Україна – це справжня держава-стартап. Її цифрова індустрія уже сьогодні кидає виклик досвідченим гравцям ринку. Прогрес українського ІТ не випадковий. Особливо, якщо врахувати стабільно високий рівень компетенції українських фахівців в базових технічних спеціальностях.

Однак, тривалий час українська ІТ-індустрія була таким собі сировинним придатком глобального ринку. Численні аутсорс-гравці розвивали ринок, але не власний продукт та його додану вартість. 

На щастя, зараз ситуація кардинально змінюється. На ринок виходять нові продуктові компанії. Найбільш успішним вдається залучати досить великі суми, як на локальному, так і на міжнародному рівні. Якщо ще п’ять років тому Україна отримувала $10-20 млн венчурних інвестиції на рік, то сьогодні цей показник – близько півмільярда доларів щорічно.

Ключовою цінністю українського ринку для будь-якого інвестора є таланти. 

Я особисто, як і інші інвестори, на рівні з кадрами оцінюю співвідношення вартості роботи з її якістю. І Україна в цьому сенсі виглядає більш, ніж привабливо.

Розвиток продуктового сектору очевидний. Залишається лише зберігати та нарощувати темпи. Як тільки в Україні стабільно з’являтимуться власні "єдинороги", в індустрії розпочнеться справжній бум. 

Але для цього потрібні певні умови, основа для перетворення країни у найбільший ІТ-хаб Європи. І робота в цьому напрямі вже почалася з проєкту спеціального правового та податкового режиму Дія.City.

Найперше, спецрежим пропонує прозору та вигідну альтернативу схемі співпраці з ФОП, яку сьогодні ІТ-компанії активно використовують для оптимізації податкового навантаження. 

Правила гри такого механізму податкової оптимізації складно пояснити іноземним інвесторам – кожен з них, окрім команди та продукту, оцінює прозорість фінансових і юридичних аспектів компанії. Все має бути максимально зрозуміло, а, отже, "в білу". Як контролювати сотню, тисячу ФОПів? Як регулювати питання прав інтелектуальної власності? Чи не ліпше обрати для інвестування країну, де податки, можливо і трохи вищі, але умови роботи – прозоріші і, головне, легальні?

Мій власний досвід чітко показав, що через схему з ФОП зриваються багатомільйонні контракти. Тому важливо, щоб в Україні були створені умови, які дозволять зберігати ефективне податкове навантаження, але в правовому полі. Такі можливості відкриває спеціальний правовий режим Дія.City.

Розумію, чому частина аутсорсингових компаній протестують проти спецрежиму і нововведень, які він несе з собою: варто йому запрацювати, і, наприклад, такі глобальні гравці, як Google з Microsoft, зможуть легко зайти на український ринок. Зараз же жодна велика міжнародна компанія не може працювати з ФОПами. Коли будуть відповідні умови, то підвищиться конкуренція, за таланти, в тому числі. Але виграє ринок – це важливіше.

Також Дія.City пропонує унікальні податкові стимули для іноземних інвесторів та компаній – відсутність податку при capital gain і виведенні дивідендів. Це дуже сильний посил від України на глобальному ІТ-сектору. Він стимулюватиме компанії заходити на український ринок і створювати продукт тут. 

Але, не дивлячись на нововведення, прихід міжнародних гігантів в Україну не буде масовим, як би нам цього не хотілося. У країни більше шансів стати кращим бек-офісом на європейському ринку. Думаю, що 3000 бек-офісів в країні краще, ніж 10 штаб-квартир. Це розігріває ринок. Ми, як країна, отримуємо більший дохід.

Штаб-квартири моїх компаній сьогодні знаходяться поза межами України. І, припускаю, що в найближчому майбутньому нічого не зміниться. Для мене це обгрунтовано – український ринок надто вузький. Врешті-решт, геолокацію штаб-квартир визначає не філософія компанії, а аудиторія, яка приносить тобі найбільші продажі.

Але я знаю, як зробити так, щоб HQ великих компаній з'явилися в Україні – спеціальний податковий і правовий режим, зрозуміла законодавча база – і вони тут.

Ми плануємо перевести всі свої українські проєкти до Дія.City, коли спецрежим запрацює. У майбутньому ми хочемо використовувати прозору і зрозумілу схему, обслуговуючи власні стартапи.