Чому київське метро – несучасне, як це виправити та що з метро у світі
Метро – дуже зручний вид громадського транспорту, але його будівництво можуть дозволити собі лише великі міста. Вся справа – у великій вартості будівництва, хоча остаточна ціна визначається особливостями ґрунту, рельєфу та технологіями.
Технології метрополітену, зокрема потяги, помітно змінилися під впливом науково-технічного прогресу. На жаль, до українських метрополітенів цей прогрес ще не дійшов. Але в Україні інші обставини - зараз метрополітени відіграють роль не тільки основного виду громадського транспорту (у Києві та Харкові), а й як об’єкт укриття і цивільної оборони.
Liga.Tech дослідила, як можна покращити роботу київського метро, чим наскрізні вагони кращі за звичайні, з якою швидкістю рухаються поїзди метро в інших країнах та в яких містах світу є безпілотне метро.
Як київське метро відстало від світових
У столичному метро курсують потяги здебільшого радянського та російського виробництва, кількадесят – українських чи тих, що пройшли капітальний ремонт у Кременчуці. Сучасні вагони, що використовуються в країнах Європи, відрізняються від старих (як місцевих, так і радянського виробництва). Насамперед сучасними матеріалами – наприклад, для силової конструкції поїзда. Тепер вона виготовляється з нержавіючої сталі, тоді як старі вагони могли іржавіти.
Усі сучасні вагони мають пневматичне підвішування, що регулює висоту рівня підлоги залежно від завантаженості пасажирами. Якщо пасажирів багато, тиск підвищується, і це дозволяє утримувати підлогу однаково. У старих такої системи не передбачено.
Сучасні досягнення в напівпровідниках також дозволяють застосовувати інший тип приводу – асинхронний тяговий привід. Рухомий склад стає економічнішим – менше потребує електроенергії, має плавніші розгін і гальмування, а також може гальмувати двигунами, а не колодками. Це принцип рекуперації енергії, що використовується в електромобілях.
Щодо місткості вагонів - для цього застосовуються ширші двері та проходи між вагонами. Двері сучасних вагонів не лише ширші, а й мають іншу конструкцію. Якщо у старих вагонах були двері так званого кишенькового типу – це коли двері в'їжджають усередину стінки вагона, то зараз двері – прислонно-зсувні. Вони притискаються до вагона під час зачинення, а коли відчиняються, то віджимаються та розходяться убік. Такі двері герметичніші й тим самим пропускають менше звуків.
Сучасні вагони мають кондиціонери замість вентиляції природного типу. Вона дозволяє потрапити всередину опадам (особливо снігу), крім того, вентиляційні отвори погіршують шумоізоляцію вагона. Кондиціонери ж розв'язали ці проблеми – і шум не проникає, і усередині вагона комфортніше.
Що можна покращити в роботі київського метро
Ключовими характеристиками роботи метрополітену є пропускна здатність і комфорт перевезень. За словами експерта з транспорту Олександра Кави, для того, щоб покращити якість роботи Київського метрополітену, потрібно зменшити інтервали руху поїздів. Але зробити це можна тільки на зеленій лінії завдяки придбанню нових потягів. Червона та синя лінії до повномасштабного вторгнення працювали на межах своїх пропускних спроможностей. Ще одна проблема, яка потребує вирішення, – добудова других виходів на низці станцій.
Щодо вагонів – ще у лютому 2021 року КМДА повідомляла, що Київ закупить 50 наскрізних вагонів на 10 потягів. Тоді ЄБРР та столичний метрополітен підписали кредитний договір у розмірі 50 млн євро. Такі вагони, на думку Кави, дозволяють пасажирам рівномірно розподілятися по всьому потягу, а не накопичуватися в одному-двох вагонах. Купувати зараз архаїчні старі вагони без наскрізного проходу, за словами експерта, – нонсенс.
Начальник Київського метрополітену Віктор Брагінський розповів в інтерв’ю ТСН у лютому 2023 року, що метрополітен на той момент готував тендерну документацію, і вони планують отримати наскрізні вагони вже у 2024 році.
Що робити зі старими вагонами метро
У 2019 році в одному зі старих вагонів метро у Києві відкрили хостел – його встановили на Подолі. Концепцію хостела розробив архітектурний офіс Oren M.A.Z Architects з Ізраїлю.
