Rainbow Six Siege. Як Ubisoft зробила найкращий тактичний шутер і сама ж зіпсувала його
З появи першої версії у 2000 році гра Counter-Strike вважалася беззаперечним лідером в жанрі командних тактичних шутерів на тему підрозділів спеціального призначення. Тому, коли свого часу Ubisoft анонсувала свій проєкт в цій ніші, у геймерській спільноті йому прогнозували провал та швидке забуття.
На зло усім скептикам Rainbow Six Siege не просто змогла сформувати велику базу гравців, але й стала однією з головних багатокористувацьких відеоігор в портфоліо французького видавця. На фоні загалом непростих часів для бізнесу Ubisoft шутер залишається важливим острівцем стабільності завдяки приросту гравців.
Liga.Tech занурилась в історію Rainbow Six Siege та розібралась в її проблемах та в тому, як грі вдалось досягти успіху з таким потужним конкурентом.
Новатор серед шутерів
Наприкінці 1990-х компанія Ubisoft підписала угоду з популярним письменником Томом Кленсі (автор неоднократно екранізованого циклу про аналітика ЦРУ Джека Раяна) про використання його імені для бренду ігор. Сумарно під ним вийшло понад 50 тайтлів, проте основними стали серія стелс-екшенів Splinter Cell і тактичних шутерів Ghost Recon та Rainbow Six.
Випущена у 2015 році R6 Siege принципово відрізнялась від своїх попередників. Ті були переважно сюжетними іграми для одного, хоч і містили непоганий мультиплеєр, включно зі створеним фанатами режимом Terrorist Hunt. Натомість "Облога" була суто онлайн-шутером з PvP (матчі між гравцями) і PvE (матчі між гравцями й ботами). Замість кампанії тут був ряд тренувальних місій для освоєння з механіками гри.
Не менш разючою була відмінність R6 Siege від інших популярних мультиплеєрних стрілялок від першої особи: це був не аркадний, а саме тактичний шутер. Вміння влучно стріляти було половиною, якщо не четвертю справи, істинною запорукою перемоги в матчі було командне спілкування та взаємодія. Як в якомусь Counter-Strike, гравець у випадку загибелі свого підопічного не відновлювався за 10 секунд, а чекав до кінця раунду.
На відміну від шутеру Valve, герої не були безликими бійцями спецзагонів чи терористичних угруповань. Кожен з бійців в списку мав свою біографію, зовнішній вигляд і найголовніше – унікальний гаджет. Через це гру частенько відносять в категорію перших геройських шутерів (більш відомий представник – Overwatch).
Кожен матч розгортається за одним і тим самим сценарієм: команда атаки штурмує будівлю, команда захисту – заважає їм. Тактична глибина і різноманітність матчів досягається за допомогою декількох ключових елементів.
По-перше, приналежність до однієї з команд впливає не тільки на стартову позицію: кожна сторона має список унікальних бійців, додаткові можливості та другорядні гаджети. Так нападники можуть використовувати троси для підіймання на висоту та проникнення через вікна та невеликі наземні дрони для розвідки. Вони можуть брати в бій уламкові, світлошумові та димові гранати, а також міни та підривні заряди.
Натомість захисники можуть барикадувати вікна і двері, встановлювати броньовані щити чи колючий дріт та переглядати відео з камер спостереження в режимі реального часу. На перших порах відрізнялись і арсенали: штурмові гвинтівки та кулемети у нападників та пістолети-кулемети для захисників. Дробовики та пістолети були спільними для обох сторін. Проте з часом ця різниця змазалась через додавання нових оперативників.
По-друге, у грі реалізовано часткове руйнування. Гравці можуть прострілювати деякі стіни чи навіть знищувати їх за допомогою своїх гаджетів. Захисники можуть укріплювати стіни, проте серед нападників є оперативники, що можуть пробивати і їх.
По-третє, ігрові карти в R6 Siege є доволі розлогими та багаторівневі. Зазвичай це великі будівлі з кількома поверхами та підвалом, а також масою можливих входів. Водночас кожного раунду розташування команди захисників змінюється.
Ще один аспект – кожен з бійців має свій унікальний гаджет і методику його використання. Так, оперативники Sledge має в арсеналі кувалду, якою може пробивати барикади чи тонкі стіни, а його колега Smoke кидає невеликий балон з отруєним газом, який завдає шкоди всім, крім нього.
Врешті решт, "життя після смерті". Якщо в більшості шутерів після вбивства підопічного гравцю лишається тільки спостерігати за товаришами по команді, то Siege дає змогу підключатись до камер чи дронів та підсвічувати ними ворогів. Ubisoft часто обіцяли розширити цей аспект, але далі обіцянок справа поки не дійшла.
