SpaceX незабаром запустить український супутник. Чому це важливо і як ми на цьому заробимо

10 січня 2022 року ракета Falcon 9 компанії Ілона Маска SpaceX має вивести на орбіту перший за останні 10 років космічний апарат, який належить Україні. Днями оптичний супутник "Січ-2-30" відправили до США, де його готуватимуть до запуску.

Повернення у космос – велика подія для нашої країни. Liga.Tech з'ясовувала, що вміє український супутник, чи допоможе він нашим військовим, чи зможе Україна на ньому заробляти і що може завадити його вдалому запуску.

2 мільйони за запуск на ракеті Ілона Маска

Супутник "Січ-2-30" був виготовлений конструкторським бюро "Південне" у Дніпрі. Планувалося, що його вдасться вивести на орбіту вже цього року – до 30-річчя Незалежності України. Володимир Зеленський доручив це завдання Мінстратегпрому у лютому 2021 року. Проте наша країна не має власного космодрому і ракети-носія, тому запуск Січі-2-1 довелося підлаштовувати під плани закордонних компаній.

Попередньо запуск Січі-2-30 оцінили в $6 млн, проте пізніше цю ціну вдалося знизити до $1,99 млн. КБ "Південне" уклало контракт на виведення супутника на орбіту з компанією ISILAUNCH з Нідерландів – оператором з продажу послуг SpaceX.

За останніми даними ракета-носій Falcon 9 виведе Січ-2-30 на орбіту 10 січня 2022 року (спочатку дата цієї місії була нестійкою: грудень 2021 – січень 2022 року – залежно від метеорологічних умов та готовності ракети). Його планують запустити з мису Канаверал у штаті Флорида, США.

Виведення Січі-2-30 на орбіту – перший крок у межах державної програми на 2021-2025 роки, що передбачає створення національної космічної групи щонайменше з семи супутників, зокрема, з роздільною здатністю 0,5–1 метр. Частотно-орбітальний ресурс українського супутника вже увімкнено. Це дозволить Україні захищати його частоти від можливих радіоперешкод у міжнародному правовому полі.

Що вміє новий супутник?

Над розробкою Січі-2-1 (пізніше його було перейменовано на Січ-2-30) КБ "Південне" працювало з 2013 року. Його компоненти були виготовлені у 2017-2020 роках. Це оптичний космічний пристрій вагою 170 кілограмів. Він має корисне навантаження як оптичний сканер та два наукові пристрої.

Спочатку цей супутник створювався для цивільних потреб. Він допоможе у роботі СБУ, ДСНС, ДПСУ, Нацполіції, працівників агропромислового комплексу, лісників та екологів. Чи використовуватиметься супутник у військових цілях? У Державному космічному агентстві України кажуть, що так.

Як пояснили Liga.Tech, світовий досвід роботи з такими даними свідчить про те, що знімки з роздільною здатністю до 10 м дозволяють розв’язати до 80% державних завдань Зокрема, для сектору безпеки та оборони за такими напрямами:

• відстеження змін в оперативному обладнанні територій;
• моніторинг тимчасово окупованих територій та прикордонної зони;
• моніторинг морських акваторій, виявлення незаконної діяльності на шельфі та виключній морській економічній зоні;
• моніторинг надзвичайних ситуацій, техногенних аварій та стихійних лих, оцінка наслідків аварій, контроль їхньої локалізації;
• виявлення порушень у земле-, лісо- та водокористуванні (незаконне використання земель, вирубування лісів, лісові та степові пожежі, шкідливі викиди в море, річки та озера, порушення сівозміни, незаконна забудова тощо);
• моніторинг ситуації у сфері продовольчої безпеки (ситуація в АПК, контроль за станом посівів, зволоженість поливних територій, прогноз врожайності);
• екомоніторинг (контроль діяльності промислових підприємств, стан звалищ ТПВ та стихійних звалищ, забруднення водних об'єктів, моніторинг впливу кліматичних змін);
• контроль стану річкової мережі, водних об'єктів ресурсів та морської зони;
• контроль видобувної галузі, стан ділянок видобутку з корисними копалинами;
• супровід заходів щодо запуску ринку землі, оновлення карток територій.

"Будь-яка оперативна інформація ДЗЗ є актуальною. Навіть із роздільною здатністю до 10, 15 метрів, а в окремих випадках – 200, 400 і навіть 1000 метрів. Все залежить від потреб і завдань", – вважають у Державному космічному агентстві.

