Росія може готувати диверсії з підводними інтернет-кабелями: чи вдарить це по Україні

У вересні телеканал CNN з посиланням на офіційних осіб США повідомив про збільшення російської військової активності поблизу ключових підводних кабелів. Паралельно Москва приділяє дедалі більше уваги створенню спеціального військового підрозділу, завданням якого може стати виведення з ладу критичної комунікаційної інфраструктури на дні морів.

На початку цього року хусити через пошкодження всього чотирьох кабелів в Червоном морі змогли викликати істотний збій в роботі інтернету. В свою чергу, РФ має значно більше ресурсів і може планувати масштабну диверсію з руйнівними наслідками для урядових, приватних і військових систем зв’язку багатьох західних держав.

Liga.Tech розбиралася в тому, як влаштована підводна інтернет-інфраструктура, чому вона так цікавить акул і шпигунів, чи може масована диверсія влаштувати шатдаун інтернету в Україні й світі та як планують протидіяти потенційним атакам на підводні кабелі.

Невидимий хребет глобального зв’язку 

Багато буденних на сьогодні речей на кшталт можливості провести відеодзвінок зі співрозмовником на іншому кінці земної кулі чи зробити покупку в китайському маркетплейсі забезпечує розгалужена мережа підводних кабелів. Кожен складається з оптоволокна, кількість ниток якого варіюється від кількох десятків до сотні – залежно від конструкції та призначення.

Морська інфраструктура забезпечує зв’язком всі континенти, крім Антарктиди. Вона присутня на дні Атлантичного і Тихого океанів, а також у стратегічно важливих протоках на кшталт Суецького каналу.

Нова диверсія. У Франції невідомі пошкодили кабелі інтернету

Загалом у світі налічується приблизно 485 підводних кабелів загальною довжиною майже 1,5 млн кілометрів. Вони здатні передавати кілька терабіт даних на секунду, зокрема забезпечуючи проведення глобальних трансакцій на трильйони доларів щодня. До 95% глобального інтернет-трафіку проходить саме по морському дну.

Процес прокладання підводних кабелів відбувається у два етапи. Спочатку проводиться обстеження дна з метою пошуку переважно пласких поверхонь, мінімізації природних загроз для комунікацій та зменшення впливу останніх на екосистему морського дна. Також спеціалісти намагаються уникати спірних вод, районів бойових дій та підвищеного геополітичного напруження.

Після визначення оптимального маршруту у справу вступають спеціальні кораблі, обладнані гігантськими котушками оптоволоконного кабелю. Іноді його можуть закладати на колосальних глибинах в 5000 чи 6000 метрів (для порівняння, глибина Маріанського жолобу становить трохи більше 10 000 метрів), проте бувають випадки прокладання у мілководдях з метою захисту від рибалок чи якорів.

Уздовж маршруту з певним інтервалом встановлюють ретранслятори, щоб підсилити оптичний сигнал і не допустити погіршення якості під час передавання на великі відстані. Весь процес прокладання підводних інтернет-кабелів може займати місяці чи навіть роки, залежно від довжини маршруту і складності.

Інтерес акул і шпигунів

Стандартний підводний інтернет-кабель завтошки 69 мм, що приблизно відповідає діаметру бляшанки коли. З огляду на тиск і суворі умови океанського дна, кабелі виготовляють з дуже міцних матеріалів, зокрема з армованої сталлі.

Проте щороку фіксується приблизно 100-150 випадків пошкодження підводної комунікаційної інфраструктури. Як правило, це відбувається ненароком – через рибальське устаткування чи невдало кинутий якір.

Також час від часу підводні кабелі гризуть акули. Чому вони це роблять – достеменно невідомо. Можливо, це відбувається через ампули Лоренціні – орган чуття у акул і деяких риб, який здатен реагувати на зміну електричних чи магнітних полів. Це може бути через те, що незнайомий об’єкт викликає у морських хижаків цікавість і вони хочуть буквально спробувати його на зуб.

Двомісячні черги на під’єднання оптоволокна. Як працює інтернет без світла

Згідно зі звітом Міжнародного комітету захисту кабелів, на акулячі щелепи припадає менше 1% всіх випадків пошкодження. Однак Google вирішив обладнати свої кабелі кевларовою обгорткою для додаткового захисту від підводної фауни.

