Вийшов шостий сезон серіалу "Чорне дзеркало". У сюжеті – криза ідей і технологій

У 2020 році творець і основний сценарист антології "Чорне дзеркало" (Black Mirror) Чарлі Брукер оголосив, що ставить проєкт на паузу. Офіційною причиною називались останні події у світі (тобто пандемія), однак більш вірогідною видавалась творча криза шоураннера. Останній на той момент пʼятий сезон складався з трьох серій і вийшов відверто слабким проти попереднього, який теж не хапав зірок з неба. 

Тому анонсований наприкінці травня новий сезон з пʼятьма епізодами давав підставу для обережного оптимізму. Чи пішла пауза на користь "Чорному дзеркалу" – в огляді від Liga.Tech. 

Обмануті очікування

"Чорне дзеркало" – приклад антології, яка об’єднана не жанром (фантастика, хоррор чи містика), а темою – впливом технологій на суспільство. Її загортали у різні обгортки: політичної сатири ("Державний гімн","Момент Валдо"), психологічного трилеру ("Біле Різдво", "Історія твого життя"), соціальної сатири ("Під укіс", "15 мільйонів нагород"), пародії ("USS Каллістер"), хорору ("Бета-тест") і навіть мелодрами ("Повісь ді-джея", "Сан-Джуніперо").

Багато глядачів запускали новий епізод передусім, щоб побачити, яку нову технологію вигадав Брукер та як вона буде обіграна в сюжеті. Ці самі вигадані технології і стали головною візитівкою проєкту. 

Головна проблема шостого сезону – в тому, що дійсно вдалим у ньому вийшов тільки один епізод. "Джоан жахлива" обіграла теми генерування історій та кіно нейромережами, цифрових дублерів акторів, нульову приватність через засилля гаджетів і камер та любов публіки до копирсання у чужій брудній білизні. Дістається навіть довжелезним ліцензійним угодам, які ніхто не читає. Епізод навіть намагається показати багаторівневий наратив, який дещо нагадує "Початок" Крістофера Нолана.  Ця серія – найбільш "чорнозеркальна" з усіх, які виходили протягом останніх трьох сезонів. 

Чимало епізодів "Чорного дзеркала" ставили в центр історії якусь вигадану технологію, яка може зʼявитися вже післязавтра. В шостому сезоні таких епізодів лише два: "Джоан жахлива" і "За морем". Останній розповідає про альтернативний 1969 рік, в якому створюють точні синтетичні копії людей. Вони використовуються астронавтами під час місій, аби підключатись і мати змогу проводити час з родинами, які залишилися на Землі. Аналогічна концепція вже обігрувалась у фільмі "Сурогати" Джонатана Мостоу чи у романі "Замкнені" Джона Скалці. 

Відсутність оригінальності – це найменша з проблем епізоду. Його сюжет наповнений ляпами й дуже натягнутими умовностями. Глядачу не пояснюють, чому летить сам астронавт, а на Землі залишається його копія. З урахуванням величезного ризику космічних польотів (під час космічної гонки СССР і США загинули десятки астронавтів з обох сторін) і того факту, що астронавт – це "штучний" спеціаліст, на підготовку якого потрібні роки, логічніше було б відправляти до зірок саме репліку.

Вкрай неправдоподібною виглядає ситуація, коли NASA не знімає з місії астронавта, який пережив серйозну моральну травму. До того ж незрозуміло, чому репліку не обладнали запобіжними механізмами на випадок, якщо її власник захоче завдати комусь шкоди. 

Кабінет курйозів Чарлі Брукера 

Решта епізодів навіть з великою натяжкою не відповідають загальній концепції "Чорного дзеркала".

"Лох-Генрі" – типовий провінційний трилер про маньяка і тихе містечко, де всі один одного знають. Ближче до кінця сюжет видає досить клішований твіст про те, що справжнім вбивцею був не той, на кого всі думали. З технологій тут присутні хіба що VHS та оцифрування касет, використання дронів та програм для монтажу відео. Складається враження, що Брукер мав на руках сценарій, який давно хотів прилаштувати, але ніяк не випадала можливість. 

Ще два епізоди не просто не торкаються теми впливу технологій на наше життя, а й взагалі заходять на поле містики. "Дейзі Мей" і особливо "Демон 79" логічніше б виглядали в іншій антології Netflix – "Кабінеті курйозів Гільєрмо дель Торо", перший сезон якої вийшов якраз восени минулого року. 

Починаючи з епізоду "Сан-Джуніперо" Брукер почав робити спроби відійти від похмурого тону на користь життєствердніших історій з позитивним фіналом. В четвертому і п’ятому сезоні таких епізодів побільшало, що розкритикували старі поціновувачі серіалу. 

Брукер ніби у відповідь вставив в шостий сезон більшу кількість сцен насильства, ніж у всіх сезонах після переїзду на Netflix. Причому це не той випадок, коли насильство обумовлене сюжетом, це радше додавання його просто, щоб було. 

В одному з нещодавніх інтерв’ю шоураннер заявив, що дав ChatGPT написати сценарій до одного з епізодів антології, але вийшла "повна лажа". Здається, що він все ж таки дещо покривив душею: в шостому сезоні вистачає епізодів та сцен, які ніби були згенеровані нейромережею – настільки неприродними і відірваними від решти історії вони виглядають. 

Останній сезон? 

Проблема більшості антологій в тому, що дуже цікаві серії часто є поряд з відверто прохідними. В новому сезоні до першої категорії можна зарахувати тільки "Джоан жахлива". Вона ж доводить, що концепція антології не втратила в актуальності, хоч вже й пройшло 12 років. 

Чарлі Брукер очевидно "перегорів" до свого найвідомішого дітища. Складається враження, що він дістав з шухляди всі чорновики виключно, аби виконати свої контрактні зобов’язання. Лишається сподіватись, що він або не стане його продовжувати, або запросить людей зі свіжим поглядом в сценарну кімнату.