Від Буша до Байдена і далі. Як США повертаються на Місяць і пробивають дорогу до Марса

NASA 16 листопада успішно запустило місію Artemis 1 до Місяця – це перша місячна програма за пів сотні років, що минули з місій Apollo.

Liga.Tech публікує статтю кандидатки історичних наук, координаторки космічних програм групи проєктів Noosphere Наталі Боротканич про роль останніх чотирьох президентів США у підготовці місячної місії.

16 листопада 2022 року має шанс увійти в історію людства як початок нової віхи – колонізації людством Місяця, Марса та інших планет. Попри кілька перенесень, запланований пуск найпотужнішої у світі ракети-носія SLS із космічним кораблем Orion до нашого природного супутника успішно відбувся.

Людей на борту поки що не буде – пасажирами корабля стали три манекени та іграшки, пес Снупі та баранчик Шон (вони будуть використані як індикатори невагомості). Місія отримала назву Artemis 1. Мета польоту – стрес-тест SLS під час реальної роботи, перш ніж вона буде визнана готовою до перевезення астронавтів. Запущений нею корабель повинен провести шість тижнів на орбіті Місяця, після чого повернутися на Землю.

Історія місячної програми США є доволі заплутаною та кілька разів перебувала на межі закриття. Змінювалися президенти, їхні пріоритети, вартість проєкту зросла в рази. Кардинальних змін зазнали й підходи NASA щодо реалізації масштабних проєктів: космічне відомство США перестало бути власником космічних кораблів та ракет, а замовляє послуги у приватних компаній, таких як SpaceX.  

Та попри все це, ракеті SLS вдалося вижити, і сьогодні — це єдина ракета, яка безпосередньо належить NASA. Як змінювалася програма із повернення людей до Місяця під впливом політики чотирьох президентів США – Джорджа Буша-молодшого, Барака Обами, Дональда Трампа та Джо Байдена? 

Джордж Буш-молодший – початок 

Після тріумфу програми Apollo американська космічна програма певний час перебувала в тіні, бюджет NASA суттєво скоротився, а саме відомство активно критикували за перевитрати. 1 лютого 2003 року сталася аварія шатла Columbia, яка забрала життя сімох астронавтів. Стало зрозуміло: ера шатлів завершується, і постало питання – що далі?

У січні 2004 року президент Джордж Буш-молодший оголосив про початок нової пілотованої програми під назвою Constellation. Спрощено її можна описати як спробу повторити програму Apollo.

Constellation передбачала створення нового космічного капсульного корабля Orion і нової лінійки носіїв під назвою Ares. Orion мав використовуватися як для доставлення астронавтів на борт МКС, так і для пілотованих місій у далекий космос — до Місяця, а в майбутньому і до Марса. Перший політ Orion був запланований на 2014 рік, а повернення на Місяць мало відбутися не пізніше 2020 року.

Спочатку все виглядало непогано. Проте досить швидко стало зрозуміло, що з Constellation навряд чи вийде новий Apollo. Річ у тому, що вартість реалізації програми була оцінена в $230 млрд — і американський Конгрес традиційно не горів бажанням виділяти таку значну суму на космос.

Через відсутність необхідного фінансування терміни реалізації Constellation стали неухильно зміщуватися. А потім трапилася світова економічна криза 2008 року – і США остаточно стало не до Місяця.

Барак Обама – програма на межі закриття 

Коли до влади прийшла нова адміністрація Барака Обами, вона створила спеціальну комісію з метою провести аудит Constellation. Його результати виявилися досить невтішними. Ревізори дійшли висновку, що програма вже вийшла за межі бюджету, суттєво відстала від графіка і, що найгірше, не мала чітких цілей. В результаті на початку 2010 року Обама оголосив про рішення закрити Constellation. 

Скасування Constellation спровокувало справжню космічну кризу в США. Суспільство запитувало: які довгострокові цілі Америки? Адміністрація Обами змушена була піти на компроміс. Спочатку було оголошено про плани зберегти Orion. Тільки тепер його передбачалося використовувати виключно для місій у далекий космос. У 2012 році до проєкту приєдналося Європейське космічне агентство (ESA), яке погодилося взяти на себе будівництво службового модуля корабля.

Проте сам собою Orion не вирішував проблему. Зрештою, щоб відправити корабель за межі навколоземної орбіти, була потрібна ракета набагато потужніша за всі носії, що існували на той час. Тож незабаром на світ з'явився проєкт нового надважкого носія, який отримав нехитру назву SLS (Space Launch System). Цікаво, що одним із головних лобістів проєкту був сенатор Білл Нельсон, який зараз очолює NASA.

У результаті у 2011 році проєкт SLS був схвалений NASA та отримав фінансування від Конгресу. Тоді передбачалося, що перший запуск ракети відбудеться 2017 року.

Дональд Трамп – летимо на Марс 

Трамп пішов найдалі й у 2019 році  заявив, що американці невдовзі встановлять свій прапор на Марсі. Для цього, за словами президента США, спочатку астронавти повернуться на Місяць, а потім – на Марс. Місію корабля Orion та ракети SLS до Місяця запланували на 2020 рік. Висадка людей на Марс мала відбутися вже в другу президентську каденцію Дональда Трампа.

2020 року США ініціювали підписання домовленостей в межах програми Artemis щодо принципів співпраці в цивільному дослідженні й використанні Місяця, Марса, комет та астероїдів в мирних цілях. Україна стала дев'ятою країною-підписантом. 

Джо Байден – далі буде… 

Адміністрація новообраного президента Джо Байдена провела ревізію місячної програми та визначила, що названі строки реалізації занадто оптимістичні. 

Проте Artemis пережила чергову зміну господаря Білого дому та продовжує активно розвиватися. Що стосується розкладу перших польотів, то на цей час він виглядає так:

• Місія Artemis I, головною метою якої є випробування SLS та Orion (без екіпажу), відбудеться цього року.
• Місія Artemis II призначена на 2024 рік. У її межах чотири астронавти на борту Orion виконають обліт Місяця без посадки на його поверхню.
• Місію Artemis III заплановано на 2025 рік. Вона передбачає пілотовану висадку на Південному полюсі Місяця.
• Місія Artemis IV вирушить у космос у 2027 році. Вона буде присвячена спорудженню навколомісячної станції Gateway. 

Наталя Боротканич, кандидатка історичних наук, координаторка космічних програм групи проєктів Noosphere