США та Велика Британія надіслали в Україну летальну зброю. Розповідаємо про її можливості
Через можливу агресію Росії США та Велика Британія надіслали в Україну вже кілька бортів з потужною сучасною летальною зброєю, і планують ще. Liga.Tech зібрала основні зразки і розповідає про те, що в них особливого.
Протитанковий ракетний комплекс FGM-148 Javelin
Ця зброя не сходить зі шпальт українських ЗМІ останніми роками — вперше США надали Україні знамениті ПТРК у 2018 році. Тоді прибуло порівняно мало — 35 пускових установок, 210 ракет до них, але 25 січня 2022 року в країні опинилися вже три сотні пускових установок, а ракет — понад тисячу.
"Дротик", а саме так перекладається з англійської Javelin, став першим серійним протитанковим ракетним комплексом третього покоління, створеним за системою "вистрілив та забув".
Новий комплекс, що став першим у третьому поколінні, почали розробляти у вісімдесятих, під завісу холодної війни, і закінчили в 1996-му. Ключовим пріоритетом у розробці стало збереження життя оператора: потрібно було покінчити з необхідністю стояти у всіх на очах, поки летить ракета. Стрілку потрібно прицілитися, утримати ціль у прицілі кілька секунд і стріляти. Ракета вилітає із пускової установки, після чого її веде система автоматичного розпізнавання цілі.
Роль стрільця на цьому завершена, може ховатися, вибирати іншу ціль, відходити в тил. Таким чином система "вистрілив і забув" дозволяє зробити те, для чого призначена — не наражати оператора ПТКР на ризик. Паралельно вирішується проблема людського фактора під час пострілу, тому що оператору не потрібно довго наводити ракету на ціль.
Злетівши, ракета запускає основний двигун, розганяється майже до 200 метрів за секунду і летить до цілі. А досягнувши, вражає її тандемним кумулятивним зарядом. Це означає, що один заряд вибухає спочатку, зчищаючи з броні танка блоки динамічного захисту і прорубуючи шлях другому, який і продавлює броню. Саме продавлюючи — кумулятивний струмінь, що утворюється під час вибуху, в жодному разі не пропалює метал, він створює величезний тиск і ніби протікає крізь нього, як крізь рідину. Після чого вражає машину всередині, зокрема, дрібними частинками броні самого танка.
Часто перевагою FGM-148 називають можливість атакувати танк згори, у порівняно тонку броню даху. Однак ПТКР не призначений спеціально для пробивання даху — бойова частина ракети пробиває до 800 міліметрів гомогенної броні (без урахування динамічного захисту, його знімає другий заряд), тобто може вражати танки і в лоб, і в борт, і в дах.
За виняткових можливостей споряджена ракетою пускова установка FGM-148 важить понад 22 кілограми, не вимагає встановлення на станок і обслуговується лише двома бійцями (може й одним). Комплекс б'є приблизно на 2,5 км. Таким чином, малоймовірне ураження оператора зі стрілецької зброї — для цього танк, що вражається, повинен стояти в тилу.
Уникнути ракети Javelin теоретично може допомогти комплекс активного захисту. Однак цей сучасний спосіб захисту танків масово використовується в армії лише однієї країни — Ізраїлю. Лазерного випромінювання FGM-148 майже не дає (майже, тому що є можливість увімкнути лазерний далекомір, але це необов'язково), тому попередження про те, що ракета випущена, танк не отримує. Тому єдиний спосіб захистити зараз російські танки від можливих ударів Javelin зверху — встановити ґратчасті парасольки на Т-72. Ймовірність, що такий захист зможе протистояти вибуху тандемного боєприпасу та відхилити кумулятивний струмінь, можливо, і є. Але невисока.
Серед мінусів Javelin називають порівняно невисоку дальність пострілу — 2,5 км. Справді, деякі ПТРК другого покоління мають дальність п'ять і навіть вісім кілометрів. Залишається лише знайти рівну місцевість, де можна засікти супротивника за вісім кілометрів і без промаху влучити. До того ж так, щоб він не встиг вжити заходів протидії.
Основним недоліком FGM-148 вважають ціну — комплекс коштує понад $100 000, ракети наближаються до цієї суми. Проте наступним зразком, який надіслали Україні, стане якраз дешевша зброя.
Протитанковий гранатомет NLAW
Кілька днів тому Велика Британія надіслала в Україну літак із кількома сотнями протитанкових гранатометів NLAW, які називають "Javelin на мінімалках". Проте, це не просто зменшена копія американського ПТКР, та й не зовсім ПТКР, якщо вже точно. Ось чим цікава ця зброя.
NLAW, на відміну від Javelin, не власне ім'я. Це скорочення від Next Generation Light Anti-Tank Weapon – "Легка протитанкова зброя нового покоління". Розробка озброєння розпочалась на замовлення Міноборони Великої Британії у 2002 році, і до кінця нульових роботи завершилися — розробкою займалися англійці разом зі шведами з SAAB. У межах проєкту планувалося одержати заміну одноразовим гранатометам на кшталт AT-4 — зброї для боротьби з танками на ближніх дистанціях.
