Простий, але незамінний. Як студент з Черкас створив унікальний тактичний ліхтар

З початком російського вторгнення по всій Україні з’явились численні волонтерські майстерні, що створюють дрони та інші корисні вироби для Сил оборони. Однією з таких стала авіатехнічна майстерня ім. Петра Франка, розташована в Черкасах.

Непересічною її робить той факт, що керівником, адміністратором і головним майстром є всього одна людина – студент місцевого політехнічного коледжу. Він вже отримав багато подяк від підрозділів та розробив унікальний тактичний ліхтар. Як йому це все вдається – у матеріалі LIGA.Tech.

Павербанки на балконі

Дмитро Лук’яненко (ім’я змінене з міркувань безпеки) захопився електронікою ще в дитинстві. Зробив кілька поробок, але подальшому розвитку хобі завадив брак коштів. Після школи він вступив до політехнічного коледжу, де його і застав початок повномасштабної агресії. Хлопець вирішив долучитись до одного з волонтерських осередків, де він займався виготовленням окопних свічок та різними дорученнями.

Нагода поєднати корисне зі своїм захопленням випала, коли до осередку надіслали партію використаних електронних сигарет і завдання зробити павербанк для машинки, що крутить цигарки. Перший млинець вийшов нанівець, однак Дмитро не став зупинятись і зайнявся дослідженням теорії в інтернеті. Після цього вдалось не лише зібрати робочий павербанк, а й поставити цю справу на потік. З осені 2022-го по літо наступного року йому вдалось зібрати 100 штук.

Далі хлопець вирішив перейти до складніших завдань й зайнявся дронами. Отримав від військових "мавік", в якому потрібно було замінити "ніжки". Наступним завданням була заміна корпусу. Під час ремонту довелось повністю розбирати і складати наново дрон.

Як розповів Дмитро Лук’яненко LIGA.Tech, його роботи отримували схвальні відгуки, тож він вирішив сконцентруватись виключно на електроніці та масштабувати процес. Для цього заснував окрему волонтерську ініціативу, яку назвав на честь Петра Франка, сина видатного письменника. Він також відомий як співзасновник пластунського руху й один з перших українських авіаторів.

"Перше робоче місце обладнав на балконі вдома, що не надто відповідало моїм планам. Завдяки внескам від небайдужих вдалось назбирати необхідну суму для оренди приміщення. Його облаштування відбувалось за принципом "з миру по нитці": один знайомий забезпечив майже всіма меблями, ще один – стелажами, а ще хтось – необхідними інструментами. Станом на зараз майстерня обладнана 3D-принтером, паяльними станціями та може виконувати широкий спектр завдань", – розповідає технічний ентузіаст.

Справжньою проблемою став пошук напарників. Дмитро агітував своїх одногрупників і знайомих долучатись. Небагато відгукувались на запрошення, але й ті або взагалі не приходили, або дуже швидко закидали.

"Міра" в центрі уваги

Приділяти час майстерні Дмитро старається щодня: в будні він приходить сюди одразу після пар і засиджується до вечора, якщо дозволяє самопочуття. Працює й під час вихідних: так з осені 2024 по січень 2025-го він зібрав 30 FPV-дронів, а для однієї спільноти зібрав 360 систем скиду для "мавіків". Крім виготовлення приладів, часто береться за дрібні доручення: щось паяти чи замінити конденсатори.

Батьки прихильно ставляться до такого починання Дмитра. Єдина умова – волонтерство не має заважати навчанню. Викладачі коледжу теж в курсі й ставляться з розумінням. Проте, як жартує сам хлопець, ритм "коледж–майстерня–дім" не сприяє особистому життю, однак не робити жодного вкладу в підтримку СОУ він вважає неправильним.

Своєрідною візитівкою майстерні є тактичний ліхтарик "Міра Д2". З’явився він як відповідь на запит операторів дронів, які шукали гаджет, що забезпечуватиме освітлення, але водночас залишатиме руки вільними. Дмитро Лук’яненко в координації з колегою-волонтером розробив дизайн корпусу для подальшого друку на 3D-принтері.

Він підтримує три варіанти кольорів світла: червоний, білий та інфрачервоний. Повного заряду вистачає на 10 годин роботи. Заряджання відбувається через роз’єм Type-С і займає всього годину. Конструкція дозволяє закріпити ліхтар на бічну рейку будь-якого тактичного шолома. Вона ж забезпечує стійкість до падінь і складних умов фронту.

"Я очікував, що це буде разове доручення й далі невеликої партії в п’ять штук справа не зайде. На ділі ж кількість виготовлених і відправлених у війська "Мір" перевищує 1000 екземплярів", – констатує Лук’яненко.

Пристрій отримав схвальні відгуки у військових, запрацювало "сарафанне радіо" і майстерню засипали численними замовленнями. До просування ліхтаря долучались волонтерська організація "ДрукАрмія", а також блогер і пранкер Євгеній Вольнов.

Так, на ринку досить багато тактичних ліхтарів, що кріпляться до зброї чи каски. Проблема в тім, що вони часто коштують невиправдано дорого, використовують як елемент живлення звичайні батарейки, слабко пристосовані до умов реального бою, чи все це разом узяте. Натомість "Міра Д2" має собівартість приблизно вдесятеро меншу за середню пропозицію на ринку.

З часом інші волонтери зробили декілька копій "Міри", а окремі замовники навіть пропонували їх купити. Однак Дмитро в цьому питанні дотримується принципової позиції: для військових і волонтерів всі прилади та робота безкоштовні, а за комерційні замовлення не береться. Водночас він визнає, що одних лише пожертв небайдужих вистачає для забезпечення роботи майстерні, але далеко не для всіх проєктів.

Аналізатор FPV та інші плани

Хоча Дмитро особливо не просуває свою майстерню в соціальних мережах, різноманітних запитів вистачає завдяки тому самому "сарафанному радіо". Волонтер намагається не розпорошуватись на багато різних завдань одночасно і перетягувати простирадло на себе. Якщо він не встигає виконати запит чи знає, когось більш компетентного у потрібній царині – переспрямовує на нього. До кожного взятого доручення підходить скрупульозно: ретельно вивчає теорію, щоб налагодити найкращий алгоритм роботи.

Щодо планів на майбутнє, то Дмитро хотів би зайнятись виготовленням систем скиду для FPV-дронів. Ще планує зібрати аналізатор для перехоплювання відеосигналу з дронів-камікадзе й рятувати багато життів.

Колись Дмитро Лук’яненко хотів пов’язати життя з авіацією, але зараз мрія змістилась в бік безпілотників. Хлопець вже потроху тренується на симуляторах і з невеликими дронами. Після закінчення навчання не виключає можливості приєднатись до лав ЗСУ як оператор дрона, який зможе як вдарити FPV по ворогу, так і відремонтувати. Залежно від ситуації.