергії. Остання відома тим, що виступила проти розробки водневої бомби.
З початком холодної війни творець атомної бомби став однією з найвідоміших мішеней політики маккартизму. Вчений потрапив під підозру через зв’язки з червоними в минулому та протидію в створенні водневої бомби. Зрештою під час слухань його виправдали, але постановили не допускати до військових таємниць. Наукова спільнота активно підтримувала Роберта Оппенгеймера, а він сам став символом вченого, який через бажання дотримуватись моралі, постраждав від полювання на відьом.
Останні роки свого життя він присвятив розробці ідей про взаємозв'язок науки і суспільства.