Зміст:
  1. Стрімкий старт і амбітні плани. Керівник – перший зі Сколково 
  2. Компанія, яка постійно змінює цілі 
  3. Світовий досвід 
  4. У чому відмінність SR Space

У 2012 році космічний корабель Dragon, розроблений компанією SpaceX, успішно долетів та пристикувався до МКС. На борт космічної станції передали провіант та різноманітне устаткування загальною вагою в пів тонни. Це було вперше в історії, коли таку місію  виконала приватна аерокосмічна компанія.

Попри це, в російських експертних колах і у керівництві державного агентства "Роскосмос" до діяльності SpaceX довго ставилися не просто зі скепсисом, а навіть з насмішкою. Екскерівник Роскосмосу Дмитро Рогозін погрожував, що у разі збереження санкцій, запроваджених за анексію Криму і війну на Донбасі, США доведеться відправляти своїх астронавтів на МКС з допомогою батуту. "Батутом" виявився багаторазовий ракетоносій Falcon 9, який у 2018 році пройшов успішне тестування, а в 2020 році вперше доправив на МКС астронавтів. 

Це могло змусити РФ переглянути погляди на присутність приватного бізнесу в космічній сфері. Того ж року у РФ зареєстрували першу місцеву приватну аерокосмічну компанію Success Rockets (пізніше була перейменована у SR Space). Минулого тижня стало відомо про її плани розробити й запустити першу для РФ приватну ракету-носій Nebo для суборбітальних польотів. Liga.Tech розібралася в історії компанії та її перспективах скласти конкуренцію SpaceX, Blue Origin та іншим космічним "приватникам".

Стрімкий старт і амбітні плани. Керівник – перший зі Сколково 

Згідно з офіційною історією SR Space (SRS), компанію заснували 30 липня 2020-го, у вересні того ж року вона залучила перші інвестиції, а у грудні – провела перший вогневі випробування двигуна. У квітні 2021 року SRS запустила прототип суборбітальної ракети і провела перші льотні тестування бортових систем.

Від "батуту" до "Неба". Як Росія намагається створити свій SpaceX та чи вийде в неї
Олег Мансуров. Фото: Success Rockets

Керівництво компанії заявляє, що має власний полігон для випробувань і виробничі потужності. Філії SRS присутні в Москві, Астраханській, Кіровській і Ростовській областях, а також Краснодарському краї. Станом на 2021 рік колектив налічував 40 осіб, переважно спеціалістів, що вже працювали в космічній галузі. 

Гендиректор SR Space – молодий підприємець (на момент заснування йому було 30 років) Олег Мансуров. Він навчався в московському Національному дослідницькому технологічному університеті на факультеті "Екотехнології та інжиніринг". Згодом став одним з перших випускників Відкритого університету Сколково, а також за програмою обміну навчався у Швейцарії та США. Працював гендиректором зареєстрованої в Москві компанії "Актум", однак вже на початку 2020 року зацікавився космосом. 

Компанія, яка постійно змінює цілі 

У РФ приватного підприємництва у сфері освоєння космосу немає як явища, каже у коментарі для Liga.Tech експерт з питань дослідження космосу й ексрадник голови Держкосмосу Андрій Колесник. Усі потуги у цьому напрямку завершувались або ще на рівні спроб щось розробити (приватні ракети-носії суборбітального призначення) або навіть запуском приватного супутника. Однак згодом приватна компанія влаштувала "розбірки" з Роскосмосом, які закінчилися для першої плачевно. Існують корпоративні космічні проєкти, як у Газпромсвязь, але це не зовсім той випадок. 

Від "батуту" до "Неба". Як Росія намагається створити свій SpaceX та чи вийде в неї
Джерело: ТАСС

SR Space вже декілька років змінює свої цілі, каже Колесник. Фактично, за неповні три роки вони змінили три типи двигунів, які будуть використовувати, – спочатку була мова про твердопаливні. Це запуск з полігону Капустін Яр в Астраханській області на висоту семи кілометрів та відстань 18 кілометрів, що, за словами фахівця, нагадує більше ракету для установки "Град".

