"Можна роздивитися навіть погони". Військовий про роботу з українським БпЛА "Мара" та дрони РФ

"Мара" — розвідувальний комплекс українського виробництва, який складається з основних і змінних дронів та антени для керування польотами. Стандартний комплекс — два літаки, але склад залежить від запиту військових.

На початку вересня два такі комплекси отримало ГУР. На фронті ці дрони вже давно. "Мари" навіть стали героями коміксу "Кошмари від Мари", заснованого на "майже реальних подіях" та зробленого ілюстраторами з різних жанрів.

Liga.Tech поговорила з військовим, який працює з "Марою" (він побажав залишитися анонімним) та з Андрієм Недільком, співзасновником фонду Frontline Care, який збирає на "Мари" та причетний до видання коміксів про цей БпЛА.

- Коли Мари зʼявилися на фронті? 

Військовий: – Ця розробка присутня на фронті з 2014 року, але вона постійно еволюціонує, і це не одне й те саме. Чим відрізняються ті дрони, про які йдеться зараз, – візуально вони такі самі, але є аеродинамічні зміни, всередині інші компоненти. 

Всі підрозділи, в яких є "Мари", використовують їх плюс-мінус однаково. Перша задача – це повноцінна розвідка.

Дрони покривають певний сектор, певну площу повністю, не залишаючи сліпих плям. 

Є підрозділи, які використовують "Мари"  для спостереження і коригування, хоча для коригування – набагато менше. На дроні встановлено дві камери, які знімають фото і відео одночасно. Коли "Мара" у повітрі, відеокамера дає потокове відео в режимі реального часу, і оператор на лептопі може бачити, що знаходиться під дроном. 

- Яка дальність польоту в "Мар"?

В.: – Взагалі декларується 45 км, тобто протяжність маршруту близько 150 км, а заглиблення за лінію розмежування – саме 45 км. Це відстань від станції з оператором до апарата по прямій. 

"Мари" залітають всюди – і над полем бою, і над тилом ворога, це залежить від задачі. Наприклад, якщо треба розвідати цілі, скажімо, для HIMARS. 

- Які існують загрози щодо збиття для "Мар"? Чи можна їх легко збити? Щодо РЕБ, наскільки вони помітні чи непомітні? 

В.: – Виявленням дронів займається РЕР (радіоелектронна розвідка) та ППО, а придушенням – РЕБ (радіоелектронна боротьба). 

Є якийсь невеликий відсоток втрачених літаків, але парадокс у тому, що літаки потім знаходять, бо вони просто десь приземлилися, сіли або впали. Їх знаходить якийсь військовий екіпаж і питають, "хто загубив літак?". Велика кількість літаків повертається. 

Розміри Мари настільки малі, що вона малопомітна, і щоб її збити фронтовим ЗРК – це "Оса-АКМ", або "Тор", або "Куб",  треба увімкнути активний радар. Коли вони вмикають активний радар, то відразу стають видимими. Це все одно, що вночі ввімкнути надпотужний прожектор. Але інакше вони не можуть захопити ціль.

Проблема для ворога ще в тому, що ціль має захопити головка ракети. А це вже геть інша історія і це набагато складніше. Тому у нас немає жодних підтверджень саме збиття.

- Тобто через малий розмір ракета просто не влучить у "Мару"?

В.: Вона її не захопить як ціль. У нас є відео, як один з екіпажів бачив, як на БпЛА летить одразу три ракети, і вони просто пролетіли дрон і пролетіли позаду. Ракета не може захопити цю ціль, для них ця ціль замаленька. Спектр її випромінювань і відзеркалювань випромінювань замалий, щоб головка ракети його захопила.

- Щодо дронів, які можуть залітати в тили Росії. Чи існують такі розробки, як російські "Орлани", які залітають глибоко до українського тилу? Як ви оцінюєте можливість появи таких дронів?

В.: – Я не знаю, хто що розробляє, не всі виробники, і особливо оборонного сектора, якось це афішують навіть у вузьких колах. Вам же відомо, скільки наших ударних дронів залітає і завдає ураження цілям у глибині РФ.

- Як влаштоване складання "Мар", які там компоненти, наскільки взагалі це технологічний процес? 

В.: – Я не можу розкривати такі секрети. Станом на зараз весь ейрфрейм, як і раніше, виготовляється в Україні. Це довершене композитне виробництво. Більшість компонентів електронних усередині скомпоновані в Україні, але вироблені за кордоном. На жаль, Україна не випускає такі мікрочипи. 

