"Іноземці не хочуть донатити на війну". Розробники створили гру, яка залучає допомогу Україні
Українські розробники дедалі частіше звертають увагу на велику війну з Росією як сюжет для ігор. Це один зі зрозумілих способів показати світові, з чим довелося зіткнутися українцям.
Одна з ігор, в основі якої – повномасштабне вторгнення, – One More Day від команди українських розробників. Це гра про волонтера, який залишився у рідному місті та допомагає йому під час російської навали.
Liga.Tech поговорила із продюсеркою One More Day Дарією Цепковою про власний досвід розробників, специфіку західної аудиторії та натхнення японськими іграми.
Симулятор волонтера для закордонної аудиторії
У перші тижні повномасштабного вторгнення у майбутніх учасників команди One More Day виникла ідея створити студію ігор, які б розповідали про Україну та працювали б на неї. Саме тоді вони почали збирати історії: хтось чув подробиці від друзів, у когось щось відбувалося біля дому. "Це було настільки неймовірним, що ми вирішили якось про це розповісти", – каже Дарія.
Згодом учасники команди визначилися з форматом – це мала б бути історія, яка не травмуватиме. Через активні бої біля Києва не завжди вдавалося повноцінно зосередитися на грі. Перемкнути увагу на One More Day команді вдалося, коли ситуація в українській столиці стала більш комфортною.
Підписуйтесь на LIGA.Tech в Telegram: головні новини світу технологій
"Ми зрозуміли, що донати з іноземних джерел вичерпні, і ми не зможемо постійно розповідати, що у нас все погано. Люди втомлюються, особливо коли вони не дотичні до ситуації", – пояснює Дарія. Тоді ж визначилися з темою першої гри студії – це симулятор волонтера. Він може дати американським та європейським гравцям більш персоналізований досвід того, що відбувається в Україні. І гравці зможуть долучити цей досвід до донатів через емпатію.
У роботі над грою Дарії допомогли на її нинішньому місці роботи. Зокрема, з міжнародними юридичними аспектами – для публікації на платформі Steam, яку команді довелося вивчати, буквально набиваючи гулі власним лобом. Допоміг і великий досвід учасників команди – більше десятка років у деяких людей.
У One More Day в основному іноземна аудиторія. Це повʼязано з банальною, як каже Дарія, метою: "Попри те що ми вкладаємо у гру свою душу та емоції, вона має залучити донати на Україну, заводити їх в Україну".
Облога та собачка. Про що гра
Центральний персонаж One More Day – молода людина (стать не зазначається, щоб кожен чи кожна могли уявити себе на її місці). Вона лишилася у місті та вирішила допомагати як волонтер, поки її мама виїхала з котом. Вся ця гра, за словами Дарії, – це баланс між тим, що ти маєш турбуватися про себе, про своє здоровʼя, гроші, не вилетіти з роботи. І про те, що ти мусиш зробити дещо більше, тому що в місті стає дедалі гірше.
Як каже Дарія, гра подає справжні події для закордонних гравців у тій формі, в якій вони все ще сприймають це як гру: "Там справді є облога міста, там є трагічні події, про які гравець дізнається з новин або від друзів. Але водночас там є симпатична собачка, яку ти можеш врятувати, там є якісь цікаві речі – наприклад, своя квіточка на підвіконні. Якщо вона злетіла з вікна під час обстрілу, є консервна банка, в яку квітку можна пересадити".
Друга світова та Сараєво. Чим надихалися розробники
Вже існують схожі на One More Day ігри. Наприклад, My Child Lebensborn, яка розповідає про те, чому дітям, всиновленим після Другої світової війни з дитячих будинків Третього рейху "Лебенсборн", було так важко, чому з них знущалися. Після тієї війни було ціле покоління травмованих дітей.
Ще одна гра – This War of Mine: про життя цивільних в оточеному Сараєві під час Боснійської війни. Вона теж пояснює, що переживають люди. "Ми поєднали ці два концепти – наша гра, мабуть, легше сприймається, ми намагалися не використовувати найжорсткіші речі, не давити найстрашнішим", – пояснює продюсерка. До створення гри залучили ілюстраторку дитячих книжок – вона створила графіку, щоб збалансувати ігровий процес.
Донати не на війну
Команда гри розуміє, що не всі гравці з-за кордону будуть готові донатити саме на військові цілі. Це особливості їхнього сприйняття – багатьом дуже важко морально переступити через те, що вони донатять на те, що одні люди вбивають інших.
Зараз тривають перемовини з партнерами. До різних персонажів привʼязані різні напрями фондів, пояснює Дарія. Наприклад, є військова, яка опинилася у вкрай важкій ситуації і їй потрібно оговтатися – це донати для фонду психологічної реабілітації. Персонаж-еколог і суперзавдання – врятувати слона з зоопарку з-під обстрілів – направляють на зооволонтерський фонд. Залежно від того, за кого грає гравець, процес пропонує задонатити у відповідному напрямі.
Поки що на One More Day донатять українці або діаспора. Це пояснюється тим, що команда ще не починала офіційну кампанію, чекаючи, поки пройде перевірка на Steam. Після неї опублікують геймплейний трейлер і відкриють передпродаж.
Поки гру створюють за власні кошти розробників, із зарплат і на "власному ентузіазмі". За підрахунками, суто розробка коштує $40 000. "Але велика частина – це зарплати учасників, хоча більшість з них працюють за заниженим прайсом або на волонтерських засадах. Це ще $10 000, зокрема маркетингові витрати", – пояснює Дарія.
Команда планує випустити гру до літа 2023 року.
Далі – романтичні симулятори
Наступна гра студії допомагатиме вивчати історію України. Дарія наводить приклад японських ігор, де є симулятори побачень за історичними періодами: "Наприклад, дівчина обирає, з яким сьогуном крутити роман. І в цей час вона невимушено вивчає історію: хто воював, хто правив".
За таким планом зʼявиться гра за українською історією. В розробці вже є первісток – "Вітер зі Скіфії". До створення гри залучені психологиня, історична консультантка і соціологиня. "Ми думаємо, як краще "загорнути" історичні уроки в історичний досвід, який сприйматиметься легко, як книжка", – зазначає продюсерка.