Вийшла адаптація гри "Каслванія" – чи варто дивитися

Однією з найочікуваніших прем’єр цієї осені став сиквел серіалу "Каслванія" з підзаголовком "Ноктюрн". Проєкт створювався тією самою студією Powerhouse Animation та приблизно тією самою командою, за винятком шоураннера Воррена Елліса. 

Критики зустріли серіал дуже позитивно – 100% рейтинг на агрегаторі Rotten Tomatoes, проте глядачі видали йому лише 44%. Як на проєкт вплинула відставка провідного сценариста та чому він отримав такі полярні оцінки – в огляді Liga.Tech. 

Майже найкраща екранізація відеоігор 

Відеоігрова серія Castlevania має дуже довгу історію та солідний спадок – понад 30 ігор, перша з яких вийшла 1986 року. Вона була такою популярною, що на пару з Metroid дала поштовх появі цілого жанру, відомого як метроїдванія. 

Водночас першої адаптації "Каслванії" довелось чекати аж до 2017 року, коли вийшов анімаційний серіал від британського сценариста й автора коміксів Воррена Еліса. Хоча перший сезон складався лише з чотирьох епізодів і був схожий радше на пролог, ніж на повноцінний перший акт історії, він отримав чи не найкращі оцінки від критиків серед усіх екранізацій відеоігор. Найімовірніше, з показниками переглядів усе було прекрасно, оскільки наступними роками на платформі вийде чимало оригінальних шоу за мотивами популярних відеоігор на кшталт Dota, League of Legends, Cuphead, Cyberpunk 2077, Dragon Age тощо. 

Наступні сезони анімаційної Castlevania тримали марку, проте на фоні звинувачень у негідній сексуальній поведінці проти Воррена Елліса було вирішено продовжити розвиток франшизи вже без нього. Шоураннером наступного проєкту за мотивами культової відеогри було призначено британського сценариста Клайва Бредлі, який до цього займався переважно детективами та поліцейськими процедуралами. І це той випадок, коли заміна одного інгредієнта змінила смак всієї страви.

Поворот не туди 

Сюжет "Ноктюрна" розгортається приблизно через триста років після подій оригінального серіалу. У Франції якраз вирує революція, а серед місцевих нічних створінь активно циркулюють чутки про прибуття вампіра-месії, який поглине сонце. Не допустити цього намагається група мисливців на вампірів з нащадком роду Бельмонтів на ім’я Ріхтер. 

У плані постановки та художнього стилю новинка практично не відрізняється від оригінальної "Каслванії". Хіба що в палітрі кольорів відчутно домінує синій колір, а не червоний. Також сильніше відчувається вплив японської школи анімації – в деяких кадрах серіал практично не відрізняється від аніме. Це логічно, зважаючи на те, що серіал створювала та сама студія Powerhouse, а в режисерському кріслі був Сем Дітс, який поставив усі епізоди "Каслванії" разом із братом Адамом.

Головна відмінність полягає у сюжетній площині, де "Ноктюрн" програє оригіналу майже всуху. Проєкт має проблеми з позиціюванням. Він явно тяжіє до жанру підліткового фентезі: тут і відповідний вік протагоністів та характерний набір сюжетних тем і тропів. До того ж він має віковий рейтинг 18+, але цій віковій категорії, найімовірніше, дивитися серіал буде відверто нудно. 

Ще одним дивним рішенням сценаристів "Ноктюрна" було піти шляхом фільму і книги "Президент Лінкольн: Мисливець на вампірів" – себто вплести безсмертних кровопивців у реальну історичну канву. Відповідно до сюжету, вампіри були змушені століттями співпрацювати з аристократією людей для отримання харчів та безпеки, а початок Французької революції поставив їх існування під загрозу. 

Потенційно цікава ідея не отримує розвитку. Складається враження, що цей історичний сеттинг був обраний виключно для того, щоб мати змогу засипати глядача різноманітними політичними маніфестами протягом першої половини сезону. Причому замість цікавої дискусії про природу змін суспільства і держави, сценаристи все зводять до максимально прямолінійних і безапеляційних заяв штибу "старий порядок мав свої недоліки, тому його треба знести до фундаменту".

Зрештою сюжет "Ноктюрна" вийшов досить слабким сам собою. Мотивація та причинно-наслідкові зв’язки персонажів добряче шкутильгають, особливо ближче до фіналу сезону. Натягнуті моменти чи сюжетні костури присутні в будь-якій фантастичній історії, проте тут вони особливо впадають у вічі. Наприклад, сюжет не пояснює, де був вампірський месія та чому не спростив життя родичів поглинанням сонця раніше. 

У "Ноктюрні" немає виключно діалогових чи наративних епізодів – у кожній серії присутні екшен-сцени. З огляду на часовий період – кінець XVII століття, коли вогнепальна зброя повсюдно використовувалась – можна було б очікувати, що це якось вплине на постановку бойових сцен. Але ні, герої, як і раніше, користуються холодною зброєю та магією (останньої відчутно побільше в порівнянні з оригіналом). Мушкети фігурують лише кілька разів, водночас користуються ними саме вампіри. 

Натомість серіал уникає поширеної проблеми багатьох спінофів чи продовжень – надмірної експлуатації доробку попередника. Протягом першого сезону "Ноктюрн" практично ніяк не згадує події чи персонажів оригінального серіалу. Тому його можна спокійно дивитись у відриві від оригінальної "Каслванії". 

Підсумок 

Не можна сказати, що "Каслванія: Ноктюрн" – просто посередня робота. Він не викликає нудьгу та не набридає. Однак він не має ефектного екшену чи просто цікавих епізодів, які б вражали, западали в душу і змушували швидше переходити до наступної серії та обводити в календарі дату виходу нового сезону. У разі спроби згадати хоч щось, згадується лише бійка в темниці під оперний спів. 

Якщо оригінальна "Каслванія" в деяких моментах могла дати "Грі престолів" фору в жорстокості та змушувала згадувати культову японську класику "Берсерк", то "Ноктюрн" десь загубив атмосферу брутального темного вампірського фентезі, в якому люди протистоять монстрам не на життя, а на смерть. Лишається тільки сподіватись, що Netflix на фоні негативних користувацьких відгуків зрозуміє, що саме робило оригінал популярним і змінить команду сценаристів "Ноктюрна" на відповіднішу для такого проєкту.