Національний супутник "Січ-2-30" виконуватиме знімання поверхні Землі з роздільною здатністю 6,2 метри у чотирьох спектральних діапазонах. Ширина смуги знімання складе 36 км, а довжина безперервного знімання – 300 км та більше.

Розмір зображення, отриманого за одне увімкнення корисного навантаження в межах смугової зйомки, становитиме понад 10 кв. км. Завдяки режиму програмних поворотів космічного апарату потенційні ділянки знімання можуть бути до +300 км від траси супутника (смуга моніторингу від 600 км і більше).

Раніше голова агентства Володимир Тафтай говорив, що інформацію з супутника можна буде отримати доволі швидко. Вже за 30-40 хвилин вона буде у відповідних відомствах.

Також наявність власної космічної системи дозволить зберегти національний інженерний та науково-освітній потенціал – відпрацювати навички та отримати досвід управління та експлуатації космічних систем ДЗЗ, сформувати державне замовлення для вищих навчальних закладів та забезпечити підготовку фахівців із космічного напряму.

Підписуйтесь на LIGA.Tech в Telegram: тільки важливе

Грандіозне повернення чи застаріла розробка?

Запуск українського супутника є важливим кроком для всієї країни. Однак у науковій космічній спільноті точаться дискусії – чи варто було відправляти на орбіту розробку 15-річної давнини та чи відповідає цей супутник заявленим характеристикам.

Експерт Андрій Колесник, колишній позаштатний радник голови Державного космічного агентства України, тепер незалежний експерт з питань аерокосмічної діяльності, не приховує: він би хотів, щоб Україна повернулася до космічного простору з більш сучасною розробкою.

"Цей супутник розроблений на технічних рішеннях початку 2000-х років. Вони були відпрацьовані на супутнику "Січ-1М", який був запущений у 2004 році та відпрацював майже весь термін гарантії – три роки (супутник працював до 15 квітня 2006 року. – Ред.) Потім на його базі був розроблений супутник "Січ-2", який був запущений 2011 року. Він пропрацював 16 місяців, після чого з ладу вийшло обладнання, яке на той момент постачалося з Росії", – розповів Колесник.

За словами Колесника, Січ-2-30, який у січні вирушить у космос, фактично є покращеною версією супутника "Січ-2".

"На щастя, там уже немає російських компонентів – цього разу їх закуповували в інших, зокрема європейських країнах. Були очікування, що він буде надійнішим. Однак у нещодавно опублікованих даних щодо його параметрів йдеться, що він підніметься на висоту всього 525 км замість 670, а гарантована дата його роботи знизилася з п'яти до трьох років.

На мою думку, це пов'язано з тим, що розробник не хотів брати на себе зобов'язання, які не зможе виконати. Будемо відвертими, український супутник розроблений на застарілих підходах. Так, вже доведено, що робота супутника на менших висотах призводить до скорочення терміну його придатності. Але на прикладі іноземних супутників ми бачимо, що навіть у цьому разі вони працюють не менше семи років", – вважає Колесник.

У Державному космічному агентстві України цю ситуацію трактують інакше. Як пояснили Liga.Tech, на початку проєктування Січі-2-30 планувалося використовувати для виведення на орбіту кластерний пуск ракет-носіїв Індії чи Китаю. Проте компанія SpaceX запропонувала вигідніші умови – саме завдяки цьому вартість пускових послуг вдалося зменшити у кілька разів.

"Перехід на нову ракету-носій вплинув на зміну висоти орбіти з 668 км до 526 км і означав розташування КА "Січ-2-1" усередині ракети-носія, що потребує створення додаткового адаптера та додаткових випробувань на міцність", – розповіли у пресслужбі Державного космічного агентства

За їхніми словами, зменшення висоти орбіти має як переваги, так і недоліки.

"Підвищується просторова роздільна здатність знімків з 7,8 метра до 6,1 метра, але зменшується продуктивність супутника через звуження ширини ділянок місцевості, що знімається супутником, з 46,4 до 36,5 кілометра. Водночас, нижча орбіта через тертя з атмосферою зменшує термін активного існування КА "Січ-2-1" з п'яти до трьох років", – пояснюють в агентстві.

Чи буде запуск успішним?

