Фахівців не більшає. Чому в України проблеми з БпЛА – відповідає виробник FPV-дронів
AirUnit – українська компанія, яка розпочинала роботу як дилер деяких виробників дронів на території України, а з початку війни Росії проти України (ще до повномасштабного вторгнення) почала переорієнтовуватися і на військовий напрям. Зараз компанія має невелике виробництво FPV-дронів та створила організацію, яка навчає військових. "Все починалося з ентузіазму й особистих намірів допомогти ще в 2015 році", – каже співзасновник компанії Андрій Штепа. Уже тоді було зрозуміло, що таке ВОГ та відірвані пальці чи кінцівки.
Під час повномасштабної війни основні проблеми – це нестача кадрів та недостатня підтримка від держави, каже Андрій. Liga.Tech поговорила з ним про виклики галузі БпЛА.
Як запрацювала школа
"Ми проводили перші навчання груп ССО, які працювали на "нулі" з такими системами як Matrice 300. Вони працюють не на лінії зіткнення, а трошки далі, тому що це дозволяє оптика камери", – розповідає Андрій. З часом навчати стали не тільки співробітники компанії, а й діючі військові, які у вільний час від командирування на фронт, під час ротації, допомагали вести курси.
Коли число людей перевищило 500 осіб, компанії "розійшлися", каже співрозмовник, і було створено громадську організацію KozhanFly з програмою Social Drone UA, яка саме займається навчанням операторів дронів. Вона працює коштом спонсорів і там проводиться безоплатне навчання. Її директор, теж айтівець, дуже багато спілкується з партнерами та зміг домовитись з компаніями, які просто поповнюють рахунки громадської організації.
Це 10-денні курси з напрямку, який вважає цікавим для себе сам оператор: "Як FPV, як звичайні дрончики, так і крила вже починаємо освоювати". "Це не якісь там диванні генії, які прийшли, сіли та думають – зараз ми тут навчимо всіх. Це реально військові, які беруть участь у роботі школи під час ротації", – пояснює Андрій. За його словами, курси вже пройшло не менше тисячі людей, а черга є до листопада.
Як консультанти курси також відвідують іноземці, які показують свої досягнення та рішення. Аудиторія – це військові, яким цікаво, а донести інформацію допомагає "сарафанне радіо", каже співрозмовник.
У чому проблеми
"Проблема всіх напрямів – нестача фахівців. Їх не більшає – когось мобілізують, хтось виїжджає з країни. Дехто з певних причин не хоче працювати, все це морально складно для всіх", – пояснює Андрій, додаючи, що проблеми з персоналом – це найголовніший фактор.
"Знайти компоненти та комплектовання для складання або виробництва будь-чого в Україні – це взагалі не проблема. Ми нещодавно були на зустрічі з відділом Міністерства оборони, який називається науково-дослідний інститут при Міністерстві оборони України. Там нам запропонували відкриття фрезерування карбону для наших потреб. З самою сировиною та обладнанням немає проблем, навіть попри те, що Китай зараз обмежив експорт" товарів подвійного призначення", – описує ситуацію співрозмовник. Дії Китаю, за його словами, здорожчують вартість на 3-4%, тому доводиться додавати до ланцюжка постачань одну-дві країни, йти через Тайвань.
Ще одна проблема – це кадри. "Багато людей подумали, що вони – шалені інженери, розробники, і зараз створюють продукти, які з руками і ногами заберуть. Але вже понад рік вони сидять нікому не потрібні і не включаються до наших команд через уявну першість", – розповідає співрозмовник.
Зараз компанія шукає інженерів через соцмережі, інтернет, знайомих. Єдиний інструмент пошуку відсутній. За місяць знайшли двох людей на інженерну посаду.
Про нового міністра оборони
Для того, щоб робити певні висновки про роботу нового міністра Умєрова, минуло занадто мало часу, каже Штепа. Але зазначає, що новий міністр досить швидко вийшов на зв'язок – відгук був швидкий, Умєров пообіцяв зустріч, щойно "зʼявиться вікно". У планах – поспілкуватися щодо проєктів, які не були закінчені з попередником.
"У нас є лист запитів Міноборони, де ми будемо передавати один із комплексів вартістю приблизно 2 мільйони євро безплатно для Міністерства оборони під дослідні потреби. Вони проводять дослідження, підтверджують тактико-якісні характеристики приладів і використовуватимуть їх на фронті", – пояснює Андрій.
