Дикий Захід через 3D-принтери. Чи стала надрукована зброя буденністю
На початку грудня було застрелено гендиректора компанії UnitedHealthcare Браяна Томпсона. Резонанс викликала не лише фігура загиблого, але й заява поліції про те, що знаряддям вбивства став виготовлений на 3D-принтері пістолет. Медіа побачили в цьому перший дзвіночок нової небезпечної тенденції й відреагували хвилею алармістських матеріалів.
В них підкреслюється, що відстежити подібну надруковану зброю неможливо, зовні вона часто схожа на дитячу іграшку і невидима для металодетекторів – практично мрія злочинця. Liga.Tech з'ясувала, наскільки просто/складно зараз надрукувати пістолет на домашньому 3D-принтері, наскільки небезпечною є така технологія та чи варто очікувати сплеску насильства через неї.
Як використання ШІ повʼязане з вбивством у США топменеджера великої страхової компанії
"Визволитель" для всіх
Вже до кінця 2000-х тривимірні принтери перейшли з розряду новинки в буденний прилад, а їх спроможності й функціонал значно зросли. Саме тоді й з’явились ідеї їх використання не лише для інженерних задач чи моделей студентських проєктів, а й для більш суперечливих і навіть нелегальних активностей.
Вже 2013 року було оголошено про перше успішне випробування пістолета, створеного з допомогою цієї технології. Американський криптоанархіст і активіст за права на носіння зброї Коді Вілсон разом з однодумцями з групи Defense Distributed працював над ним протягом року. Для цього використовували 3D-принтер, придбаний на $8000 через eBay.
Пістолет зібрали з кількох окремо виготовлених компонентів. Матеріалом слугував ABS-пластик, що вирізняється підвищеною ударостійкістю й пружністю, а тому активно використовується в легкій промисловості. Єдиною металевою деталлю став ударник.
Своє творіння Вілсон назвав Liberator, що в перекладі з англійської означає "визволитель". Така назва була обрана на честь Liberator FP-45, створеного 1942 року американськими зброярами низькоякісного, але вкрай дешевого пістолета. Один екземпляр коштував $1,72 – приблизно $32 за нинішнім курсом. Їх масово розкидали з літаків над окупованими нацистами територіями для використання партизанами чи цивільними для самозахисту.
По суті Вілсон задумав відтворити цю ідею в пластмасі. Його розробка схожа на FP-45 навіть візуально. Була оформлена ліцензія на виробництво і продаж "Визволителя" від Бюро алкоголю, тютюну, вогнепальної зброї США. Водночас креслення були викладені у вільний доступ, що викликало значні суперечки й судові розгляди про відповідність виготовлення зброї на 3D-принтері другій поправці до Конституції США.
[Не]доступна зброя
Досить швидко у Вілсона знайшлось чимало однодумців, які почали організовуватись у групи. Через чати чи соціальні мережі вони організовували краудсорсинг для розробки нових екземплярів надрукованої на 3D-принтері зброї та поширення креслень в мережі. Хоча вони можуть налічувати тисячі членів, технологічним компаніям чи правоохоронним органам важко їх контролювати через децентралізовану структуру.