Новые технологии - новое неравенство: когда в Украине будет хороший интернет

Новые технологии - новое неравенство: когда в Украине будет хороший интернет

заместитель гендиректора по коммерческой деятельности и стратегическому развитию ГП МА Борисполь
17.07.2020, 15:28

Пандемия коронавируса оголила все проблемные зоны экономики и общества. Развитие интернета в Украине - то, над чем предстоит еще много работать (укр)

З розвитком технологій ми отримуємо все більшу нерівність: соціальну, освітню, фінансову, бізнесову і навіть культурну. З огляду на феноменальну швидкість розвитку цифрових технологій, ми спостерігаємо симетричне зростання нерівності. 

Чому за кордоном можна вести розмову у WhatsApp, навіть якщо їдеш поїздом чи знаходишся далеко від великого міста, а в українському передмісті школярі не можуть навчатися  через відсутність інтернету?

Світ  зіткнувся з проблемою цифрового майбутнього та його доступністю, а також з його, так би мовити, нерівністю. І дуже добре цю ситуацію проілюструвала криза, спричинена коронавірусом. Адже відсутність цифрової готовності гарантує гіршу якість освіти, в тому числі і до повної її зупинки, значно гірший вибір їжі, складніший  доступ до ліків та медицини, творчості та практично повну зупинку малого та середнього бізнесу.

Поясню. Уявіть собі, що з однієї точки одночасно виїхали кінь і звичайний автомобіль. За хвилину відстань між ними буде більше кілометра, за годину – 85 км, а за 10 годин – 850 км, якщо, звичайно, кінь виживе. Приблизно такий самий масштаб нерівності виникає в кожній сфері, де використовуються цифрові технології. Від банального доступу до кращих продуктів і цін при використанні інтернет-магазинів, до програм навчання молоді та культурних заходів – практично всі провідні виші світу презентували свої безкоштовні програми, проте чи кожен може до них долучитися?

Якщо вірити статистиці, найбільше глядачів - 4 млн людей - зібрав концерт Рода Стюарта в 1994 році в Бразилії. В той же час, концерт американського DJ зібрав онлайн 13,5 млн і ще 42 млн переглядів після. Чи означає це, що хтось із них кращий чи популярніший? Ні, це показує нерівність у результаті розвитку технологій. 

У світі існує безліч рейтингів для оцінки цифрової готовності, і більшість з них уже включають в себе компоненти, що стали основою формування успішного цифрового майбутнього.

Більше половини чинників, що впливають на розвиток цифрової інфраструктури, не є цифровими і являються просто середовищем, без якого неможливо  виростити сучасну цифрову систему.

Якщо розглядати світові рейтинги Digital Readiness, Україна знаходитися на 77-му місці, поступившись трохи Ботсвані, але обігнавши Південну Африку. Проте, ми майже вдвічі поступилися  Польщі, яка займає 33-тє місце. 

Але важливе навіть не саме місце в загальному рейтингу, а компоненти, за якими він складався:

- Основні потреби – населення з погляду виживання.
- Бізнес і державні інвестиції.
- Легкість ведення бізнесу.
- Людський капітал.
- Середовище для стартапів.
- Впровадження технологій.
- Технологічна інфраструктура.

Отже, ми на 121-му місці у світі з інвестицій в інновації та технології з боку держави і бізнесу. На 117-му – за простотою ведення бізнесу.  На 46-му – за людським капіталом. На 98-му – по середовищу для стартапів. На 72-му – за інфраструктурними технологіями. 

Це означає, що розвиток цифрової держави починається далеко за межами цифровізації як такої.

Наприклад, Сінгапур, який займає перше місце в цьому рейтингу, сфокусувався на таких векторах:

- Безперервне навчання і розвиток персоналу як ключ до підвищення конкуренції та зростання.
- Середовище для розвитку бізнесу.
- Діджиталізація існуючих індустрій.
- Інтеграція екосистем.
- Можливості для компаній, працівників та суспільства. 