Підводні кабелі завжди викликали підвищену цікавість і з боку розвідок різних країн. Найбільш відома шпигунська операція з ними – Ivy Bells – відбулася на початку 70-х років. ЦРУ дізналося про те, що СРСР проклав важливу лінію зв’язку між штабом і базою ВМС дном Охотського моря.

Його Москва вважала своїми територіальними водами і мала там велику кількістю акустичних датчиків. З огляду на це у військовому керівництві вважали шифрування даних, що передавались цим кабелем, надмірною і непотрібною пересторогою.

Утім, спеціально обладнана субмарина USS Halibut (в перекладі "палтус") успішно обійшла радянський захист і встановила на кабелі спеціальний пристрій для підслуховування. Він не міг передавати дані дистанційно, тож підводному човну доводилося щомісяця повертатись і замінювати магнітну стрічку.

Американці протягом майже десятиліття мали доступ до секретних даних. Їх так і не спіймали на гарячому, а про факт витоку СРСР дізнався завдяки зливу від колишнього аналітика Агентства нацбезпеки США. З глобальним поширенням інтернету прослуховування підводних кабелів стало стандартною процедурою для розвідувальних служб.

Кабельна війна

Критична роль у забезпеченні функціонування інтернету разом з відсутністю значного захисту чи нагляду робить підводні кабелі надзвичайно ласою мішенню для різноманітних терористів і не тільки. Перша спроба пошкодити їх навмисно була зафіксована в 2013 році.

Тоді єгипетська поліція заарештувала трьох дайверів на рибальському човні неподалік портового міста Александрія. Чоловіків заарештували під час спроби перерізати кабель, який належав компанії Telecom Egypt. Якою була їх мотивація та чи мали вони стосунок до пошкодження магістралі SEA-ME-WE 4 на кілька днів раніше – правоохоронці так і не розповіли.

У лютому цього року було пошкоджено одразу чотири кабелі, які пролягали дном Червоного моря. Терористичне угруповання хуситів поцілило ракетою у комерційне судно Rubymar, яке належить Великій Британії. За найбільш поширеною версію, під час затоплення корабельний якір протягнуло дном, й він перерізав магістралі Seacom, TGN-Gulf, Asia-Africa-Europe 1 і Europe India Gateway. 

Інцидент призвів до значних збоїв зі зв’язком на Близькому Сході, але й, за підрахунками аналітиків, вплинув на 25% всього трафіку між Європою і Азією. В наступні дні був зафіксований масштабний збій у роботі Facebook, Instagram, YouTube, WhatsApp, TikTok та інших сервісів.

Скоріше за все, ця історія підказала Кремлю чергову страшилку для Заходу. У червні експрезидент РФ Дмітрій Медведєв пригрозив атаками на підводну інфраструктуру Заходу як відповідь за руйнування на Північному потоці-2.

При міноборони РФ діє Головне управління з глибоководних досліджень (ГУГД). Офіційно його завданням є пошук і порятунок затонулих об’єктів, однак, на думку американських чиновників, саме на це відомство поклали задачу підготовки диверсій проти підводної інфраструктури. Структура отримала значне фінансування з бюджету й активно поповнюється надводними кораблями, субмаринами і морськими дронами.

Причому справа могла перейти від підготовки до практики: в жовтні 2023 року було завдано пошкоджень газопроводу Balticonnector і розташованому поруч комунікаційному кабелю у Фінській затоці.

"Як капітан міг не помітити". Естонія скептична до пояснень Китаю щодо Balticconnector

До інциденту був причетний контейнеровоз Newnew Polar (ходить під китайським прапором), який заходив у Калінінград, де змінив команду, після чого прибув до Архангельська вже без якоря. Фінська влада вважає, що мав місце нещасний випадок, втім існують також версії, що це була продумана диверсія. 

За даними британського аналітичного центру Policy Exchange, неподалік європейського узбережжя Атлантичного океану було зафіксовано щонайменше 8 підозрілих інцидентів з перерізанням глибоководних кабелів і 70 випадків дивної поведінки російських кораблів неподалік критично важливих об’єктів морської інфраструктури.

Ставку на саботаж морських комунікацій робить і КНР у своєму протистоянні з Тайванем. Острів критично залежить від підводних кабелів для зв’язку з рештою світу і має відносно небагато наземних терміналів, до яких вони підключаються. Якщо справа дійде до повномасштабного вторгнення, Тайвань спробують взяти в блокаду, і обрив комунікацій стане важливою її складовою.

