Український слід та німецька субмарина. Які ноу-хау допомогли зняти першого "Індіану Джонса"

28 червня в українських кінотеатрах розпочався прокат стрічки "Індіана Джонс і реліквія долі" – п’ятої та, як переконують творці, останньої частини серії про пригоди невгамовного археолога з батогом. Вона починалась як проєкт мрії двох друзів і переросла у феномен масової культури, який породив безліч послідовників як у кіно, так і у відеоіграх. 

На шляху до глядача фільму "У пошуках втраченого ковчега" довелось подолати немало перешкод. Це скепсис студійних босів, виснажливий кастинг на головну роль, проблеми через знімання в екзотичних місцях та погане знання зоології сценаристами, а дивна маркетингова кампанія ледь не зірвала прокат. Про те, які технології використовували під час створення культової класики, – у матеріалі Liga.Tech.

Вдалий замок на піску 

Джордж Лукас і Стівен Спілберг були давніми друзями та полюбляли разом відпочивати після знімань. Концепт "Індіани Джонса" народився під час однієї з таких спільних відпусток на Гаваях 1977 року. Лукас хотів перевести дух після вкрай виснажливих знімань фільму "Зоряні війни: Нова надія". Майже всі прогнозували йому гучний провал, тому деміург далекої-далекої галактики хотів перечекати на островах галас в медіа. Він дійсно почався, але з прямо протилежних причин.

У цей час у Стівена Спілберга йшов постпродакшн "Близьких контактів третього ступеня" та були свої причини для печалі: він дуже хотів зняти нову стрічку про Джеймса Бонда. Але головний продюсер франшизи Альберт Броколі вже двічі йому відмовляв. Окрилений новинами про касові успіхи "Нової надії", Лукас заявив, що в нього на прикметі є щось значно краще за агента 007. Він мав на руках чернетку фільму про відважного археолога 1930-х років, який вміє орудувати батогом, мандрує світом у пошуках цінних артефактів, дає копняка поганим хлопцям та фліртує з красунями. 

Стрічка задумувалась як оммаж класичним пригодницьким серіалам і pulp-журналам часів дитинства Лукаса, але в більш реалістичному ключі. Спілберг одразу загорівся ідеєю це зняти. Лукас був тільки "за": після складних знімань перших "Зоряних війн" він зрозумів, що йому більше подобається бути продюсером, а знімання наступних двох епізодів віддав іншим постановникам. Люди частенько полюбляють будувати плани під час відпочинку. Більшість з цих планів "живуть" не довше піщаних замків на пляжі, але це був зовсім інший випадок. 

До чого тут українець

Уже в січні 1978 року Лукас, Спілберг і сценарист Лоуренс Каздан зустрілись для обговорення сюжету. Доволі часто сценарії до блокбастерів "народжуються" дуже складно. Однак у цьому випадку вся трійця була на одній хвилі, тому 80% історії були написані під час цієї зустрічі. 

У Лукаса було конкретне бачення стосовно зовнішнього вигляду Індіани Джонса, тому він найняв американського художника й автора коміксів українського походження Джеймса Стеранко для його втілення. Стеранко не читав сценарію і працював тільки зі слів Лукаса. У нього вийшло настільки вдало, що образ перекочував у готовий фільм майже без змін. До речі, спочатку героя звали Індіана Сміт, але прізвище змінили, аби уникнути асоціацій з вестерном "Невада Сміт". 

Попри те, що Лукас і Спілберг мали у своєму активі гучні касові хіти, прилаштувати "Індіану" на якусь зі студій виявилось доволі складним завданням. Прибуток від фільму Лукас збирався ділити зі студією за принципом 50 на 50. А Стівен Спілберг мав репутацію режисера, який не вкладається в терміни знімань – він полюбляв виділяти на кожну сцену по 30-40 дублів.

До того ж після невдачі стрічки "1941" у Голлівуді почали вважати, що зірка Спілберга почала згасати. Проте Лукас рішуче наполягав на тому, що постановником фільму має бути лише Стівен. Зрештою, на умову дуету пристала студія Paramount, хоч голова ради директорів очікував від "Індіани" гучного провалу. 

