4 грудня Комітет Верховної Ради з енергетики рекомендував прийняти в першому читанні доопрацьований законопроект з реформи відновлюваної енергетики. За що проголосували депутати, і як це вплине на громадян – читайте у цій колонці.

Чому законопроект важливий для громадян?

Сьогодні держава гарантовано та в повному обсязі викуповує у виробників енергію з відновлюваних джерел – сонця, вітру, біогазу/біопалива чи генеровану малими ГЕС. При цьому викуповує її за одним із найвищих «зелених» тарифів в Європі. Власники електростанцій отримують надприбутки, але в результаті за цей «сонячний бенкет» платимо ми з вами, споживачі. В цифрах це виглядає так: відновлювана енергетика становить близько 1,9% від загального виробництва, проте платимо ми за неї приблизно 9% від загальних витрат.

Якщо не змінити ситуацію найближчим часом, можуть постраждати всі: держава не зможе забезпечувати повний викуп електроенергії та оголосить дефолт за своїми зобов’язаннями, інвестори втратять гроші, які вони вклали в будівництво станцій, банки втратять кошти, які вони надавали в кредит інвесторам.

Та найголовніше, постраждає кожен громадянин України, адже за такого сценарію розвиток сектору ВДЕ зупиниться, а це означає значне послаблення енергетичної незалежності та безпеки України.

Яке може бути рішення?

Україна не перша держава, яка стикається з подібною проблемою. Впродовж останніх років кризи у сфері ВДЕ пережили Іспанія, Румунія, Болгарія та інші країни. Світовий досвід доводить: аби не допустити дефолту сектору, необхідно запровадити прозорі аукціони для виробників «зеленої» енергії. Питання тільки в тому, що не існує єдиного механізму, який би працював для всіх країн. На розробку, обговорення та погодження моделі для України витрачено більше ніж десять місяців.

Після того, як з’явився перший законопроект 8449, який пропонував аукціони, депутати зареєстрували ще сім альтернативних версій. Це майже рекорд для Верховної Ради. Такої жвавої та складної дискусії Рада не бачила вже давно. Та головне, що вдалося дійти узгодженої позиції, яка досягає трьох головних цілей:

  1. Уникнути дефолту завдяки зменшенню ціни «зеленої» енергії для держави та споживачів
  2. Продовжити розвиток відновлюваної енергетики як стратегічно важливого напрямку енергетичної безпеки, а також зробити сектор прогнозованим у довгостроковій перспективі
  3. Зробити нову модель прозорою, простою та залишити її достатньо прибутковою для появи нових проектів

Що прийняв Комітет Верховної Ради та чи врятує це ситуацію?

Комітет ВР з паливно-енергетичного комплексу та ядерної безпеки вирішив рекомендувати Парламенту прийняти єдиний доопрацьований на базі всіх обговорень законопроект, який отримав номер 8449-д (доопрацьований).

В проекті документу йдеться про запровадження аукціонів із 1 січня 2020 року для всіх видів ВДЕ, які досягли 15% в загальному обсязі виробництва. На разі такого рівня досягли сонце та вітер.

Для того, щоб ринок звик до нових правил, передбачається проведення пілотних аукціонів вже в 2019 році, а також поступове зменшення граничної межі для обов’язкової участі в аукціонах.

Крім того, передбачається зниження «зеленого» тарифу для СЕС у 2020 році на 25% з подальшим зменшенням на 2,5% кожного року протягом 3 років. Також ідеться про зменшення тарифу для ВЕС у 2020 році на 10% з подальшим зменшенням на 1,5% кожного року протягом 3 років. Таке зниження зумовлене суттєвим здешевленням сонячних панелей та базується на розрахунках НКРЕКП та учасників ринку.

Від нових зменшених «зелених» тарифів ціна на аукціоні буде йти вниз. Сам аукціон буде проводитись на базі онлайн-системи Prozorro в один раунд. Тобто всі гравці подаватимуть закриті заявки з ціною та вказаною потужністю. Після цього всі заявки одночасно відкриватимуть, а переможцем стане заявник із найнижчим тарифом.

Дуже важливим у цьому контексті є забезпечення конкуренції, адже за новими правилами держава гарантуватиме викуп електроенергії не лише до 2030 року, як це передбачено чинним законом, а на 20 років з моменту підписання договору. Це означає, що якщо не буде конкуренції, то всі виробники отримають «зелений тариф» на 20 років. На перший погляд це здається дуже вигідним для інвестора, та насправді, цей варіант лише би наблизив дефолт.

Щоб уникнути цього, в законопроекті передбачено механізм забезпечення конкуренції на рівні щонайменше 20% відсотків. Тобто, щоб аукціон відбувся, потрібно, аби попит був мінімум на 20% більше, ніж запропонована державою квота. Якщо на аукціон прийшли інвестори з меншим об’ємом потужності, ніж встановлена квота, то вона автоматично зменшується на 20% від попиту.

Наприклад, квота на сонце становить 300 МВт, але заявників прийшло лише на 250 МВт. В такому разі, квота становитиме 200 МВт (250 МВт - 20%).

Такий механізм спрацює у випадку, якщо штучне роздуття конкуренції, тобто подача фіктивних заявок, буде неможливим. Це питання вирішується запровадженням обов’язкових кваліфікаційних вимог: кожен з учасників аукціону повинен мати документи на землю та приєднання до електромережі, а також надати банківську гарантію у 5 000 Євро/1МВт - для участі в аукціоні та додатково 10 000 Євро/1 МВт у разі виграшу в аукціоні. В разі, якщо переможець відмовляється або не в змозі побудувати станцію вчасно, банківська гарантія не повертається. Це забезпечить не лише конкуренцію та більш справедливу ціну, а й високий рівень реалізації проектів.

Ще однією дуже важливою новелою є право інвестора обирати міжнародний арбітраж під час вирішення спорів. Це не тільки краще захистить бізнес, а й відкриє для нього можливість залучати кредитне фінансування у приватних банках та ще й здешевити його через зменшення ризиків. Це, в свою чергу, дає можливість запропонувати нижчу ціну на аукціоні. Це принципове питання, адже зараз проекти електрогенерації з ВДЕ в Україні кредитуються виключно міжнародними фінансовими організаціями (наприклад, ЄБРР), а вони мають свої обмеження. Так, ЄБРР нещодавно оголосив про зупинку фінансування нових СЕС.

Тож право на міжнародний арбітраж – це ключ до приходу на український ринок іноземних компаній із кращою ціною для держави та споживача.

Для залучення системних гравців критично важливою є прогнозованість. Законопроект 8449-д визначає, що Кабмін встановлює квоту на 5 років. Це дає достатній горизонт для планування, підготовки проектів та залучення фінансування.

Що далі?

Далі треба прийняти зважений закон. За десять місяців публічних дебатів і пошуку компромісів ринок неабияк розігрівся. Якщо не прийняти закон в цілому до березня 2019 року, Україна ризикує втратити весь ринок відновлюваної енергетики, включно з розпочатими проектами. Якщо ми хочемо уникнути дефолту, мільярдних збитків інвесторів та банків, судових справ проти України, замороження сектору «зеленої» енергетики та послаблення енергетичної безпеки, маємо пришвидшити зміни в формі підтримки сектору ВДЕ.

На засіданні парламентського комітету з ПЕК 4 грудня депутати довели, що вони можуть швидко та відповідально приймати складні рішення. Сподіваємось, що робота у сесійній залі та між першим та другим читаннями буде такою ж продуктивною, і що в результаті, закон буде прийнято найближчим часом. Тоді вже з 2020 року сонце «буде світити за новим, нижчим тарифом».