Зміст:
  1. Ferrari Superamerica 410 Ghia (1955-1959) – "Феррарі по-американськи"
  2. Morgan 3-Wheeler (1911-1921) – триколісний родстер
  3. Pontiac Aztek (2001–2005) – "тлін та безвихідь"
  4. Fiat Multipla з маленькими "очками" (2001-2004)
  5. Messerschmitt KR200 на одного (1952-1964) 
  6. BMW Isetta 300 (1955–1962) – нетиповий малюк, який врятував BMW

В сучасному світі автомобіль – це і комфортний транспортний засіб, і показник стилю людини. Є машини, від яких важко відвести погляд – у них чудовий дизайн, але бувають і дивні автівки. Автопром намагається додати до кожної машини родзинку, щоб вона відрізнялася від інших. 

Liga.Tech зробила вибірку з американських та європейських автомобілів, які можуть здивувати своїм нетиповим виглядом. Це незвичайні експерименти у відносно сучасних авто та репліки історичних машин.

Ferrari Superamerica 410 Ghia (1955-1959) – "Феррарі по-американськи"

Фото: Bryan S/Flickr

Марка Ferrari – одна з найбільш відомих у світі. Багато моделей цього бренду можна назвати шедеврами автомобільного дизайну. Але Superamerica 410 Ghia не належить до них. Італійські дизайнери Ghia взяли на себе відповідальність за розробку екстер'єру автомобіля, а Ferrari просто надала шасі та внутрішні компоненти.

За роки свого існування Ghia створила безліч цікавих автомобілів, тому дивно, що вони так погано впоралися з моделлю 410. Він виглядає як погана копія американського дизайну. Але технічні характеристики моделі справді вражають.

  • Максимальна швидкість: 217 км/год.
  • Розгін до 100 км/год: 6,2 с.
  • Потужність двигуна: 340 кінських сил.
  • Об'єм двигуна: 4963 куб. см.
  • Вага автомобіля: 1200 кг.

У 50-х та 60-х роках вершиною модельного ряду Ferrari була модель America, і, як випливає з назви, вона була орієнтована на покупців "за океаном".

Morgan 3-Wheeler (1911-1921) – триколісний родстер

Фото: Craig McAlpine/Flickr

Триколісний "Морган" – двомісний автомобіль, який випускався з 1911-го до 1921 року маленькою англійською компанією Morgan Motor Company. 

Morgan Motor Company – невелика компанія, у ній працює приблизно 220 осіб, які вручну збирають по 850 автомобілів на рік. Це спроба відродження класичних триколісних "Морганів", перші з яких з'явилися ще 110 років тому та випускалися протягом 40 років. Гасло, під яким його було створено: "Без надмірностей — лише гострі відчуття".

Родстер виконаний у стилі транспортних засобів 1920-х років, має вагу лише в 525 кг, двигун – 83 кінських сил та 140 Нм крутного моменту. Як підсумок – у нього хороша динаміка: трицикл розганяється до 100 км/год за 6 секунд.

Pontiac Aztek (2001–2005) – "тлін та безвихідь"

Показаний у 1999 році середньорозмірний концептуальний кросовер, як це не дивно, отримав безліч позитивних відгуків публіки та преси. Проте все змінилося, коли новинка змінила статус із "прототипу" на "серійну модель".

Офіційне рекламне гасло виробника, яке називало новинку "найбільш багатофункціональним автомобілем у світі" в народі змінилося на "найпотворніший автомобіль усіх часів": у безлічі рейтингів, складених автомобільними виданнями в різні роки, позашляховик стабільно посідав місця в першій десятці найменш привабливих машин у світі.

Pontiac Aztec став машиною головного героя найпопулярнішого серіалу Breaking Bad ("Пуститися берега"). Цей автомобіль за задумом режисера символізував "тлін та безвихідь".

Були прогнози, що "Ацтек" своїм зовнішнім виглядом остаточно "поховає" компанію Pontiac, яка в ті роки зазнала серйозних фінансових труднощів. Але реальний продаж кросовера виявився в кілька разів нижчим, ніж передбачали в General Motors: концерн розраховував реалізовувати по 75 000 "Ацтеків" щороку, проте в найвдалішому для моделі 2002 році було продано лише 27 700 екземплярів, а ще через три роки продаж впав вп'ятеро. В підсумку Pontiac припинив випускати машини в 2009 році та зачинився.

Fiat Multipla з маленькими "очками" (2001-2004)

Не менше невтішних відгуків за "Ацтек" отримав компактвен Fiat Multipla першого покоління. Прототип моделі, автором якого був Кріс Бенгл, показали у Нью-Йоркському музеї сучасного мистецтва в 1996 році. Серійний варіант з'явився у продажу на два роки пізніше. Новинка зберегла всі ключові риси концепту, включно з нетиповим поглядом подвійних фар головного світла, дивний двооб'ємний кузов і панель приладів, що розташувалася праворуч від керма.

Нестандартною виявилася і посадкова формула компактвена – коротка та широка машина мала по три місця у першому та другому ряду, що наприкінці 90-х років було нововведенням для автомобілів цього сегменту. Продаж Multipla не досяг бажаного рівня – модель мала стійкий попит тільки в рідній Італії. У 2004 році їй на зміну прийшов компактвен другого покоління, який отримав більш традиційну зовнішність – більше італійці ризикувати не наважилися.

Messerschmitt KR200 на одного (1952-1964) 

Як не дивно, але цей прототип машини зміг потрапити в серійний випуск. Це триколісний мікрокар KR200 від авіабудівної компанії Messerschmitt. 

Бренд Messerschmitt більш відомий як німецька авіабудівна компанія. Назва Kabinenroller перекладається як "скутер з кабіною", автомобіль  був розроблений авіаційним інженером Фріцем Фендом після того, як компанії заборонили виробляти літаки. 

KR200 продавався в період післявоєнного спаду в Німеччині. Вже в перший рік виробництва модель була розпродана у кількості 12 000 екземплярів. 

Messerschmitt KR200 комплектувався 10-сильним двотактним двигуном, який забезпечував легкому мікрокару максимальну швидкість 90 кілометрів на годину. Модель мала кілька модифікацій, зокрема версію зі складним м'яким верхом. 

Хоча виробництво було припинено у 1964 році, коли попит на крихітні економічні автомобілі впав, їхня популярність серед колекціонерів неухильно зростала завдяки їх нетиповому вигляду та місцю в історії.

BMW Isetta 300 (1955–1962) – нетиповий малюк, який врятував BMW

Фото: Scott 97006/Flickr

На початку 50-х власник мотоциклетної фірми Iso Ренцо Рівольта (R. Rivolta) спільно з італійським авіаційним інженером Е. Преті (E. Preti) створили невеликий та економічний двомісний автомобіль, який допоміг компанії пройти кризові часи.

BMW Isetta – компроміс між автомобілем та мотоциклом з оригінальною конструкцією кузова. Потрапити в машину можна було тільки через єдині двері, які одночасно були передньою частиною авто.

Авто оснащено 1-циліндровим 4-тактним двигуном (від мотоцикла R25) з повітряним охолодженням (245 куб. см, 12 кінських сил) витратою палива 3,5 літри і максимальною швидкістю 85 км/год. Машина важила всього 360 кг, була досить дешевою і користувалася великою популярністю як міський автомобіль. Німці охоче визнали модель і розкупили понад 200 000 автівок, виготовлених з 1955-го до 1962 року. BMW Isetta 250/300 була популярна не тільки в Європі, а й в США.