Зміст:
  1. Технічна еволюція
  2. Швидкий і небезпечний
  3. Контрбатарейний майстер

У квітні прийдешнього року артилеристи Сил оборони отримають новітні німецькі самохідні артсистеми RCH 155. Це перші машини подібного класу, які можуть вести вогонь прямо під час руху, але цим їхня інноваційність не обмежується.

Машина поки що не мала реального застосування, й Україна стане першим її оператором. Водночас нею вже зацікавилися деякі держави. Liga.Tech розбиралась в її генезисі, якими особливостями вона вирізняється та чим може здивувати ворога.

Джерело: KNDS

Технічна еволюція

Досить поширеною серед зброярів є практика багатократної модернізації вже наявних зразків техніки. Одним з найяскравіших прикладів є американська САУ М109, яка була взята на озброєння ще у 1963 році. Відтоді вона отримала півтора десятка різних модифікацій і досі є основною артилерійською "робочою конячкою" в арміях США та їх союзників.

Схожа історія і з чеською САУ DANA, історія якої почалась ще у 80-х. Чеські конструктори довгий час займались покращенням окремих її компонентів, але успіху на експортному ринку не мали. Після цього вони наважились на глибоку модернізацію під назвою DITA, що має всі шанси скласти конкуренцію французькому CAESAR.

Конструктори KNDS Deutschland вирішили піти зовсім іншим шляхом й замість модернізації САУ PzH 2000 задумали створити нову машину, яка б зберігала її найвдаліші рішення, але водночас мала б кращі характеристики майже у всьому. Результатом цих прагнень і стала нова самохідна артилерійська установка RCH 155 (від Remote Control Howitzer – дистанційно керована гаубиця).

Вона значно легша (менше ніж 39 тонн проти 55 у попередника), швидша (максимальна швидкість на шосе майже 100 км/год проти 67 км), мобільніша (запас ходу майже 700 км проти 420) і дешевша (€12 млн за одну одиницю проти €18,5 млн). Водночас RCH має і свої унікальні характеристики.

Як і попередник, RCH 155 використовує гармату L52 з довжиною ствола у вісім метрів. Артилерійська башта повністю автоматизована, що дозволило зменшити розмір екіпажу до водія-механіка й командира проти п’ятьох в PzH 2000. Передбачена можливість заряджати і стріляти вручну.

Також є опція прямого наведення через оптоелектроніку, якщо з суперником встановлено візуальний контакт. Завдяки системі SETAS з вбудованими датчиками і тепловізорами екіпажу доступний огляд на 360 градусів.

Швидкий і небезпечний

У разі використання стандартних боєприпасів RCH 155 може стріляти на відстань до 40 км, а з активно-реактивними снарядами – до 54 км. Бойове навантаження цієї САУ складає 30 снарядів і 140 модульних метальних зарядів – частини пороху, які комбінуються для зміни дальності пострілу. Вона сумісна з усіма снарядами натовського зразка, включно з високоточними Excalibur і Vulcano.

Після зайняття позиції цій САУ потрібно всього 20 секунд, щоб підготуватись до ведення стрільби. За хвилину вона може здійснити 9 пострілів, після чого їй потрібно всього 10 секунд, щоб згорнутись й покинути позицію. Тобто загалом вона може виконати бойове завдання менше, ніж за 2 хвилини, що робить RCH155 вкрай складною мішенню для ворожого контрбатарейного вогню.

Гаубиця може стріляти в залповому режимі MRSI, коли в інтервалах між пострілами змінюється кут нахилу гармати. Так кілька снарядів летять різними траєкторіями, але влучають одночасно. Зазвичай, він використовується у випадках, коли потрібно гарантовано вразити якусь "жирну" ворожу ціль.

Особливою гордістю конструкторів є новітня система керування вогнем з вбудованим балістичним калькулятором й високоточною системою позиціювання, яка може працювати без GPS.

RCH 155 може отримувати цілевказання радіозв’язком чи з допомогою захищеного каналу передання даних. За словами конструкторів, мережева архітектура системи дозволить в майбутньому реалізувати опцію автономного водіння чи навіть дистанційного керування всією машиною.