Як заохочувати цивільних
AirUnit і KozhanFly запустили програму, де людина може залишити заявку, їй надішлють інструкцію для купівлі компонентів на $250 на Amazon. Потім ці компоненти можна буде зібрати самостійно та передати на фронт або передати партнерським спеціалізованим організаціям, які вміють це професійно робити і зберуть дрон.
"250 доларів, я вважаю, це дуже гарна ціна для FPV. Це не якийсь там космічний прилад, але свою функцію виконає", – каже Андрій. На його думку, ця програма має зацікавити цивільних – людина, яка придбає FPV, політає і сама виявить цікавість долучитися до армії. Адже зараз спільнота не навчає цивільних: "Якщо цивільний приходить і залишає заявку, і стоїть вибір, кого взяти – його чи діючого військового, то рішення однозначне".
Про паритет з РФ та що буде "після війни"
Росія має розвідувальний БпЛА "Орлан", що виробляється у Санкт-Петербурзі. Він має дальність польоту 600 км, що набагато більше, ніж в українських розвіддронів. Андрій Штепа вважає, що Україна найближчим часом не матиме аналогічної розробки: "Над "Орланом", "Ланцетом" і іншими подібними дронами працюють по 2000 осіб, у нас такого в принципі немає".
"Російська Федерація готувалася до цього нападу й освоювала рішення. В "Ланцеті" і "Орлані" використовується компонентна база 2006 року виробництва, вони їх закупили дуже-дуже давно. Щойно зʼявляться потужні колективи, які працюватимуть разом над спільними рішеннями, тоді буде відповідь", – пояснює Андрій.
Війна не закінчиться до кінця цього року, і до кінця наступного, вважає співрозмовник, а "шлейф" після війни тягнутиметься у Європі та Україні ще довго після переозброєння. "Тим не менш, щойно закінчується війна і знімається військове положення, всі закупівлі, всі спонсорства, всі рішення автоматично зупиняються. І далі починається інша гра – люди починають у спокійному розміреному режимі формувати свої команди, свої компанії. І ті, хто будуть до інформаційної складової найближчі, вони й будуть лідерами", – прогнозує Андрій.
Про роботу з державою
"Нещодавно мені пропонували державні приміщення для переїзду інженерного департаменту, це ангарна новобудова. І в мене двояке відчуття – туди переїхати можна було б, але де гарантії, що за рік туди хтось не прийде, не опечатає моє приміщення і не скаже, що вийшов час", – скаржиться співрозмовник. Андрій порівнює це з орендою комерційного приміщення, де він – "цар і бог".
"Держава наче дає інструменти та ресурси, але треба робити ремонт власним коштом – зазвичай це закинуті підприємства та голі ангари. Такий вигляд зараз має допомога. Але потрібно щось інше, адже інструменти силою не працюють", – продовжує співрозмовник. За його словами, Міноборони пропонує гранти від 10 000 до 50 000 євро, і останнє – це на вже акредитовані зразки, які вже приймаються на озброєння. "Для організації виробництва уніфікованих дронів – це не так вже й багато", – резюмує Андрій Штепа і додає, що водночас є "непогані рішення" – United24 і те, що роблять Держспецзв'язку разом з Мінцифрою: "У них є і досить потужні проєкти, вони й інвестують чимало".
Ще одне питання – відсутність можливості прозоро подати заявку на кодифікацію та сертифікацію, щоб отримати допуск до експлуатації (це не постановка на озброєння). Відсутнє відкрите джерело, де можна отримати необхідний пакет документів і просто це заповнити та відправити. Це може зробити тільки куратор, якого призначили від міністерства. Якщо його немає, то немає й інструкцій. Є варіанти писати на офіційні пошти міністерства, але вірогідність, що там тобі швидко нададуть відповідь і спрямують правильно, теж є незначною", – каже Штепа. На його думку, першим кроком лояльного ставлення до виробників має бути створення контакт-центру та спрощення бронювання фахівців.
"Немає джерел інформаційної обізнаності всередині держави. Немає розуміння, де брати гранти, немає розуміння, куди бігти зі своїм рішенням, немає розуміння, як, що, куди", – підсумовує співрозмовник.