У пошуках Індіани

Ідея запросити на головну роль Гаррісона Форда виникла майже одразу, але Лукас її забракував. Актор вже знімався у двох його фільмах – "Американському графіті" і "Новій надії", а Лукас не хотів заробити репутацію продюсера, який працює тільки зі своїми улюбленцями. До того ж Лукасу довелося неабияк понервувати й докласти значних зусиль, аби затягти Форда на знімальний майданчик. 

Розпочалися пошуки актора, який би вже мав досвід, але при цьому ще не був дуже відомим. Зрештою був зроблений вибір на користь актора Тома Селлека. Через знімання серіалу "Приватний детектив Магнум" той втратив можливість стати Індіаною Джонсом, однак навряд чи залишився в програші. "Магнум" став дуже успішним і протримався в ефірі цілих вісім сезонів.

Зрештою під тиском Спілберга Лукас таки звернувся до Гаррісона Форда. Усупереч його очікуванням, сценарій так сподобався актору, що він не вагаючись одразу підписався під цілу трилогію. 

Позичена субмарина, шовкові привиди та аерозоль для змій 

Першою локацією знімань стало французьке портове місто Ла-Рошель, де збереглася створена німцями в роки Другої світової війни база підводного флоту німецьких ВМС. Водночас там відбувалися знімання культової військової драми "Підводний човен" з повнорозмірною реплікою U-boot. Німецькі колеги дозволили знімальній команді "Індіани" позичити її за умови, що знімання в морі відбуватимуться тільки під час штилю.

Другою локацією стала британська студія Estree, де, серед іншого, знімалася сцена зі зміями. Вона виявилася вкрай проблемною: через неправильну оцінку необхідної кількості плазунів довелося терміново докупати нових у довколишніх зоомагазинах. Але це були тільки квіточки – автори сценарію не врахували той факт, що змії холоднокровні, а тому вони не тікали від вогню, а навпаки – горнулись до нього. Зрештою врятував сцену спеціальний аерозоль, запах якого не подобався лускатим. 

Проте справжні халепи почалися з приїздом до Тунісу. Через спеку та місцеву кухню майже кожного дня вибував хтось зі знімальної команди. Відома сцена, де Індіана Джонс стріляє в араба-велетня з ятаганом. Згідно зі сценарієм, планувалась повноцінна бойова сцена зі складною хореографією. Однак замучений спекою Спілберг просто на майданчику переписав її, щоб швидше поїхати до готелю. 

Сцена бою біля літака ледь не коштувала Форду ноги: під час одного з дублів колеса літака наїхали йому на ногу. На щастя, від спеки гума розм’якла, тож актор відбувся порваними зв’язками. 

Момент з відкриттям Ковчега завіту був прописаний стисло – згадувалось тільки, що почалась якась халепа. Після певних роздумів відділ спецефектів за допомогою шовкових ляльок зобразив привидів, які атакували нацистів. Фінальна сцена ледь не призвела до присвоєння стрічці дорослого рейтингу R, тому розправу вищих сил над поганими хлопцями зробили менш брутальною. 

Невдалий маркетинг і касовий марафон 

Лукас вирішив створити довкола першого "Індіани" атмосферу секретності: маркетингова кампанія почалася за лічені тижні до прем’єри. Подробиці зав’язки тримали в секреті навіть від критиків, запрошених на преспокази. Їм просто говорили, що їх очікує щось у дусі класичних пригодницьких серіалів 1930-х. 

Внаслідок цього перші тижні прокату виявилися вкрай невдалими. Однак далі почало працювати сарафанне радіо, яке зробило "У пошуках втраченого Ковчега" одним з головних хітів року. Він протримався у десятці північноамериканського прокату протягом 41 тижня поспіль. Академія видала фільму дев'ять номінацій на "Оскар", зокрема на "Найкращий фільм", однак статуетки він виграв здебільшого за технічну частину. 

З часом цей фільм почали вважати еталоном для пригодницького жанру. При тому, що окремі сценаристи критикують кульмінацію, яка нівелює всі події та старання персонажів. Проте вплив роботи Спілберга і Лукаса відчувається досі. Найімовірніше, без них ми б не побачили серії Uncharted і Tomb Raider, фільми "Мумія" з Бренданом Фрейзером, "Роман з каменем", "Перлину Нілу" і безліч інших вдалих стрічок.