Деякі колісні САУ оснащенні спеціальними стабілізаційними упорами, щоб компенсувати віддачу під час стрільби. RCH 155 їх не використовує й може здійснювати постріли прямо під час руху. Це вперше, коли машина подібного типу має в арсеналі таку здатність, що ще більше ускладнює ворогу контрбатарейну протидію.

Як шасі САУ використовує німецько-нідерландський 8-колісний бронетранспортер Boxer. Втім, також зустрічаються варіанти на шасі 10-колісної швейцарської броньованої бойової машини Piranha VI.

RCH 155 на шасі Piranha VI, джерело: Defence Security Monitor

Задля збільшення безпеки екіпажу для нього в машині обладнали окремий відсік, як і для робочого місця командира. Перша обладнана ручною системою пожежогасіння, а у відсіку силової установки вона автоматична. Модуль приводу має підвищений захист від мін, саморобних вибухових пристроїв і куль калібром до 30 мм. Крім того, для самозахисту передбачений дистанційно керований кулемет і система відстрілу димових гранат.

Контрбатарейний майстер

RCH 155 вже показує себе досить добре на експортному ринку. Їх покупкою зацікавилась Швейцарія, яка й збирається використовувати як шасі "піранью". Вона виграла конкурс Міністерства оборони Великої Британії, яка шукала заміну САУ AS 90. Німеччина також планує поповнити парк артилерії сотнею цих машин.

На основі заявлених розробниками ТТХ можна зробити висновок, що RCH 155 зберегла всі основні можливості свого "старшого брата" PzH 2000, але водночас значно більш мобільна і практична в експлуатації.

Відмова від гусеничного шасі зробила її менш прохідною, зате гаубиця почуватиметься як риба у воді у разі операцій в урбанізованих районах того самого Донбасу. Так, ця САУ зможе завдати ударів, а потім сховатись від можливої контратаки дронами чи артилерією серед забудови чи в промзоні.

САУ PzH 2000, джерело: KNDS

Водночас вона сама може бути оптимальним знаряддям контрбатарейної боротьби. Отримавши дані від дронів чи інших засобів розвідки, RCH 155 може швидко досягти потрібної позиції, поцілити в суперника й відступити. Тим паче, що зі вже згаданими "екскалібурами" для цього може знадобитись всього один постріл.

Більшість інших артилерійських систем західного зразка, які передавали партнери, вже мали досвід бойового застосування в нещодавніх конфліктах. Натомість RCH 155 – це абсолютний новачок: Україна є першою країною, що прийме їх на озброєння в принципі. Це створює як очевидні переваги, так і недоліки.

Якщо у випадку того ж M109, PzH 2000 чи DANA ворог знав, чого очікувати й міг підготувати контрзаходи. Тут же його в будь-якому разі чекатиме сюрприз, адже до цього RCH 155 ніде не застосовувалась. До того ж для України машини прийдуть практично з конвеєра, а отже не матимуть деяких вад знятої зі складів техніки на кшталт зношеності певних елементів.

З іншого боку, сотні годин випробувань на полігонах не замінять досвіду бойового застосування. Можливість стріляти на ходу може виявитись не такою корисною опцією, тоді як відсутність упорів чи інших стабілізаційних систем призведе до великої віддачі й знизить точність під час стрільби звичайними боєприпасами.

Використання бронетранспортера як шасі має переваги перед вантажівкою в умовах активного використання дистанційного мінування. З іншого боку, ще належить з’ясувати, наскільки буде вистачати ресурсу шасі Boxer в умовах частого й інтенсивного застосування гармати.

Екіпаж усього з двох осіб дозволить оперативно підготувати великий резерв розрахунків. Це означає, що машина не простоюватиме зайвий раз, а її екіпаж водночас не втомлюватиметься через часті виїзди на бойові завдання.

Точно можна сказати, що конструктори KNDS правильно відчули потреби сучасного поля битви. Від гаубиць вже не вимагається великий калібр чи значний боєкомплект, щоб "розібрати" ворожі укріплення. Команда може взагалі не встигнути його на повну застосувати через високу насиченість ударними й розвідувальними дронами. Натомість мобільність, компактність й висока швидкість розгортання й стрільби – це якраз те, чого потребують "боги війни".