Варіанти, які могли б сприяти прориву в Україні: 

1. Верховенство права як основа формування довіри до держави. Без вирішення цього завдання не вдасться створити основу для зростання.

2. Комплексне державно-приватне партнерство в регулюванні. Наприклад, інтернет-інфраструктура вийшла за межі засобів зв’язку. Зараз там задіяні будівельники, енергетики, дорожня інфраструктура, школи і майже все, що нас оточує.

3. Трансформація освіти на всіх рівнях.

4. Інтегровані рішення і хаби для забезпечення інфраструктурної бази. 

Чи розумію я доречність та важливість поступового підходу до впровадження цифрового зв’язку різних рівнів? Звичайно.  

Саме тому говорю про інтернет в Україні та його доступність. 

Лише в 2015 році уряд видав ліцензії на зв’язок третього покоління (3G) трьом найбільшим мобільним операторам. У 2018 році – 4G. Нові покоління зв’язку дозволили швидше і зручніше обмінюватися інформацією. Це покращило взаємодію і прискорило прийняття рішень. Однак тільки там, де такий інтернет доступний, а це далеко не скрізь.  

Ось проілюстровано, як Україна покрита інтернет-зв’язком.  

А ось, для прикладу, покриття Франції. 

Різниця очевидна. І, здавалось б, я пишу про звичайні та зрозумілі речі, проте, на жаль, в Україні існує великий розрив між  технологічним суспільством і людьми, які мають доступ лише до телевізора. І якщо пандемія принесла проблеми навіть світовим гігантам, то в Україні ми відчули дуже  болісний розрив.

Наприклад,  дистанційне навчання (під час карантину для школярів проводили уроки в зум). Проте у багатьох віддалених селах відсутній інтернет повністтю, або ж дуже слабкий. По суті, діти, які там мешкають, були відрізані від доступу до освітнього процесу. 

Є і другий нюанс, що стосується людей похилого віку в селах. Після запровадження першого етапу медичної реформи, всі українці мусять укласти договори із сімейними лікарями. Цей етап передбачає також введення карток пацієнтів до реєстру пацієнтів, по цих файлах лікарні, по суті, отримують від Центру громадського здоров’я фінансування на тих пацієнтів, які зареєстровані в лікарні у сімейних лікарів. 

Тому відсутність інтернету і навіть елементарних комп’ютерів обмежує людей у селах від доступу до медичних послуг, а лікарні – від доступу до фінансування. 

Що ж заважає заповнити весь простір України якісним інтернетом? 

Насамперед це доступна інфраструктура для операторів зв’язку і економічна доцільність входу в малонаселений та віддалений населений пункт. Адже чим далі село і чим менше в ньому жителів, тим дорожче обійдеться підключення для оператора.  

На мою думку, держава повинна першою ініціювати допомогу операторам зв’язку та створювати вигідні умови для них задля спільного блага.  

Що ж, у січні 2018 року урядом було прийнято Концепцію розвитку цифрової економіки і суспільства України на 2018–2020 роки, згідно з якою в країні має з’явитися більше електронних послуг і можливостей та інтернет по всій території країни.  

Ось інформація з офіційної презентації Міністерства економічного розвитку і торгівлі України: 

Для досягнення цих амбітних цілей необхідно було розробити комплексну політику, засновану на поєднанні технологій, зосередившись на двох паралельних цілях: з одного боку, гарантувати загальне широкосмугове покриття (об’єднавши дротовий і бездротовий зв’язок), поступово збільшуючи швидкість інтернету до 30 Мбіт/с і вище, а із часом сприяти поширенню і встановленню мереж наступного покоління.

План хороший, однак криза, спричинена коронавірусом, показала, що він ще досі не дійшов до фіналу.

Натомість уже в 2020 році мобільні оператори Vodafone, Lifecell, Київстар та Інтертелеком підписали Меморандум про наміри спільного використання пасивної та активної інфраструктури своїх мобільних мереж.  

