Welcome to Ukraine или украинские грабли: что не так с квотами для иностранных айтишников
Міністерство цифрової трансформації заявило про створення так званої "green" карти для іноземних ІТ-шників. Йдеться про спеціальні квоти для імміграції 5000 іноземних спеціалістів та їх працевлаштування в українських ІТ-компаніях з 21 липня.
Програмісти завдяки таким квотам отримають посвідку на постійне місце проживання в Україні терміном на 10 років (термін значно довший, ніж при традиційному способі легалізації через дозвіл на працевлаштування) з можливістю реєстрації приватним підприємцем та без необхідності щороку поновлювати дозвільні документи на перебування в Україні.
Читайте також - Оподаткування ІТ-індустрії: що пропонує влада і як на це реагує бізнес
Заради справедливості, 5000 квот було розподілено по містах: Київ зможе прийняти 2500 фахівців, Харків - 700, Дніпро - 600, Одеса - 600, Львів - 600.
У запровадженні квот є чимало плюсів:
- Іноземець "не прив’язаний" до конкретної компанії-роботодавця, може працювати/реєструвати ФОП.
- Довготривалий строк дії документів, нема потреби у регулярному поновленні та проходженні процедури легалізації.
- Легкість в релокації родини; члени сім’ї можуть отримати можливість проживати в Україні на аналогічний термін.
Але такі переваги гарантуються виключно за певних умов, що звужує коло тих, хто може ними скористатися:
- виключний перелік професій в сфері IT, під які можна оформляти квоту.
- вимоги до фахівців (диплом, сертифікат, п'ять років керівного досвіду для менеджера, сім років - для програміста). Відповідність цим вимогам потрібно підтвердити документами (диплом, трудова книжка).
На сайті Мінцифри процедура виглядає просто і зрозуміло. Потрібно зібрати пакет документів, податися на отримання дозволу на імміграцію в консульство України за кордоном або в ГМС на території України, отримати дозвіл на імміграцію, далі отримати посвідку на постійне проживання і зареєструвати місце проживання. Але чи все так просто?
Читайте також - Феномен "королівських битв": чому бізнес може навчитися у ігрової індустрії
В першу чергу, час прийняття рішення: перевірка документів заявника та прийняття рішення про видачу дозволу займає до одного року з дня подання заяви. Це підтверджується практикою, реалістичний прогноз 9-12 місяців.
Важливо, що попри все, процедура імміграції іноземців в Україну регулюється Законом про імміграцію, тому процедура і терміни залишилися попередніми.
Варто зауважити ще й те, що іноземець повинен особисто звертатися в міграційну службу, що значно затягує процес. Уявіть собі черги та "зручність" таких відвідин. Онлайн це зробити неможливо.
Але і це не все. Потрібно ще зібрати величезну кількість документів: стандартно копії паспортів, довідку про відсутність судимості, медичні сертифікати, довідку про реєстрацію за кордоном, довідку про склад сім'ї, згоду на реєстрацію від власника квартири, підтвердити досвід роботи за професією відповідного напряму (5−7 років), а також надати сертифікат або диплом міжнародного зразка із зазначенням певних спеціалізацій. Всі документи, видані на території іноземної держави, мають бути належним чином легалізовані (вимагається проставлення штампу "апостиль").
Все це потребує великих затрат часу та сил.
Читайте також - Електросамокат як національна ідея
Сьогоднішня ж ситуація з білоруськими ІТ-спеціалістами демонструє нам недоліки системи та низьку швидкість реагування.
Навіщо Україні ІТ-шники з інших країн? Попит на IT-фахівців перевищує потенціал внутрішнього ринку. Щороку українські університети випускають близько 15 000 випускників ІТ-спеціальностей. При цьому на ринку щорічно відкриваються більше 30 000 вакансій. Переваги відкриття ринку праці очевидні.
Та і загалом, для полегшення релокаціїї іноземців, необхідно внести зміни в порядок імміграції громадян інших країн в Україну — скоротити строк оформлення посвідки, виключити з практики всі надлишкові вимоги державних органів, зокрема щодо досвіду фахівців, переліку професій. Бо без цього, на жаль, будь-які пільги втрачають свій сенс.