Чи варто проводити вибори в Дії. Розробник онлайн-голосування в Естонії про досвід країни

Останні місяці Україна живе в очікуванні – чи відбудуться президентські вибори навесні 2024 року. США закликали провести вибори у 2024 році, навіть якщо війна триватиме. Президент Зеленський зазначив проблеми, з якими Україна зіштовхнеться, проводячи вибори – зокрема, з голосуванням військових і за кордоном, спостерігачами на фронті. У жовтні президент повідомив, що вибори відбудуться, якщо будуть законодавчі зміни та безпека. Але на початку листопада змінив думку – вибори поки "не на часі". 

Одним із варіантів реалізації виборів під час воєнного стану могло б бути електронне голосування – тим більш, у Дії вже є інструмент опитувань. А повноцінний інструмент  виборів онлайн має близький партнер України – Естонія, яка запровадила iVoting – електронне голосування – майже 20 років тому.

Цьогоріч в Естонії вперше з 2005 року онлайн-голосуванням скористалося більш ніж половина виборців – 51%. Liga.Tech відвідала Таллінн і поговорила про з Пріітом Вінкелем, старшим експертом в Академії електронного управління – чи підходить це Україні, як реалізовано в Естонії та хто голосує. Вінкель понад 15 років обіймав посади в естонській виборчій системі, упродовж понад шести років очолював Державний виборчий офіс Естонії, брав участь у створенні та впровадженні системи інтернет-голосування.

Матеріал підготовлено в рамках престуру, організованого за фінансової підтримки Європейського Союзу в межах проєкту EU4DigitalUA, що впроваджує Академія електронного управління (Естонія).

- Як зʼявилося інтернет-голосування та що стало стимулом для його розробки?

- Ми запустили інтернет-голосування у 2005 році, це був поступовий процес. На перших виборах 2005 року таким чином проголосували лише 2% людей, зараз – трохи більш як 50%, це величезна зміна.

На початку 2000-х обізнаність про ризики онлайн була меншою. Я вважаю, що сьогодні пересічний виборець більше боїться робити щось онлайн, ніж, 20 років тому. Тоді Естонія опинилася в потрібному місці у потрібний час. Ми почали рано, коли були можливими багато речей, які не так легко зробити сьогодні. В Естонії вже було запроваджено ID-картку, це дуже важливий компонент. У вашому випадку це може бути ідентифікація на основі Дії, але вона в будь-якому випадку має бути.

На той момент в Естонії вже були різні рішення електронного урядування, наприклад електронне оподаткування, сплата різних державних зборів через інтернет. Тобто вже було розуміння серед людей, а розуміння – це базова довіра до уряду, одна із трьох складових успіху. Перша – це наявність цифрового ID, далі – наявна технологічна екосистема і третя складова – довіра. 

- Інтернет-голосування має поступово замінити звичайне чи залишиться альтернативою?

- Ми в жодному випадку не кажемо про виключно голосування через інтернет. Це розглядалося як додатковий спосіб голосування як на початку, так і сьогодні. Тоді політики думали, що голосування в інтернеті залучить молодих людей до виборів. Як заохотити прийти молодь на вибори – проблема в усьому світі. Але з роками стало ясно, що iVoting не працює в цьому питанні.

У нас навіть був цікавий випадок у 2017 році, коли Естонія знизила віковий ценз до 16 років. Зʼявилася велика група молоді, яка вперше голосувала – 16-, 17-, 18-річні. Ми провели опитування – "як ви голосували – на дільниці чи електронно?" Й абсолютна більшість відповіли, що пішли на дільницю, бо вперше хотіли це зробити "на папері", разом з батьками. 

Уподобання змінюються десь із 25-30 років, коли люди фактично починають жити своїм життям – після університету, першої роботи, сплати рахунків. Тоді вже вони починають голосувати в інтернеті. 

Досвід Естонії показує, що кількість виборців за кордоном різко зростає після впровадження iVoting. Це значно полегшило виборцям участь у виборах порівняно з голосуванням у посольствах чи поштою, хоча це все ще доступно. 

- 18 років тому смартфонів ще не було. Але чому досі естонці голосують тільки через компʼютери? 

- Так, ми почали з голосування через ID-картку та компʼютер (картка підключається до пристрою через спеціальний кардрідер. – Ред.). Пізніше додався мобільний ID. Зараз можна підтвердити особу за допомогою ID-картки або мобільного телефону, але ми все ще робимо це через комп'ютер. Зараз триває дискусія щодо голосування через смартфони, рішення – за парламентом. 

Є різні думки щодо цього, але для мене це несе безліч нових ризиків, якщо порівнювати з голосуванням на комп’ютері. Зараз ми використовуємо застосунок для голосування, окремий від браузера, і це також обмежує ризики. 

З переходом на смартфони ми маємо створити програми на базі Apple та Android. І в обох випадках ми ніби віддамо частину безпеки, яку ми вже створили. Питання в тому, що ми отримаємо натомість – набагато більше ризиків. Ми ризикуємо розповсюджувати потенційно шкідливі програми, особливо в Android. Ми відмовляємося від нашого ланцюга контролю ризиків у випадку з Apple. 

А тепер постає філософське питання. Наскільки складно виборцю раз на два роки, на шість днів (в Естонії через електронне голосування виборець може залишити голос та змінити його впродовж шести днів до дня виборів. – Ред.) знайти комп’ютер? Нам справді потрібно робити це зручнішим? Я думаю, що це головне питання. І це тепер мають вирішити політики.

- Поговоримо ще про один ризик. Росія намагалася порушити електронне голосування в Естонії, зокрема цього року, коли воно було наймасовішим?

