Чий Місяць? Росія та Китай хочуть збудувати там бази – чи законно це
11 грудня завершилася місія Artemis 1 – перша з нової програми висадки людини на супутник Землі. Космічний корабель Orion 11 подолав 2,3 мільйона кілометрів, заново відкривши для людства шлях на Місяць.
Очікується, що у травні 2024 року Orion із чотирма астронавтами на борту здійснить проліт над Місяцем та повернеться на Землю. Востаннє люди залишали низьку навколоземну орбіту у 1972 році, тому це стане новим кроком для досліджень космосу.
Програма Artemis NASA та ESA спрямована на будівництво базового табору на Місяці до кінця 2020-х років і подальших дослідницьких центрів у 2030-х роках. Національне космічне управління Китаю та російське Федеральне космічне агентство "Роскосмос" також оголосили про плани побудувати власні бази на Місяці у 2030-х роках.
Це зробило актуальною тему про те, кому належить Місяць та як врегулювати питання місячних територій, де різні держави проводитимуть дослідження. Liga.Tech розповідає, як це питання регулює міжнародне право, чи можна володіти "нерухомістю" на Місяці та хто може встановити там прапор.
Чиї прапори стоять на Місяці
США встановили перший прапор на Місяці під час пілотованої місії "Аполлон-11" у 1969 році. Ще п’ять американських прапорів США з’явилися там під час наступних місій до 1972 року. Частина з них збереглася там і досі.
2012 року NASA посилалося на супутникові знімки, які показують, що п'ять прапорів все ще стоять, але експерти, цитовані у звітах ЗМІ, кажуть, що вони, ймовірно, вибілилися від сонячного світла.
Понад 50 років потому встановити там свій прапор також зміг Китай. Знімки червоного прапора з п’ятьма зірками на безвітряній поверхні Місяця зробив космічний зонд Chang'e-5 перед тим, як залишити Місяць зі зразками гірських порід.
Утім, це не означає, що Місяць належить США або Китаю. Будь-які спроби привласнити собі супутник Землі або якусь іншу планету сонячної системи спробували попередити ще 1967 року. Тоді міжнародне співтовариство розробило Договір про космос (або Договір про принципи діяльності держав у дослідженні та використанні космічного простору, включно з Місяцем та іншими небесними тілами) – перший у світі юридичний документ, який безпосередньо стосується дослідження космосу.
Чи може держава претендувати на суверенітет над Місяцем
Угода про космос залишається найвпливовішою частиною космічного права, незважаючи на те, що її дуже важко забезпечити. Це не кодекс поведінки, це лише настанови та принципи, — поясняює Space.com Мішель Хенлон, експерт з космічного права зі Школи права Університету Міссісіпі.
За її словами, стаття 2 договору прямо виключає можливість того, щоб країна претендувала на право власності на частини космосу або будь-які небесні тіла. З нею погоджується Александер Соучек, керівник відділу міжнародного публічного права ESA: "Нація може встановити прапор на Місяці, але це не має жодного юридичного значення чи наслідків". Цей закон поширюється на приватні компанії, такі як SpaceX Ілона Маска.
Чи можна купити ділянку на Місяці
Коли справа доходить до будівництва таких споруд, як бази та середовища існування на місячній поверхні, каже Хенлон, усе стає ще туманнішим. Загальна декларація прав людини, яка діє у цьому просторі відповідно до статті 3 Угоди про Космос, стверджує, що люди мають фундаментальне право володіти власністю. Це означає, що гіпотетично будь-яка людина може побудувати будинок на Місяці та вважати його своїм.
У різні часи кілька людей заявляли, що володіють частинами Місяця. Першим був Роберт Коулз, колишній голова нью-йоркського планетарію Хайдена при Американському музеї природної історії, який намагався продати ділянки Місяця по $1 за штуку 1955 року.
Підписуйтесь на LIGA.Tech в Telegram: головні новини світу технологій
Пізніше, у 1980 році, колишній продавець автомобілів, безробітний американець на ім’я Денніс Хоуп, тяжко переживав розлучення та намагався зводити кінці з кінцями. За його словами, він їхав і міркував, де знайти гроші, подивився у вікно машини, побачив Місяць і подумав: "Тепер тут багато майна".
Хоуп дослідив Договір про космос та побачив лазівку: договір проголошує, що жодна нація не може стверджувати суверенітет над Місяцем, але в ньому не сказано чітко, що окремі особи не можуть. Тож Хоуп надіслав записку до Організації Об’єднаних Націй, висунувши права на Місяць, а також на інші планети й супутники Сонячної системи, і взявся до роботи.
Відтоді Хоуп заробив чималий капітал, продаючи право власності на ділянки на Місяці та інших небесних тілах. Його статки наразі – близько $12 мільйонів.
Космічні юристи заперечують існування лазівки Хоупа, і ООН ніколи не визнавала його претензії. Водночас його донкіхотська кар’єра свідчить про правовий вакуум навколо нерухомості на Місяці. Перешкодити таким спробам може стаття 12 тієї ж Угоди про космос. Там зазначено, що будь-яке будівництво на Місяці або іншому небесному тілі має бути придатним для використання всіма сторонами. Іншими словами, функціонувати як громадський простір.
Це питання також намагалися урегулювати у 1979 році, створивши Договір про Місяць. Але Сполучені Штати, Китай і Росія поки що не ратифікували цю угоду, тому вона фактично недійсна. Оскільки такі місії, як Artemis та проєкт спільної місячної бази Китаю та Росії, починають працювати, космічним юристам доведеться виконати важку роботу, щоб узгодити юридичні нюанси.
Чи може людина володіти сировиною з Місяця
Ще однією точкою напруги є можливість добувати на Місяці ресурси, а потім продавати ці матеріали по шматочках. Якщо дійсно можна володіти частинами Місяця, щоб заробити на цьому, чи потрібно ділити прибуток? Перший прийшов – перший взяв? Жоден чинний договір не розглядає ці питання.
Нещодавно NASA спробувало заповнити деякі прогалини в космічному праві за допомогою Угоди Artemis, розробленої для полегшення майбутніх досліджень. Серед її положень є визнання певних місячних регіонів – зокрема, місця посадки російського зонда на Місяць та слідів Ніла Армстронга, як космічної спадщини під охороною.
Ця угода також дозволяє організаціям видобувати та використовувати позаземні ресурси, від чого у захваті не всі країни. Наразі двадцять одна країна підписала угоду, але деякі великі гравці, включно з Росією, відмовилися на основі цього пункту, що, на їхню думку, надає несправедливу перевагу інтересам американського бізнесу.
Також існують інші способи претендувати на власність на Місяці. Наприклад, використання наукового обладнання, марсоходів або стаціонарних сейсмометрів, потенційно може перетворитися на фактичні претензії на територію, якщо дослідницька група забороняє іншим людям підходити надто близько до їхнього обладнання. Усе це може стати проблемою юридичного характеру в найближчі кілька десятиліть.