Історія дніпровського каскаду. Як підірвали ДніпроГЕС і що ховається на дні Київського моря
На світанку 6 червня окупанти зруйнували Каховську ГЕС. Підрив дамби став справжньою катастрофою для регіону. Навіть після відходу води багато людей не зможуть повернутися додому, тому що ця територія стала непридатною для проживання.
Відгомін трагедії відчувають й інші мешканці півдня. В інших областях є проблеми з водою, а у Запоріжжі Дніпро відійшов настільки, що можна побачити залишки мостів, які були під водою 70 років. Екосистеми національного природного парку "Великий луг" Запорізької області та заплави острова Хортиця також частково знищені внаслідок підриву.
Історія українських ГЕС налічує чимало трагічних моментів. Liga.Tech розповідає історію побудови каскаду водосховищ на Дніпрі, підрив ДніпроГЕСу під час Другої світової та наслідки Чорнобильської аварії для Київського моря.
ДніпроГЕС. Від планів до реалізації
Спосіб використовувати Дніпро для наскрізного судноплавства шукали ще з часів Катерини II. Постачати товари вздовж усього русла річки заважали знамениті Дніпрові пороги. У спробах затопити їх використовувалися всі наявні на той час засоби.
Технічне рішення знайшлося вже у XX столітті. У 1907 році в інженерів вперше виникла ідея побудувати греблю з гідроелектростанціями на тому самому місці, де тепер стоїть ДніпроГЕС. Але через Першу світову війну та події початку століття її довелося відкласти.
Серед різних проєктів майбутньої електростанції обрали варіант, запропонований професором Іваном Олександровим. Він вирішив не боротися з порогами, а використати їхню цінність. До будівництва долучилися закордонні фахівці, під технічним керівництвом американського інженера Г’ю Купера, якому ми завдячуємо тим, що гребля має форму підкови.
До будівництва, яке розпочалося у 1927 році, було залучено сотні тисяч людей. Вода, що після будівництва станції піднялася на 40 метрів, давала можливість наскрізного судноплавства через шлюзи Дніпровської ГЕС.
1 березня 1932 року ввели в експлуатацію перший гідроагрегат. У січні 1939 року з запуском останнього, дев'ятого гідроагрегата, Дніпровська ГЕС досягла проєктної потужності у 560 000 кВт. На той час вона стала найбільш потужною гідроелектростанцією в Європі.
Підрив греблі під час Другої Світової
У серпні 1941 року лінія фронту Другої світової війни наблизилася до Запоріжжя. Після підриву переправи на Хортиці єдиним способом дістатися до міста стала гребля ДніпроГЕСу. Відступаючи, офіцери 274 стрілецької дивізії Червоної армії підірвали її.
Німецька окупаційна влада намагалася знову запустити станцію. Проте два запущені генератори не могли працювати через низький напір, спричинений підривом греблі. У 1943 році на ДніпроГЕС чекав новий удар – відступаючи, німці змогли підірвати машинний зал, пульт управління, все електрогосподарство та аванкамерний міст, але повністю знищити гідроелектростанцію їм не вдалося.
Ще до завершення війни, 1944 року розпочалася відбудова ГЕС. Над цим працювали тисячі будівельників, серед яких переважно були жінки – чоловіки ще були на фронті. Між зруйнованими биками навісних мостів звели тимчасову захисну дамбу. А тріщини в греблі "лікували" закачуванням спеціального цементного розчину. Відбудова затрималася через те, що німці забрали з собою архів будівництва, який вдалося повернути з Чехословаччини у 1945 році.
3 березня 1947-го перший гідроагрегат станції дав промисловий струм, а вже через три роки – 26 червня 1950 року – ввели в експлуатацію останній, дев’ятий агрегат.
Каскад нових водосховищ після війни
Після війни виникла ідея створення каскаду водосховищ і ГЕС на Дніпрі. Найбільші з них споруджено на річці Дніпро та Дністер. Київське, Канівське, Кременчуцьке, Кам’янське, Дніпровське та Каховське водосховища утворюють Дніпровський каскад, будівництво якого тривало майже пів століття. Це дозволило використати воду з Дніпра для виробництва електроенергії, розвитку судноплавства та зрошування полів на півдні України.
Наймолодшим у каскаді водосховищ є Канівське, що утворилося під час спорудження Канівської ГЕС та було заповнено водою у 1974-1976 роках. Його загальний об'єм - 2,63 км³. Найбільше водосховище України – Кременчуцьке. Його загальний об’єм - 13,5 км³.
Будівництво Київської ГЕС
Спорудження ГЕС на Київщині розпочалося у 1959 році. Метою його створення було забезпечення електроенергією столичного передмістя. Водночас, щоб розчистити місце для будівництва, тисячі селян виселили з їхніх домівок. Разом із 300 житловими поселеннями під воду пішли луки зі щедрою рослинністю, величезною кількістю маленьких озер і ставків, на берегах яких залягали торфовища. Під водою опинилася і траса, яка з'єднувала Варшаву з Москвою.
Пізніше водолази, аквалангісти й підводні фотографи побачили на дні величезну кількість невивезених дерев, не викорчуваних пнів. Історики кажуть, що 1964 року голова держкомісії з приймання водосховища не хотів ставити свій підпис під документами через погано очищене дно.
Існує думка, що будівництво Київської ГЕС було не лише технічним, але й військово-стратегічним рішенням. Нібито Сталін вважав, що це може стати зброєю проти ворога. У разі підриву греблі, сила води знищила б всі інші дамби та створила б непрохідні для ворожих армій болота.
Аварія на ЧАЕС та радіоактивний мул Київського моря
Після аварії на Чорнобильській АЕС Київське море стало бар’єром між Чорним морем і водами Дніпра. На дні водосховища була створена система прорізів, що затримували у собі найбільші радіоактивні частинки. Сховище затримало розповсюдження радіації, затримавши її в собі. Але його осушення або будь-які зрушення можуть мати небезпечні наслідки.
За кілька років до великої війни у ЗМІ почали говорити про поганий технічний стан дамби. Нібито її може зруйнувати навіть маленький землетрус. У 2011 році група вчених з прогнозування наслідків катастроф назвала Київське водосховище одним з найбільш небезпечних об'єктів на земній кулі. Якщо гребля постраждає, вода з Київського моря піде на лівобережні райони Києва. На цій території осяде радіоактивний мул, який зробить цю територію непридатною для проживання.
До цієї теми повернулися після початку повномасштабного вторгення. 26 лютого ворог намагався поцілити по Київській ГЕС. Але тоді в Укргідроенерго запевнили, що ризики підриву греблі – це перебільшення. Дамба Київського водосховища спроєктована та збудована у 1960-х роках з урахуванням загроз, які були актуальними на той час, тож запас міцності у неї значний.
"Зруйнувати або суттєво пошкодити масивні гідротехнічні споруди ракетним ударом не так просто", – наголошують в Укргідроенерго. У разі пошкодження металевих затворів греблі може статися "поступовий неконтрольований витік води з Київського водосховища, але зони підтоплення будуть незначними і населення попередять про них заздалегідь.
Після підриву Каховської ГЕС військові ще раз розповіли про захист цього об’єкта. Командувач Об’єднаних сил ЗСУ генерал-лейтенант Сергій Наєв заявив, що військові аналізують загрози для Київської ГЕС, як з повітря, так і через ризики втручання диверсантів.