- Як і в кожній контрольованій державою цифровій системі, в електронне голосування завжди були спроби вторгнення. Я працював у Державній виборній службі Естонії до 2019 року. На той час я не можу сказати, що були якісь масштабні напади чи щось подібне. І жодних повідомлень про щось серйозне після цього не було. Існує багато різних рівнів безпеки. Це загальнодержавне питання безпеки.

Найслабші ланки в системі – це домашні комп'ютери, тому ми приділяємо велику увагу тому, щоб люди захистили їх. Працює цілодобова гаряча лінія, є багато просвітницьких матеріалів, кампаній. Люди перевіряють свої комп’ютери, чи немає там шкідливого програмного забезпечення. Це ризик, який ми сприймаємо серйозно й намагаємося зменшити.

Але, на щастя, принаймні досі, у нас нічого не було. Питання в тому, що Росія може зробити? Голоси захищені цифровим підписом. Вони хочуть зірвати процес? DDoS-атака може на короткий час зупинити голосування. Але у нас є шість днів. Тому можна повернутися, переголосувати чи піти на виборчу дільницю.

- Чи може електронне голосування зрештою охопити 80%, 100% населення?

- Теоретично, звичайно. Але я не думаю, що це варто робити. Зараз ми перебуваємо в більш-менш рівноважному стані, 50 на 50. Цьогоріч були перші вибори після пандемії, і люди багато голосували вдома. До того ж, багато тривоги через війну. Можливо, це й було причиною такої масовості переходу на електронне голосування. 

Але, на мою думку, досить важко буде набрати ще більший відсоток, бо все одно охочих прийти на дільницю дуже багато. Чим більше естонців голосуватимуть онлайн, тим привабливішим це буде для зловмисників – для порушення або зупинки процесу. 50% – це і так вже дуже багато.

- Скільки людей було до COVID або раніше?

- Безпосередньо перед COVID ми мали 45-47%. 

- Чи є різниця у вподобаннях міського та сільського населення?

- На перших трьох-чотирьох виборах від початку був важливим індикатор міста й села. Відрізнялися й інші показники – було більше чоловіків-містян, які говорили естонською, молодші. Далі показники вирівнялися. Між містом і селом немає великої різниці. 

З 2021 року ми маємо електронні реєстри виборців. На місцевих виборах округ є вашим муніципалітетом, на парламентських виборах – це ваш регіон, на виборах до Європарламенту – вся Естонія, і можна йти, куди хочеш. Багато виборчих дільниць розташовані у торгових центрах, у громадських місцях. Визначальним показником для "паперового голосування" є те, наскільки далеко розташована дільниця від домівки. Якщо шлях триває понад 30 хвилин, то люди обирають онлайн. Це більше впливає на сільських жителів.

Найсильніший ефект, коли ми говоримо про місця проживання, то це закордон. Проголосувати можна у відпустці, і це не обтяжує. 

- Чи вдалося Естонії заощадити кошти, використовуючи голосування онлайн?

- У нас не було мети заощадити гроші. Загалом, частина грошей перемістилася всередині виборчої організації між способами голосування, але це не загальна економія. І витрати на організацію виборів також відрізняються, трохи більші на початку через інвестиції та трохи менші пізніше. Водночас існує постійна потреба в оновленні, модернізації та вдосконаленні системи, тому щороку є постійне фінансування. Важко назвати одну цифру.

- Естонія продавала чи передавала цю технологію іншим країнам?

- Я думаю, що важко взяти систему голосування, що працює, і віддати її комусь іншому. Тому що її створено спеціально для Естонії. Ми не купували її в інших компаній. Наш розробник – це Cybernetica, естонська високотехнологічна компанія, яка виросла з Інституту кібернетики Академії наук Естонії.  Вони були з нами як піонери і зростали у процесі. 

І тепер, ґрунтуючись на тому ноу-хау, яке вони отримали, Cybernetica пропонує свої послуги за кордоном. Тобто Естонія надає за кордон ноу-хау, а не саме рішення, оскільки воно має бути індивідуальним для країни. Інтернет-голосування потрібне і в інших випадках – для університетів, великих компаній та їхніх правлінь, зустрічей тощо. Існує ринок для приватних компаній.

- І до чутливого для українців питання. Що ви думаєте про можливість голосування через Дію?

- Схильний погодитися, що це складно. Так, у вас є Дія. Принаймні частина українців мають цифровий ID. Як я вже казав, є три найважливіші речі в інтернет-голосуванні – ID, екосистема, довіра. У випадку Естонії всі мають однакову цифрову ідентичність, в українському випадку це ще трохи обмежено. Але все одно у багатьох вона є. Екосистема у вас є, лишається довіра до уряду, до електронного способу ведення справ. Це те, що будується з часом. Тому ми завжди говоримо, що інтернет-голосування – це послуга пізньої стадії. Це ніколи не має бути на початку е-урядування.

Але те, з чого варто почати – це люди за кордоном. Варто визначитися, чи мають вони електронну ідентифікацію та як їх залучити до голосування. Але я певен, що це справді гарний шанс для початку. Тому що вдома, в Україні, швидше за все, багатьом людям сьогодні ще простіше піти на виборчу дільницю у школі і проголосувати там.

Естонії пощастило, що ми почали так рано. Ризики були низькими, уявлення людей були інакшими. Я знаю, що у вас дискусія вже на досить високому рівні. Але рівень довіри виборців і впевненість політиків – ще не на потрібному рівні. Але в майбутньому ви можете до цього прийти. 

- Як військовослужбовці й цивільні особи у прифронтових містах можуть безпечно голосувати? Бо школи, громадські місця можуть бути обстріляні Росією.

- Я вважаю, що це також питання, чи можна реально організувати вибори під час війни. І це велике питання у всьому світі. Чи можливо це насправді? І я вважаю, що, на жаль, насправді провести рівномірні вибори досить важко.