"Наші керівники постійно повторюють, що ми хочемо запропонувати наш супутник європейській стороні в рамках програми COPERNICUS. Тому, чи дійсно ця апаратура підтверджує закладені параметри. І, з іншого боку, потрібно розуміти, як наземне обладнання сприйматиме та інтерпретуватиме цю інформацію", – вважає Андрій Колесник.

На думку експерта, негативно на роботу українського супутника може вплинути те, що наземне обладнання для цього супутника залишилося в окупованому Криму. Центр управління польотами раніше був у Євпаторії. Оскільки обладнання розробили 15-20 років тому, знайти аналоги на материковій Україні було нелегко. Склад цього обладнання змінився. Отже можливості супутника залежать від того, наскільки добре він буде калібрований і з ним сумісний.

"З одного боку, дуже добре, що ми повертаємось у космос. А з іншого, на мій погляд, краще робити це з більш сучасним обладнанням. Мені би хотілося, щоби був запущений не цей супутник, а інший, який також має високий рівень готовності – 73% на кінець 2018 року. Це Січ-2-М, який має просторову роздільну здатність близько двох метрів і ширшу смугу огляду – близько 60 кілометрів. Його характеристики набагато кращі. І грошей, які би зараз дали, вистачило би, щоб привести його до ладу.

Але політичні рішення не обговорюються. Ця проблема існує, тому що у нас немає Національної ради з питань космосу при президенті, як, наприклад, у США. Там порушуються такі питання і рішення не ухвалюються без детального обговорення. Зокрема на експертному рівні", – вважає Колесник.

Проте експерт визнає: якщо запуск все ж таки виявиться успішним, наш супутник може стати частиною європейської програми COPERNICUS.

Підписуйтесь на LIGA.Tech у Facebook: головні новини про технології 

Чи зможе Україна заробляти на новому супутнику?

У Державному космічному агентстві вважають, що зараз немає сенсу порівнювати технічні здобутки нашої країни з конкурентами. Зважаючи на те, що космічна галузь фінансувалася за залишковим принципом, Україна не запускала власні супутники протягом понад 10 років.

Продукти та сервіси на підставі даних дистанційного зондування землі аналогічних Січі-2-30 становлять до 20% загального ринку. Вони вважають, що завдяки запуску власного супутника Україна зможе заощаджувати бюджетні гроші, оскільки це дозволить безкоштовно та незалежно від умов чи бажання іноземних компаній-операторів оперативно оглядово моніторити Землю у наших інтересах. Це дасть змогу ефективно розв’язати  широке коло державних питань.

Як пояснили нам в агентстві, раніше задля безпеки та оборони Україна закуповувала бортові ресурси іноземних супутників надвисокої роздільної здатності. Ці дані мають дуже високу вартість, а супутники такого класу є лише у найпередовіших країнах світу.

"Супутникова інформація аналогічна тій, що ми отримуватимемо від Січі-2-30, на сьогодні за державні кошти не закуповується, оскільки сучасною загальносвітовою практикою є безплатність доступу до даних ДЗС з такою роздільною здатністю. Водночас на ринку є високий запит на платні сервіси з обробки таких даних та виготовлення на їхній основі інформаційних продуктів із доданою вартістю", – пояснюють у Держкосмосі.

У Державному космічному агентстві вважають, що на супутники такого типу, як у нас, досі є попит.

"Наприклад, ЄС створив програму COPERNICUS, завдяки якій було запущено шість супутників Sentinel з просторовою роздільною здатністю 10, 20 і 60 метрів. Водночас ЄС вклав у програму 8,2 млрд євро. Але, за оцінками європейських експертів, від запуску цих супутників ЄС отримав загальний кумулятивний економічний ефект до 21,3 млрд євро. В ЄС була забезпечена підтримка понад 17 000 робочих місць та згенеровано значний економічний, соціальний та екологічний ефект", – пояснюють експерти агентства.

Україна також є учасником компанії COPERNICUS. Європейські колеги чекають на запуск Січі-2-30, щоб додати його до загальної групи.

"28 березня 2019 року ми підписали угоду з Європейським космічним агентством. Відповідно до цього, дані від шести супутників програми COPERNICUS на територію України та прилеглі території потоково надходять на український регіональний дзеркальний сайт програми COPERNICUS, а дані від українських супутників (після запуску) почнуть надходити до загального архіву даних COPERNICUS. Якщо така інформація цікавить ЄС, значить вона конкурентна", – вважають в агентстві.