Спецефекти, Таїланд та помста Ван Дамму. Як знімали Mortal Kombat 1995 року за класичною грою

Mortal Kombat – одна з найулюбленіших відеоігрових серій серед кінематографістів. Тільки за останні роки за її мотивами вийшли три анімаційні фільми та ігровий фільм-перезапуск від режисера Саймона Макквойда. Останній побив рекорд сервісу HBO Max за переглядами і вже в наступному році отримує сиквел. 

Потужний фундамент такої затребуваності "Смертельної битви" на великих і малих екранах заклала вже перша екранізація 1995 року від режисера Пола В.С. Андерсона. Liga.tech розбиралась в тому, чому геймери досі люблять її як найкращий приклад адаптації відеогри в форматі фільму.

З аркадних салонів в кінотеатри 

1993 року кінопродюсер і діловий партнер Джеймса Кемерона Лоренс Касанофф відвідав кількох своїх друзів в студії Midway Games. Розробники дали йому пограти в файтинг Mortal Kombat, який тоді саме домінував в залах аркадних автоматів. Вже через півтори години гри Касанофф заявив, що хотів би створити фільм за її мотивами. Однак голова Midway Games Ніл Нікастро ідею забракував, адже не вважав, що МК може бути чимось більшим, ніж просто аркадна гра. Недовіра була очікуваною: того самого року відбулась прем’єра "Супербратів Маріо", яка отримала жахливі відгуки та з тріском провалилась в прокаті. І це з огляду на те, що в її основі лежала ще більш впізнавана гра.

Касанофф проявив настирливість і протягом наступних трьох місяців продовжував переконувати розробників. Зрештою Midway таки здались під натиском продюсера, але погодились продати права лише на дуже обмежений термін. Як пізніше згадував геймдизайнер МК Ед Бун, він не ставився до проєкту серйозно і був переконаний, що далі розмов справа не піде. І тут раптово в студію почали телефонувати для узгодження кастингу стрічки. 

Наступним викликом для Касаноффа став пошук режисера. Після фіаско "Супербратів Маріо" більш-менш досвідчені постановники навідріз відмовлялися працювати над ще однією екранізацією відеогри. Це і стало щасливим квитком для Пола В.С. Андерсона, в активі якого на той момент була всього одна стрічка – незалежна кримінальна екшен-драма "Шопінг". Вона потрапила до програми фестивалю "Санденс", що дозволило молодому британцю вперше привернути до себе увагу американських продюсерів. До речі, "Шопінг" також запустив кар’єру актора Джуда Лоу, для якого це була перша головна роль в повнометражному кіно. 

Найімовірніше, Касаноффа та інших продюсерів екранізації "Смертельної битви" переконав той факт, що перша робота Андерсона містила дуже багато жорстоких сцен, через що "Шопінг" відмовились крутити деякі кінотеатри, а на носіях вийшла урізана версія. МК ж якраз заробив собі репутацію у всіх сенсах саме завдяки вкрай високому рівню насильства. До того ж Андерсон розповів, що непогано розбирається у візуальних ефектах, що було перебільшенням. Пізніше він згадував, що оббігав книгарні та скуповував всю літературу про спецефекти та CGI, тож до початку зйомок його слова вже перестали бути таким перебільшенням.

Для Андерсона постановка була подвійною вдачею. По-перше, це був великий студійний фільм, а отже у разі його успіху режисер міг закріпитись у Голлівуді. По-друге, зі Скорпіоном, чи терміном "фаталіті", британець був знайомий з перших рук. На початку кар’єри він частенько приїздив до Лондона для співбесід, і частими були ситуації, коли одна зустріч була призначена на 10:00, а інша – на 15:00. Оскільки в столиці Пол нікого не знав, час між ними проводив в залах аркадних автоматів, де однією з найулюбленіших його ігор став саме МК. 

Дрім-тім, яка не відбулася

"Смертельна битва" могла отримати справжній ансамбль зіркових виконавців. Роллю Джонні Кейджа цікавився Жан-Клод Ван Дам. Іронія, що персонаж був придуманий як невеличка помста Midway Games актору. Свого часу студія хотіла залучити бельгійця до створення гри, але той віддав перевагу іншій команді. Тому розробники й додали в МК самозакохану зірку бойовиків про східні єдиноборства зі співзвучним ім’ям Джонні Кейдж. Якби Ван Дамм погодився, це був би цікавий приклад  циркуляції алюзій, але бельгієць віддав перевагу іншій екранізації іншого файтингу – Street Fighter.

В мережі точаться чутки, що роль Кейджа міг зіграти ще один майстер східних єдиноборств – Брендон Лі (син Брюса Лі). Андерсон підтвердив, що такий варіант розглядався, але навіть до офіційної пропозиції справа так і не дійшла. Роль Джонні Кейджа отримав американський актор Лінден Ешбі. 

Соню Блейд могла зіграти Кемерон Діаз, яка після "Маски" вважалась однією з найперспективніших старлеток Голлівуду. Акторка вже навіть почала тренування, на одному з яких травмувала зап'ясток. Продюсери не стали чекати на її відновлення та передали роль Бріджетт Вілсон. 

