Зміст:
  1. Мікросупутник, який ніхто не замовляє
    1. Крах розпіареного PolyITAN-30
    2. Що відбувається з наступним наносупутником КПІ
    3. Як відсутність технологій впливає на оборонну здатність

Київський політехнічний університет імені Сікорського – єдиний український навчальний заклад, який має власну Космічну програму. Як йдеться на сайті вишу, частиною проєкту стали понад 20 оригінальних технологічних рішень і результатів наукових досліджень.

Спеціально для Liga.Tech експерт з питань космосу, ексрадник голови Державного космічного агентства України Андрій Колесник проаналізував деякі з цих проєктів та розповідає, що не так з космічною програмою КПІ.

Мікросупутник, який ніхто не замовляє

У квітні університет відвідали представники Мінстратегпрому та Укроборонпрому, які поспілкувалися зі студентами та ознайомилися з їхніми розробками. Проте звіт високопосадовців та окремі світлини, що нібито демонструють розвиток космічної програми цього технічного університету, викликають ефект дежавю. 

На одному з головних зображень – макет мікросупутника, який вже багато років намагається дочекатися моменту, щоб хтось цей космічний апарат замовив.

Фото: КПІ

Цей макет можна було побачити ще на конкурсі інноваційних проєктів у сфері оборонних технологій, який проходив у КПІ 2019 року (фото нижче).

Фото: UaTV

Вже тоді ані він сам, ані запропоноване на його основі супутникове угрупування з шести космічних апаратів, не зацікавили військових та цивільних. "Очі на орбіті" Україні потрібні завжди, але не за будь-які гроші світу.

Підписуйтесь на LIGA.Tech в Telegram: головні новини світу технологій

Цей космічний апарат був заявлений до проєкту Загальнодержавної цільової науково-технічної космічної програми на 2018-2022 роки (яка, до речі, так і не була затверджена), але був відхилений з порадою знайти інші джерела фінансування.

Домінуюче положення в Україні тоді займало добре відоме державне підприємство. "Хотєлки" з берегів Дніпра були шалено дорогими та потребували багато років на розроблення та виготовлення, але лише тільки ними заповнювались проєкти космічних програм у цьому напрямі.

КПІшники на той момент пропонували в рази дешевший варіант та й з стерпними термінами реалізації.

Для порівняння, тоді за три супутники різної "етимології" (з просторовою розрізненістю від 1 до 8 метрів в оптичному діапазоні) та масою (від 170 до 700 кг) для завдань Дистанційного зондування Землі – дніпряни запросили 2,635 млрд гривень на п’ять років.

А фахівці КПІ брались максимум за чотири роки здати шість оптичних однотипних мікросупутників вагою до 80 кг та просторовою розрізненістю менш як 1 м. І що головне, первинні розрахунки демонстрували цифру у 0,4 млрд гривень у тих цінах.

Проте "дорога ложка на обід". Супутникові технології розвиваються так стрімко, що тільки встигай слідкувати за інноваційними рішеннями, що сиплються майже щодня.

Коли КПІ демонструє наробки чотири- чи п'ятирічної давності як щось проривне, цікаво було подивитися на нинішнє місце проєкту цього мікросупутника у розпіареній останнім часом Космічній програмі КПІ.

Виявляється, що проєкт згаданого мікросупутника й досі присутній у розділі перспективних (!) під пунктом IV.6. Жодних ідей про те, як "продати" його фішку – оптичний інструмент – там нема. Для цього потрібно глибоко переосмислити додаткові особливості застосування такого класу космічних апаратів в рамках сучасних вимог та технологічних можливостей.

Крах розпіареного PolyITAN-30

Судячи зі змісту, вебсторінка Космічної програми КПІ, востаннє оновлювалась ще 2022 року. Наносупутник PolyITAN-30, що був виведений на орбіту 3 січня 2023 року, там й досі є у розділі перспективних для запуску (див. пункт IV.1.).