Тут теж вже могла бути перша "проба пера": в лютому 2023 року з’явилась інформація про китайські вантажник і рибальське судно, які навмисно пошкодили два комунікаційні кабелі протягом шести днів. У результаті невеликий острів Мацу (приблизно 13 000 жителів), який перебуває під юрисдикцією Тайваню, на 50 днів залишився без інтернету. Само собою, Пекін тут же почав спростовувати свою причетність до інциденту, а Тайбей так і не надав "залізних" доказів.

День, коли інтернет зупиниться?

Уявімо, що Кремль перейде від усних погроз у Telegram Медведєва до реальної масштабної диверсійної кампанії проти підводних інтернет-комунікацій. Які це може мати наслідки для світу і України?

Європу і Північну Америку поєднує 17 підводних кабелів і ще кілька перебувають на етапі прокладання. Більшість трансатлантичних магістралей підключені до наземних терміналів у Великій Британії та Франції, проте вони також присутні в Норвегії, Данії, Ірландії та Іспанії.

Більша частина даних про їхні маршрути є загальнодоступною через вимоги ліцензування. Теоретично розірвати весь зв’язок між двома континентами можна, але на практиці досягти цього буде вкрай складно.

Задля забезпечення безперебійної роботи телекомунікаційні компанії завжди прокладають запасні магістралі. У випадку якихось форс-мажорів трафік скеровують на них. Однак мережа не розрахована на масштабну диверсійну операцію. З іншого боку, вона потребуватиме значних ресурсів, вивіренної логістики та майже ідеальної координації. Все треба робити за короткий проміжок часу, інакше берегова охорона і ВМС європейських країн можуть вжити контрзаходів. Не факт, що у РФ вистачить сил на все це.

Також є суто політичні чинники. Європа відіграє роль важливого хабу зв’язку для Африки і Близького Сходу. Масштабна диверсія проти її інфраструктури завдасть серйозної шкоди комунікаціям і в цих частинах світу. Кремль наразі прагне зберігати хороші стосунки з державами так званого Глобального Півдня, намагаючись нівелювати ізоляцію з боку Заходу.

Всього в Чорному морі три великі комунікаційні магістралі: KAFOS (має наземні термінали в Туреччині, Румунії та Болгарії), Caucasus Cable System (Болгарія і Грузія) та безіменний маршрут між РФ і Грузією. Україна не підключена до жодного з підводних кабелів і покладається на розгалужені наземні магістралі з оптоволокна.

Скоріше за все, РФ може вдатися до точкових диверсій проти окремих магістралей як складової своєї кампанії масштабного саботажу проти ЄС, яка стає дедалі більш очевидною. Зважаючи на те, що в Європі містяться дата-центри багатьох техногігантів на кшталт Google, це може призвести до значного уповільнення роботи соціальних мереж і багатьох звичних сервісів. Це не повний шатдаун, але все одно потенційно завдасть збитків на мільярди доларів.

Втім, головна проблема системи підводних комунікацій не в збитках, а в ліквідації наслідків пошкоджень. Незважаючи на бум прокладання оптоволокна по дну, у світі налічується всього 77 спеціалізованих кабельних суден, згідно з даними SubTel Forum. Причому лише 22 з них займаються безпосередньо ремонтом пошкоджених комунікацій.

У 2023 році у В’єтнамі з природних причин вийшли з ладу 4 з 5 підводних кабелів. Через високу зайнятість найближчих ремонтників азійська країна пів року жила з перебоями в мережі.

Хоча в останні роки охоплення супутникового інтернету від Starlink та конкуруючих рішень значно зросло, інфраструктура підводних кабелів все одно залишається поза конкуренцією за пропускною здатністю, швидкістю, надійністю і економічною доцільністю. Супутники ще довго не зможуть скласти їм серйозну конкуренцію, тому зараз пріоритетною задачею буде пошук оптимальної стратегії захисту підводної інфраструктури.

В НАТО над цим вже замислилися: в червні стало відомо про створення координаційної групи, яка об’єднує цивільних і військових чиновників. Проблема полягає в тому, що через величезні відстані забезпечити регулярне патрулювання по всьому маршруту пролягання кабелю вкрай складно. Через це у командуванні НАТО шляхом залучення приватного сектора хочуть створити потужну систему оповіщення в Північній Європі, яка включатиме датчики руху і акустичні сенсори.