З якою швидкістю рухаються поїзди метро в Києві та світі
Київ, Україна
Максимальна швидкість поїзда метро в Києві – 80 км/год. Потяг може досягти максимального показника швидкості виключно на рівній і прямій ділянці дороги, але вони ніколи так не розганяються. Звичайна швидкість – 60 км/год. Це досить повільно, бо в більшості країн середня швидкість близько 80-90 км/год.
Наприклад, в Туреччині безпілотні поїзди метро можуть розвивати швидкість 120 км/год.
Найшвидший поїзд метро у світі – у Сан-Франциско
Bay Area Rapid Transit (BART) – це система швидкісного громадського транспорту, що обслуговує район затоки Сан-Франциско в Каліфорнії. Надземна залізниця та система метро з'єднують Сан-Франциско та Окленд із міськими та приміськими районами округів Аламеда, Контра-Коста та Сан-Матео. З максимальною швидкістю 80 миль на годину (130 км/год) BART є найшвидшим поїздом метро у світі, що підтверджено Агентством із сертифікації світових рекордів (WRCA).
Найсучасніше метро в світі – у Досі, столиці Катару
Поява системи метрополітену Qatar Integrated Railway Project в столиці держави приурочена до проведення Чемпіонату світу з футболу 2022 року. Загалом за 26 місяців під столицею Катару було прокладено 111 км нових тунелів метро. Під контролем чотирьох міжнародних спільних підприємств працювали 21 прохідний щит фірми Herrenknecht, спроєктовані та обладнані спеціально для цього проєкту. Щотижня будувалось 2,5 км підземних тунелів.
В підсумку, проєкт Qatar Rail потрапив до книги рекордів Гіннеса.
Шинне метро Мехіко (Sistema de Transporte Colectivo Metro)
Мексиканське метро налічує 195 станцій, які об'єднані в 12 ліній. Щороку метро Мексики перевозить 1,5 млрд осіб.
Унікальність цього метро в тому, що рухомий склад переважно на шинному ходу. Це пов'язано з тим, що місто розташоване в горах. 115 станцій є під землею, 55 — на рівні земної поверхні й 25 станцій побудовано над землею.
У метро Мексики є своя унікальна "фішка" – назви всіх станцій супроводжуються відповідними логотипами. Можна побачити рослини, людей, тварин, а також графічні абстракції. Це зручний спосіб для орієнтування в місті, якщо ви не знаєте місцевої мови.
Безпілотне метро
Цілком безпілотних систем метро у світі не так уже й багато. Таку систему поступово впроваджують у багатьох містах різних країн. У 2002 році перше безпілотне метро запущено в Копенгагені – там курсують поїзди з системою повного автоматичного керування, без кабіни водія. Замість кабіни обладнано оглядовий майданчик з сидіннями.
З 2016 року безпілотне метро працює у Гонконгу. Враховуючи обсяг трафіку, щільність мережі та якість інфраструктури, Гонконг був названий містом з найкращим обслуговуванням громадського транспорту, згідно з рейтингом центру Oliver Wyman Forum.
Система автоматизації другого та третього класів, де машиніст потрібен лише для контролю за роботою системи, впроваджена у багатьох метрополітенах світу. Такі поїзди ходять у Сеулі, Мадриді, Пекіні, є вони і в містах Італії, Швейцарії, США, на Тайвані, в Угорщині, Данії, Німеччині. У подібних потягів залишається кабіна машиніста, і пасажир жодної різниці зі звичайним поїздом не відчуває. У метро Сінгапура близько 200 км автоматизованих ліній – це найдовша система безпілотного метро у світі.
В травні 2019 року запущене перше безпілотне метро в Австралії, повідомляє Railway Technology. Будівництво лінії тривало з 2016 до 2018 року, на ній розташовано 13 станцій. Загалом там курсують 22 безпілотні склади французької фірми Alstom Metropolis.
У роботі безпілотних поїздів є як свої переваги, так і нюанси, які необхідно враховувати під час впровадження їх у транспортну систему міст. За великого потоку пасажирів, в години пік, машиніст здатний впоратися з роботою набагато якісніше за безпілотника – він не зачинить двері раніше, ніж зайде остання людина. У разі форс-мажорів, коли необхідно викликати швидку чи поліцію, людина також впорається ефективніше.