Це означає, що вони спільно використовуватимуть базові станції, канали зв’язку та інше обладнання. Цей крок зможе привести до прискорення розвитку покриття території України 4G при збереженні вже запланованих обсягів інвестицій. Адже кооперація при використанні мобільних мереж дозволить операторам уникати дублювання при будівництві мереж та прискорить доступ до інтернету в селах та на автодорогах.  

Також крім шерингу інфраструктури в меморандумі прописана  

реорганізація радіочастот у діапазоні 900 МГц. Це дозволить надати широкосмуговий доступ до інтернету та якісного інтернету LTE.

А держава в свою чергу зобов’язалася сприяти доступу до інфраструктури, запровадженню технейтральності, встановленню справедливої ціни за переоформлення ліцензій тощо. Наразі це план до 2022 року. Що ж, чекаємо. 

Також було б несправедливим з мого боку не обговорити історію з впровадженням 5G.

У 2019 році було оголошено про початок тестування технології зв’язку п’ятого покоління та про можливий повний його запуск у 2020 році. 

Полеміка навколо цього питання розгорнулася масштабна.

Наприклад, нещодавно було створено  петицію проти впровадження такого типу зв’язку, і зібрала вона 25 638 голосів із 25 тисяч необхідних.

У ній йдеться: "Заборонити впровадження 5G через вкрай негативний його вплив на здоров’я!", "Без клінічно підтвердженої доказової бази щодо безпечності даного виду зв’язку просимо не вводити його в нашій країні!" (з https://petition.president.gov.ua/petition/92038). Наразі ця петиція знаходиться на розгляді.  

Оператори мобільного зв’язку також не активно підтримують впровадження 5G. У червні Олександр Комаров, керівник Київстару, в розмові з журналістами заявляв: "Спочатку варто покрити країну LTE, збільшити середні швидкості, підвести оптику до базових станцій. А потім, в залежності від попиту і кейсів, починати  запуск нової технології".
І я з ним погоджуюсь, адже впровадження зв’язку п’ятого покоління  розвиває цифрову нерівність ще з більшою швидкістю.  

Також варто зауважити, що не тільки відсутність інтернету створює таку нерівність в Україні. Цифрова грамотність – ось що має бути поруч із технологіями. 

Міністерство цифрової трансформації провело  дослідження, яке показало рівень цифрових навичок населення України:

- 53% українців (віком від 17 до 70 років) володіють цифровими навичками на рівні "нижче середнього" відповідно до методології Європейської комісії;
- у 15% такі навички відсутні;
- з усіх цифрових навичок найбільш розвиненими у населення України є комунікаційні та інформаційні навички (обидві – понад 70%);
- навички вирішення проблем та роботи з програмним забезпеченням потребують найбільшої уваги.

Отже, великою проблемою став віковий розрив до цифрової грамотності.

Заглибившись в цю тему, я зрозумів, що не все так запущено, як мені здавалося на перший погляд. Міністерство цифрової трансформації взялося за великий обсяг роботи і почало оцифровувати державні послуги, а також залучати 6 мільйонів  громадян до програм розвитку цифрових навичок. З 21 січня 2020 року стартувала Національна платформа цифрової грамотності "Дія: Цифрова освіта". Загальнодоступні курси можуть стати однією з важливих ланок для  подолання цифрового розриву і дати людям більше можливостей для прогресу. 

Цифровий розвиток, економічне зростання, прогрес країни в ногу зі світовими трендами – це все має стати нормальною реальністю. Проте доки відстань у 100 км розділяє людей прірвою цифрової нерівності, Україна не зможе робити впевнені кроки вперед. 

Сподіваюся, що плани уряду зможуть нарешті реалізуватися і уроки в зумі для дітей із села будуть нормальним та звичним явищем.

Если Вы заметили орфографическую ошибку, выделите её мышью и нажмите Ctrl+Enter.
Статьи, публикуемые в разделе "Мнения", отражают точку зрения автора и могут не совпадать с позицией редакции LIGA.net

Комментарии

Последние новости

Участвуете в госзакупках? Приготовьтесь к уголовному делу!