Складний старт
Після релізу в грудні 2015 року R6 Siege отримала доволі теплий прийом. Гру хвалили за приємну механіку стрільби (а це – основа основ для будь-якого шутера) та оригінальний концепт. З іншого боку, проєкт критикували за брак контенту, технічні проблеми і явне превалювання змагального режиму над кооперативом.
Проте найголовніше – R6 Siege дарувала гравцям інтенсивний і напружений мультиплеєрний досвід, тому в її потенціалі майже ніхто не сумнівався. Ubisoft, зокрема, обіцяла підтримувати на довгостроковій основі. Надалі гра стабільно отримуватиме чотири доповнення на рік з двома новими оперативниками (по одному для захисту і нападу) та новою картою.
Попри доволі часті оновлення, технічний стан гри досі залишався незадовільним. Причому головною проблемою були не чисельні баги, а вкрай слабкий мережевий код: довгі пошуки гри та відключення посеред матчу були дуже частим явищем.
У цій ситуації Ubisoft пішла на безпрецедентний крок: оголосила, що перенаправить ресурси команди R6 з розробки нового контенту на "ремонт" гри. В червні 2017 року замість запланованого доповнення стартувала Operation Health. Хоча пізніше серед фан-бази ця подія стане підставою для маси мемів та жартів, випущені тоді оновлення значно поліпшили технічний стан "Облоги" та стали поворотною точкою в її історії. Згідно з даними платформи SteamCharts, саме після Operation Health ПК-версія гри (вона вважається основною) змогла подолати рубіж в 30 000 одночасних гравців і більше не опускалась нижче нього. Тоді ж стало зрозуміло, що R6 Siege має потенціал гри-сервіса.
Золота доба
Наступні три роки після "оздоровлення" серед прихильників R6 Siege вважаються золотою добою в історії шутеру. Згідно вже згаданого Steam Charts, у березні 2020 року Siege вийшла на середнє значення 100 000 одночасних гравців на місяць та 200 000 – на піку. Тоді ж почався 5 рік підтримки гри: після додавання Oryx та Ianna список оперативників подвоївся в порівнянні з тим, що був на релізі, – 54 проти 20.
Надалі Ubisoft значно зменшила темпи додавання нових оперативників – їхня кількість зменшилась до одного в доповненні. Випуск нових карт припинився ще раніше – остання вийшла у 2019. Значним розчаруванням для деяких гравців стало і те, що новачки використовували зброю раніше випущених оперативників.
Звісно, така зміна стратегії стосовно DLC не була чимось поганим самим по собі. В грі вже було доволі багато оперативників та карт, а кількість можливих комбінацій їхніх гаджетів і тактик наближалась до нескінченності. Поріг входження для новачків значно виріс, проте це компенсувалось дійсно цікавим ігровим досвідом, що майже не мав аналогів. Ба більше, ідею з унікальними оперативниками в Ubi почали піддивлятись конкуренти. Наприклад, Call of Duty: Black Ops 4.
Що пішло не так
Сягнувши піку одночасного онлайну в березні-квітні 2020 року, Rainbow Six Siege зіткнулась зі спадом інтересу з боку гравців. В червні гра в середньому привертала 45 000 одночасних гравців.
Головною причиною такої негативної тенденції прихильники шутеру називають технічний стан. У грі навіть був період, коли розробникам доводилось тимчасово видаляти одного з оперативників, тому що кожне нове оновлення "ламало" механіку його гаджету. Серед гравців навіть звучали заклики провести Operation Health 2 замість випуску нового контенту. Своїх проблем вистачає і на консолях.
Багатьом гравцям загалом не подобається сам вектор розвитку Siege. Аби зацікавити гравців в купівлі косметики (окремі скіни доступні тільки за реальні гроші), в магазин додаються вкрай екстравагантні скіни. Так гравець може одягнути оперативника в рожевий камуфляж, шорти Лари Крофт чи сукню 2B з Niet Automata. Це було б нормально для якогось Fortnite, але не для Siege, який з реалістичного шутеру про спецпризначенців з усього світу перетворився на балаган.
Інша популярна претензія стосується того, що гра аж занадто ударилась у футуризм, а нові оперативники не приносять нових цікавих механік, як це було під час перших DLC.
Звісно, R6 Siege не можна назвати грою, яка стрімко згасає. Але точно можна сказати, що Ubisoft розставляє невірні пріоритети: ставить на нові ігри-сервіси в дусі хітів конкурентів, замість дійсно серйозного розвитку вже готових унікальних проєктів.