Звістка про його успішний запуск як видатне досягнення постійно підтримується в інформаційному просторі Україні та вкотре була озвучена на звітній конференції трудового колективу КПІ 11 квітня 2024 року. Хоча все було не зовсім так.

Успішний запуск групи супутників на борту ракети-носія Falcon 9, серед яких був й КПІшний, святкувала компанія SpaceX як оператор власної ракетно-космічної системи з доставляння вантажів у космос.

А ось сам PolyITAN-30, після відправлення у вільне плавання на навколоземну орбіту, так й не вийшов на зв’язок і досі залишається неідентифікованим серед пари інших бідолах того групового запуску з майже сотні космічних апаратів.

Лише через рік після потрапляння наносупутника у космічний простір, це нарешті визнав в інтерв’ю один з керівників КПІ під тиском незаперечних доказів.

Що відбувається з наступним наносупутником КПІ

За пару місяців до закінчення 2023 року, Міністерство освіти і науки переможно заявило, що отримало дозвіл Кабміну на виділення 5,2 млн гривень на добудову наступного наносупутника від КПІ – PolyITAN-12U (пункт IV.5 Космічної програми КПІ), – який не один рік очікував своєї долі.

Слід визнати прозорість процесу зі сторони КПІ після отримання грошей – майже щотижня доповідалось громадськості про укладання контрактів (без зайвої конкретики) на завершення робіт, проведення нарад щодо проходження процедур дозвільної системи та розв'язання логістичних питань, періодичні доповіді замовнику (МОН) щодо стану справ тощо.

Передостання звістка надійшла через протокол засідання ректорської наради від 5 лютого 2024 року про "запит на отримання комерційної пропозиції щодо проведення комплексних механічних випробувань наносупутника".

У щотижневих звітах ректорату 1 та 21 квітня повторюються майже ідентичні повідомлення: "Триває робота над PolyITAN 12U. Розробники узгоджують із замовником фінальний сценарій випробувань".

Наразі постає питання, чи встигнуть КПІшники передати повністю готовий для запуску після проходження кваліфікаційних випробувань PolyITAN-12U іноземному інтегратору корисного вантажу на ракету-носій.

За словами одного з представників команди розробників наносупутника в інтерв’ю на ютуб-каналі КПІмедіа, це заплановано на літній період (точна дата передання космічного апарату та назва фірми-технічного посередника не повідомлялись).

Запуск має відбутися, за інформацією з того самого джерела, знову ракетою-носієм Falcon 9 від компанії SpaceX як найдешевший варіант.

В американців цього року за графіком ще два групові запуски космічних апаратів на сонячно-синхронну орбіту, на якій має працювати КПІшний наносупутник Спостереження Землі з Космосу – у липні та у жовтні.

І якщо з доставленням у космос проблем, зазвичай, не передбачається, все інше, зокрема, питання життєздатності наносупутника у космічному просторі після провалу з попередником, – залишається під великим питанням.

Як відсутність технологій впливає на оборонну здатність

На жаль, інноваційного прориву не слід очікувати – технологічний рівень цього космічного апарата у найкращому разі відповідає світовим аналогам кількарічної давності. 

Сучасні моделі подібного формату відрізняються, наприклад, можливістю корегувати орбіту, що дуже важливо для застосування на ультранизьких навколоземних орбітах (близько 300 км) з метою максимально покращити просторову розрізненість, а також працювати у складі "рою" як мінімум – чого технічно не закладено у витворі КПІшників взагалі.

Водночас у країни-агресорки на орбіті вже є численні університетські, а також створені спільно з приватним сектором, наносупутники такого класу. На жаль, вони відповідають вищезазначеним якостям майже на 100%, чим значно доповнюють підтримку з космосу російських військових операцій в Україні.

На жаль, програш в технологіях, зокрема в космічних, впливає на здатність ефективно оборонятися, а також досягти переконливої перемоги, яка не має бути занадто розтягнутою у часі, з однієї сторони, і не стати "пірровою", з іншої.