Юні українці вибороли шість золотих нагород з ракетомоделювання. Чим займаються спортсмени

Цього літа збірна України з ракетомоделювання виборола шість золотих нагород на чемпіонаті світу в США. Попри складні умови підготовки, наші юніори посіли друге загальнокомандне місце у неофіційному заліку, де їм довелося конкурувати з представниками 17 країн.  

Liga.Tech поспілкувалася з переможцями та розповідає про особливості ракетомоделювання, неможливість польотів під час війни та як цей спорт у майбутньому допоможе українським інженерам будувати справжні ракети. 

Українці літали "наосліп"

За місяць до змагань українська збірна поїхала за кордон, щоб отримати американські візи. Через бюрократичні моменти спортсмени до останнього не знали, хто з них потрапить на чемпіонат. 

"Можна сказати, ми літали наосліп. Це справді дуже складно", – каже Денис Мозок з Шостки, який посів перше місце у класі S4A -  моделі планерів із прискорювачем на тривалість польоту. Також він є призером у кількох класах у командних заліках. 

Можливість політати заздалегідь – це від 60 до 90% результату, залежно від класу змагань. "Потрібен "наліт", вміти ловити потоки", – каже Денис. Українським спортсменам довелося покладатися на попередній досвід і загальні розрахунки. 

Складнощів додало те, що у конструкції моделей довелося вносити зміни, оскільки за пів року до чемпіонату організатори оновили технічні вимоги. У США "літають" на інших типах двигунів, ніж у Європі. 

"У правилах було вказано, що в класі моделей на висоту польоту S1A  потрібно літати лише на одноступеневих моделях, тому нам довелося повністю переробляти конструкцію під інші двигуни, більш жорсткі, більші за масою та розмірами", – пояснює Софія Фісун з Дніпра, яка виборола 1 місце у класі S1A — моделі ракет на висоту польоту та 1 місце у жіночому заліку в цьому ж класі. 

Українські спортсмени були змушені змінити конструкцію своїх моделей на більш жорстку та міцну, але так, щоб водночас зберегти легку вагу. 

Як проходили змагання

В Україні зараз не проводять змагань з ракетомоделювання, тому що закрите небо. Під час занять з ракетомоделювання спортсмени готуються до кубків етапу світу та на майбутнє, працюють над удосконаленням моделей. "Розробляємо нові технології, щось покращуємо", – каже Денис, який займається ракетомоделюванням з 2016 року. 

На чемпіонаті світу Денис Мозок літав одразу у декількох класах – S3A (клас на тривалість польоту із парашутом), S4A (ракетоплан на тривалість польоту), у S6A (клас на тривалість польоту зі стрічкою) і у класі S8D (керований радіоракетоплан).

Найскладніший був клас S4A, в якому Денис посів перше місце, тому що спортсмен робив все за новою технологією: сам розробив 3D-модель крила, сам відфрезерував на верстаті та сам збирав цю модель.

"Я навіть не знав, як вона полетить, але вийшло, що добре. Можливо, тепер ми будемо робити так всі ракетоплани", – розповідає чемпіон. 

Після другого польоту хлопець втратив модель, але її знайшов один з учасників української команди за два поля від змагань. Вони сіли на машину та поїхали за нею, щоб встигнути на третій заліковий політ. Це допомогло йому посісти 1 місце.

Як це допоможе будувати справжні ракети

Свою першу модель Денис Мозок зробив зі звичайного паперу А4, пінопласту і плівки у вигляді стрічки. 

"Воно було коряве, але полетіло. Я отримав свої перші заліки й це мене дуже замотивувало.  Багато хто думає, що ракетомоделювання – це просто сидіти в гуртку і щось робити. Але насправді це цікаво – зробити щось своїми руками та побачити результат", – згадує хлопець.

У 2021 році він зайняв третє місце у класі S3 – спочатку на чемпіонаті Україну, що традиційно організувала Федерація ракетомодельного спорту, а потім і світу. Також він є призером у кількох класах у командних заліках: "У нас в гуртку немає жодних обмежень. Кожен може пропонувати що захоче. Головне, щоб це показувало результат".   

Зараз ракетомоделювання для нього не лише хобі, але й майбутня професія. Хлопець навчається на аерокосмічному факультеті Київського авіаційного університету, вже перейшов на другий курс. 

"Мені подобається конструювати своїми руками щось пов'язане з космосом, небом, літаками, ракетами", – каже Денис. 

Ще одна українська чемпіонка – Софія Фісун з Дніпра, теж вважає, що ракетомоделювання – це набагато цікавіше, ніж просто займатися за підручником.  Дівчина наразі навчається в 10-му класі, але також мріє про кар'єру в аерокосмічній сфері. 

Колись вона з батьками побувала на тематичному фестивалі та побачила копії справжніх ракет. Це справило таке сильне враження, що дівчина пішла на гурток з ракетомоделювання. Софія займається близько чотирьох років, посідала призові місця на чемпіонатах у Болгарії та Словаччині. 

"Я цікавлюся фізикою, математикою і таким чином могла побачити, як це все застосовується на практиці. Все те, що ти вивчаєш на заняттях, працює в житті. Формули допомагають  вираховувати, як полетить модель. Це дуже класно і дає мотивацію розвиватися в цьому напрямку", – додає Софія Фісун.

Українські чемпіони мріють, щоб більше молоді поділяло їхнє захоплення: "У нас не дуже популяризований цей спорт. Коли більше людей – змагання проходять краще. Більший стимул боротися за перше місце".

Читайте також