Цікава історія пов’язана з вибором Скорпіона. Каскадеру і майстру східних єдиноборств Крісу Касамассі на прослуховуванні сказали, що вже набрали акторів на всі ролі, залишились тільки бійці масовки. Проте його презентація так вразила продюсерів, що його запросили на ще декілька проб. Наприкінці останньої до нього підійшов Андерсон і привітав з отриманням ролі мстивого ніндзі. 

Виконавець ролі Лю Канга гонконзький актор Робін Шу спочатку взагалі не хотів зніматись. Хоч це і був блокбастер, артиста відлякувала дурнувата, на його думку, назва. Однак під тиском агента погодився і не прогадав.

У ролі бога грому і захисника Земного царства продюсери бачили Шона Коннері. Перший Бонд навіть не став читати сценарій та відмовився через вкрай екстравагантну причину – не хотів відриватися від гри в гольф, яка тоді всерйоз його захопила. Роль відійшла зірці трилогії "Горець" Крістоферу Ламберту, чиє ім’я на афіші стало головним стимулом для глядачів, незнайомих з грою. Як і режисер, актор захоплювався МК і вважав, що сценаристи стрічки провели хорошу роботу. Також Ламберт, який має французькі корені, озвучив свого персонажа в франкомовному дубляжі. 

Імпровізації, зламані кістки та поїздки на човні

Пол В.С. Андерсон не став суворо дотримуватись сценарію та дозволив акторам змінювати чи викидати те, що вони вважали непотрібним. Не стримував постановник і почуття гумору на знімальному майданчику: більшість комічних епізодів з Рейденом і Джонні Кейджем були придумані самими акторами. Щоправда, в студії вирішили, що комічного вийшло забагато, тому частину епізодів "зарізали" на монтажі. 

Також для Андерсона було важливо знімати на фоні автентичних декорацій, тому місцем обрали Таїланд, де було чимало пейзажів та пляжів, що ідеально підходили. Єдиною проблемою було те, що до деяких місць можна було дістатись лише човном, тому акторам і знімальній команді доводилось щодня кататися з необхідним обладнанням. 

Один з головних антагоністів фільму Горо для свого часу був вершиною технологій візуальних ефектів та аніматроніки. Чотирирукий чемпіон "Смертельної битви" виглядав немов живий на екрані, але це мало велику ціну. Рухи моделі були обмежені, а окремі частини часто ламались, що призвело до численних затримок зйомок. Знімальна команда частенько жартувала, що Горо – типова вередлива прима, яка відмовляється працювати. 

Згідно з оригінальним сценарієм, екранізація мала б стати такою само брутальною, як і початковий МК. Проте в студії не хотіли дорослого рейтингу R, тож режисеру довелось переписувати сценарій та зменшувати рівень насильства, поки не був отриманий бажаний підлітковий PG-13. Всупереч цьому, різноманітних травм і забоїв на знімальному майданчику було з надлишком. Ліндону Ешбі відбили нирку, а Робіну Шу – зламали два ребра. Останній дуже боявся, що зйомки можуть припинити, і не подав знаку, тільки попросив напарників не бити по місцю травми. До лікарні він поїхав уже після закінчення зйомок. Варто сказати, що актори страждали недарма – навіть зараз екшен у фільмі виглядає досить пристойно. 

Найефектнішими епізодами вважаються поєдинки між Лю Кангом і Рептилією та Джонні Кейджем і Скорпіоном. Цікаво, що додали їх вже після тестових показів, учасники яких сказали, що у фільмі малувато тих самих битв. Цікаво, що Рептилію зіграв Кіт Кук, який також втілив Саб-Зіро. Це можна вважати певною даниною поваги, адже і в грі ці персонажі мали однакові моделі, що відрізнялись лише кольором. Незвичним для бойовика 90-х є відсутність романтичної лінії, тільки натяки. За словами Шу, вона була в оригінальному сценарії, але не потрапила у фінальну версію. 

Що було далі 

Спочатку критики зустріли стрічку досить прохолодно, що дуже засмутило Пола Андерсона. Проте смуток швидко розвіявся після перших звітів з кінотеатрів: "Смертельна битва" стала одним з лідерів прокату та за результатами зборів мала $120 млн за бюджету в $20 млн. 

Не в захваті були й глядачі-геймери через деякі розбіжності з сюжетом гри – наприклад Горо перемагав Кейдж, а не Лю Кан. Але з часом і виходом інших екранізацій вони змінили думку. 

Студія запустила в роботу сиквел з підзаголовком "Винищення", але Андерсон відмовився його ставити, віддавши перевагу космічному горору "Крізь обрій". Крістофер Ламберт і Бріджит Вілсон теж не стали повертатись до своїх ролей. Передчуття їх не підвело: сиквел обернувся масштабним провалом і титулом однієї з найгірших відеоігрових екранізацій. Шлейф негативу був настільки потужним, що про нову повнометражну екранізацію задумались тільки у 2016 році. Хоча повністю з екранів МК не зникав: виходив серіал і анімація.

Відсилання до MK можна побачити і в антології "Чорне дзеркало". У 2019 році вийшов пʼятий сезон з серією "Гадюки атакують" (Striking Vipers). Ця віртуальна гра з характерними героями та пейзажами, прототипом якої виступає Mortal Kombat, вириває персонажів з реального життя.