У результаті вийшла зброя для дії на відстані 400-800 метрів — більше, ніж б'ють звичайні гранатомети типу РПГ-7, але менше, ніж повноцінні ПТРК. Помітивши ціль, гранатометник захоплює її в приціл і супроводжує кілька секунд. Увесь цей час розумна електроніка розраховує траєкторію польоту — враховується відстань до цілі, її кутова швидкість, вітер та інші параметри. Після цього можна стріляти.
Після пострілу спрацьовує перший ступінь ракетного двигуна — з дуже невеликою швидкістю та без значного вихлопу. Це робиться навмисно, щоб NLAW міг стріляти із будь-якого приміщення через вікно, не ризикуючи поранити того, хто стріляє. З цією ж метою за допомогою спеціальної системи знижується і температура порохових газів першого ступеню. Коли ракета перебуває на безпечній відстані від оператора, вмикається другий ступінь.
Дуже схоже на систему "вистрілив та забув" FGM-148 Javelin, проте є й суттєві відмінності. Якщо у "Джавеліна" повноцінна система самонаведення, що дозволяє ракеті відстежувати й рухому ціль, то NLAW обмежується інерційною системою корекції руху. По суті розумний калькулятор, який розрахував траєкторію польоту ракети, просто чітко стежить, щоб вона потрапила в заздалегідь заплановану точку.
Ціль, що теоретично швидко рухається, може вислизнути із зони ураження. Однак це вкрай малоймовірно — траєкторія її руху вже розрахована, ракета, що летить зі швидкістю 200 метрів на секунду, як і у Javelin, про себе не попереджає, а граничну відстань у 800 метрів долає всього за 4 секунди.
Підлетівши до ворожого танка, ракета вибухає на невеликій дистанції над ціллю. Кумулятивна бойова частина детонує під 90 градусів від польоту ракети, тобто вертикально вниз. Виробник вказує бронепробивність свого боєприпасу на офіційному сайті компанії — 500 мм катаної гомогенної броні.
Другим варіантом використання NLAW є прямий постріл. Достатньо виставити відповідний режим і вистрілити у техніку супротивника. Ракета в цьому разі не набирає висоту і працює як "нормальний" боєприпас — зіштовхується з ворожим об'єктом та вибухає. Зрозуміло, бронепробивність у цьому разі вже не та, танк таким чином пробити не можна. Тому прямий постріл використовується у разі стрільби по легкоброньованих або зовсім неброньованих цілях, навіть по вертольотах.
Якщо ж боєприпас все ж нікуди не влучив, він пролітає 1000 метрів за 5,6 секунди і самознищується.
Вартість NLAW у кілька разів нижча, ніж у Javelin, зброя коштує близько 20 000 євро. Він менший за розміром та масою, важить близько 12,5 кг, тож для використання цілком достатньо одного бійця. Пусковий контейнер одноразовий, після пострілу він викидається, важливо лише від'єднати приціл для повторного використання.
Порівняно невеликий радіус дії, можливість бити танки по вразливих місцях та стріляти навіть із невеликих приміщень диктують і бажані умови використання NLAW — у міській забудові, можливо, з верхніх поверхів.
Штурмовий гранатомет M141 Bunker Defeat Munition
Замикає трійку штурмовий гранатомет (або реактивний вогнемет, тут підходять обидва варіанти) M141 Bunker Defeat Munition, партію яких надіслали США. Як і NLAW, в Україні ця зброя вперше. Однак вона значно менш екзотична, ніж Javelin або британо-шведський "пробивач даху". По суті, це одноразовий гранатомет із термобаричною бойовою частиною, що створює "об'ємний вибух".
Як зрозуміло з назви, зброя може використовуватися для знищення бункерів та інших оборонних споруд. Жодних просунутих систем самонаведення гранатомет не має, 83-міліметровий фугасний снаряд з 1,1 кг вибухівки та аерозолем вистрілюється та вибухає в одному з двох режимів — якщо потрапляє у м'яку поверхню на кшталт мішків з піском, то вибухає з невеликою затримкою, якщо у тверду – то відразу (це дозволяє найефективніше знищувати укріплення, виготовлені з різних матеріалів). Боєприпас М141 пробиває до 20 см бетону, 30 см цегли або 2,1 метра мішків із піском.
Крім фугасного впливу під час вибуху детонує аерозоль, що робить М141 дуже ефективним під час знищення армії супротивника. Саме об'ємний вибух термобаричних боєприпасів раніше у народі називали словосполученням "вакуумна бомба".
Користь Javelin і NLAW значно вища, ніж M141 Bunker Defeat Munition, і навіть не через більшу просунутість — річ у тім, що в ситуації, яка склалася, протитанкові комплекси актуальніші, ніж зброя для міських боїв і руйнування укріплень. Утім, за необхідності М141 цілком годиться для знищення техніки — щоправда, лише легкоброньованої або без броні.