"Скоро дрон сам ухвалюватиме рішення": тренди українського defence-tech
Динамічні обставини на фронті, перевага ворога в кількості та бажання зберегти життя наших бійців — ці фактори змушують українські оборонні технології швидко розвиватися. Стартапи поступово перетворюються на стабільні компанії, а дрони стають дедалі самостійнішими.
Про тренди в українському defence-tech говорили на панелі конференції "СТАРТ" від AIN.ua та KAMA — Liga.Tech вибрала для вас головне.
Увага до наземних роботизованих комплексів
У фонді Dignitas зараз зосереджуються, зокрема, на наземних роботизованих комплексах. Коли Росія переважає кількісно, ці системи можуть компенсувати брак людей і убезпечити бійців, виконуючи за них деякі завдання.
"На базі одного з навчальних центрів Збройних Сил України запустили школу НРК, введена військово-облікова спеціальність "оператор НРК". Зараз перші курсанти вже проходять навчання", — розповідає співзасновниця Dignitas Любов Шипович.
Командир 2 взводу роти "Гонор" батальйону "Вовки Да Вінчі" Олександр Ябчанка підтверджує, що НРК допомагають убезпечити піхоту:
"В теорії роботи мали б замістити такі функції: логістика, евакуація, мінування, розмінування, спостереження і вогневе ураження. Це все, що робить піхота. Що це означає на практиці — військовому не треба пішки носити, наприклад, боєкомплект до своєї передової позиції. Тому що задача ворога — побачити нашу позицію та "розібрати" її. Імовірність помітити робота менша".
Зараз у підрозділі працюють над тим, щоб забрати оператора наземного роботизованого комплексу якомога далі від лінії бойового зіткнення та зберегти його життя.
Впровадження роботів — однозначний тренд, проте успіх полягає у поєднанні технологій, людей і процесів. Так вважає Ярослав Гончар, співзасновник ГО "Аеророзвідка":
"Якщо НРК дати підрозділу, в якому немає навчених людей чи бойові процеси не враховують його застосування, то гріш ціна цьому комплексу. Тому існує запит на баланс між новими технологіями та підлаштуванням війська під них".
Дрони стають автономнішими
Один із трендів — дедалі більша автономність дронів, вважає Гончар: "Ми вже близько до межі, коли я випустив автономний дрон і дозволив йому самостійно ухвалити рішення, на кого він нападе". Паралельно є попит на акумулятори, які б покращили цю автономність.
Ярослав Гончар також прогнозує використання на фронті "роїв" дронів, які об’єднуватимуться та діятимуть зграями: "Коли в підрозділі дронів більше за операторів, то ще трішки, й ми побачимо, як один військовий керуватиме кількома безпілотниками".
Над технологією "роїв" працюють компанії-учасники кластера Brave1. Більш автономними хочуть зробити не лише повітряні, а й наземні та водні засоби.
""Рій" — це один із верхніх рівнів автономності для роботів, коли вони можуть самостійно ухвалювати рішення діяти в групі. Ворог теж працює над цією технологією. Відповідно, ми маємо створювати засоби для протидії", — коментує керівник напрямку розвитку портфоліо Brave1 Максим Макарчук.
Стартапи будують зв’язок із бригадами
За словами Макарчука, до defence-tech розробок долучається дедалі більше людей. Наприклад, над НРК працюють близько 175 компаній. До них входять не лише інженери — у стартапах з’являються також маркетингові ролі.
"Компанії активно будують прямий зв'язок з бригадами, щоб розуміти їхні потреби: турель має стояти самостійно чи на платформі, FPV-дрон має злітати з рук чи з роботизованого комплексу", — додає представник Brave1.
Перевага українського defence-tech, на думку Любові Шипович, – це близькість до користувача. Розробки, які тестують в США, можуть не спрацювати в бойових умовах:
"Компанії, які виросли з військового середовища, показали найвищу ефективність. Це ті розробки, які починалися в бригадах, а потім поєднувалися з бізнесом. TAF Drones — приклад, коли військових поєднали з бізнес-управлінням, і зараз компанія виробляє БпЛА "Колібрі".
Виклики українського defence-tech
Брак інвестицій — один із викликів для оборонних технологій, вважає співзасновниця акселератора Defence Builder Катерина Безсудна. За її словами, вкладень українських інвесторів не вистачає, тоді як нові гравці хочуть бачити неможливо швидкий ріст стартапів: "Ми намагаємося вчити інвесторів, що за пів року не можна зробити якісну розробку, не вкладаючи в це мільйони".
Вкладення грошей та нові розробки повинні супроводжувати запити від військових, вважає Ярослав Гончар із ГО "Аеророзвідка". На його думку, через відсутність стандартизації розробники створили "зоопарк", який складно застосувати: "Поки немає вимоги від користувача, яку ставлять виробникам, застосування стає ускладненим".
Люди з навичками — теж важлива складова швидкого розвитку. Важливо, щоб військовий розбирався у технології не гірше за розробника, вважає Олександр Ябчанка. У підрозділу високі вимоги до рекрутів, тому в цьому складність масово впровадити НРК:
"По-перше, кожен оператор комплексу має бути пілотом щонайменше мавіка, а краще FPV-дрона. По-друге, він має розбиратися в технологіях, у зв'язку, дехто навіть у програмуванні. По-третє, він має бути воїном, тобто виходити на лінію бойового зіткнення", — пояснює вимоги військовий.
Ще один виклик — технології старішають швидше, ніж масово потрапляють на фронт. Наземні роботизовані комплекси мали їздити поруч із піхотою, тоді як зараз оператор, навпаки, має бути захований, пояснює Ябчанка:
"Це вимога до безпеки операторів, а вже зроблена технологія не дозволяє цього всюди. Тому нам треба швиденько переробляти дещо в НРК. Що швидше ми це зробимо, то більше шансів зберегти життя наших операторів".