Потім у SR Space вирішили перейти на двигуни на рідкому паливі (керосин + кисень), а останній намір – взагалі піти у світовому тренді, використовуючи пару метан + кисень. І все це мають бути абсолютно різні ракети-носії та інфраструктура під них. Така мінливість пов’язана з бажанням підлаштуватись під бажання актуального інвестора. Тобто компанія діє за принципом "хто платить гроші, той і замовляє музику", пояснює експерт. 

Підписуйтесь на LIGA.Tech в Telegram: головні новини світу технологій

За словами Колесника, контракт з ІТ-холдингом Т1, у якого річний оборот досяг майже $2 млрд, дає SRS шанс на отримання довгострокового фінансування. Т1 – багатокластерний холдинг, що входить до десятка найбільших у сфері ІТ у РФ і прагне розвиватись. "Він вже опановує аеросферу. Тепер вони вирішили йти вище", – каже співрозмовник. 

Цей контракт для однієї сторони є фактично порятунком та продовженням експериментів зі створенням засобів виведення корисних вантажів у космос. Тоді як для іншої – намагання зачепитись за все, що може дати космос для прямого сервісу на Землі, на кшталт супутникового зв’язку для смартфонів. 

Світовий досвід 

Приватний сектор у сфері дослідження космосу впевнено набирає обертів. У 2010 році президент Обама підписав поправку про те, що пілотовані польоти на орбіту, зокрема доставлення вантажів та екіпажів, будуть здійснюватися приватними корпораціями.

Логіка тут проста: конкуренція за контракти NASA змусить компанії шукати шляхи зробити польоти дешевшими й більш безпечними. У 2012 році агентство розподілило $1,1 млрд між Boeing, SpaceX і Sierra Nevada Corporation, які займались розробкою пілотованих космічних кораблів. Причому процес вівся без участі спеціалістів чи навіть спостерігачів від NASA. 

Свої приватні компанії є також у Австралії, Японії, Данії та інших країнах. Своя приватна космічна компанія була і в Україні – це Firefly Aerospace. У 2017 році її викупив бізнесмен Максим Поляков. З 2018 року у Дніпрі діяв центр дослідження і розвитку. Наприкінці 2021 року Bloomberg повідомив, що уряд США вимагає від Полякова продати свою частку у ракетній компанії Firefly Aerospace Inc. нібито з міркування національної безпеки. 

Космічні "приватники" в основному займаються перевезеннями людей і вантажів, космічним туризмом, супутниками спостереження за Землею, супутниковим зв’язком і різноманітними супутніми сервісами на кшталт 3D-принтерів, здатних працювати в умовах невагомості, чи проєктування теплиць для потенційних колоній на Марсі або систем для видобутку корисних копалин на Місяці. У лютому 2022-го Поляков вийшов із проєкту

У чому відмінність SR Space

Фахівець з міжнародних відносин, політолог Павло Лузін вважає, що нинішня політично-економічна система РФ виключає існування дійсно приватних компаній зі значним капіталом без нагляду силових структур. Зважаючи на це, конкуренція між ними за державні контракти і гранти буде перетворюватися на банальне змагання "в кого крутіше зв’язки у Кремлі".

З іншого боку, більшість приватних аерокосмічних компаній створили бізнесмени, які вже досягли значно успіху в інших сферах – SpaceX (Ілон Маск), Blue Origin (Джефф Безос), Virgin Galactic (Річард Бренсон). Натомість SRS – це проєкт, який з’явився нізвідки на хвилі ажіотажу довкола успіхів Falcon і Dragon. 

РФ відома своїм тяжінням робити "наш ответ" різноманітним західним економічним чи культурним явищам. Там уже робили свою Кремнієву долину у  Сколково, тому очікуваною виглядає і спроба створити свій SpaceX з власним Ілоном Маском.