Готові модулі спроєктовані і виготовляються в Україні. Це дуже високотехнологічний виріб, з урахуванням того, що "Мара" – невеликий апарат і в нього дуже складно розташовувати компоненти, бо там дуже мало місця. І тому доводиться все перепроєктовувати, все перемоделювати, щоб туди це все запхнути.

- З 2014 року наскільки технологічнішим стало виробництво? Може, там якось спростилося?

В.: – Ні, на жаль, воно не спростилося. Це все тільки ускладнюється. Стає все складніше, тому що ця історія еволюціонує. Компоненти стають складнішими, дорожчими і компоновка стає складнішою – всередині БпЛА міститься багато датчиків, багато антен, які мають своє випромінювання, треба їх екранувати, розносити в різні частини апарата і це доволі серйозна задача.

Вона може літати автономно – "Мару" можна придушити повністю, якщо у противника стоїть надпотужний РЕБ. Оператор втратить з нею звʼязок, але вона все одно летітиме по своїй запрограмованій місії, збиратиме дані та повернеться. Аеродинаміка "Мари" дозволяє їй повернутися до оператора з дуже малим відхиленням.

Як відбувається місія? Має бути підготовлене укриття і повністю спланована місія, закладена на борт літака. Екіпаж розкладається, вони запускають літак з руки – це займає менше пʼяти хвилин, і ховаються в замаскованому укритті. Далі через екран лептопа спостерігають, що відбувається під бортом. У найгіршій ситуації, коли відбувається повне придушення, екіпаж чекатиме за таймером, коли має повернутися літак та принести розвіддані. Якщо раптом літак потрапить до ворога, то ворог не зрозуміє, звідки прилетів літак, куди він повертається і де знаходилися оператори.

Розвіддані можна перевірити на лептопі, не втрачаючи час. І якщо виявлено якісь цілі, екіпаж може відразу подати їх на ураження найближчому підрозділу артилерії або РСЗВ.

- Які в росіян є аналогічні розробки? Які виробництва для цього залучені? Чи великі масштаби?

В.: – У росіян насправді розгорнуто дуже велике виробництво. Вони мають трансфер технологій з багатьох дружніх до них країн. Наприклад, "Ланцет", який нам насправді доставляє величезну кількість проблем, це ізраїльський апарат. Ця країна досі підтримує його розробку, виробництво та апгрейди. Попри те, що Ізраїль забороняє передавати будь-які свої технології нам, навіть через треті країни.

З Іраном все зрозуміло, там іде пряма закупка дронів і обмін технологіями. Те саме приховано відбувається з Китаєм, тобто він передає цивільні компоненти, але приховано вони передають свої військові розробки. У них налаштовано величезне виробництво.

Стосовно того самого "Орлана" -  це насправді дуже хороший апарат. І велика проблема, що в нас немає такого аналога, тому що "Орлан" відпрацьовує своє призначення більше ніж на 100%. І це велика проблема, бо їх дуже багато і вони працюють. І не завжди є навіть достатні кількості засобів ураження, щоб познімати з неба "Орлани". Адже якщо над тобою цей дрон, то це означає, що зараз щось почне по тобі прилітати.

- Їх складно уразити через особливості конструкції чи через кількість? 

В.: – Через обидва компоненти. Через сам апарат, його конструкцію, як він зроблений, і через те, що він знаходиться у росіян у достатніх товарних кількостях. Один комплекс "Орлан" має три штатні апарати і вони запускають завжди три апарати. Навіть якщо збивають один або два, третій все одно в повітрі. Після збиття вони відразу запускають додаткові БпЛА. Орлан покриває величезні території, він майже не піддається придушенню, може коригувати, може спостерігати, передає ці дані. 

- Єдиний вихід — це вразити місце виробництво "Орлана"?

В.: – Це не єдиний вихід, але це дуже хороше рішення — вразити місце виробництва "Орлана" й інших безпілотників. Але це не так легко, як здається. Поки що єдиний шлях – це збивати ці апарати, але їх дуже багато. Це фронтова робота. Є мобільні системи, які виявляють "Орлани" – де він літає, на якій висоті, відстані. Після цього його потрібно уразити, бо поки він літає, то бачить все, що під ним знаходиться, і може одночасно коригувати, наводити на нас артилерію або будь-які інші засоби ураження. Далеко не завжди поруч є засоби, які можуть це зробити. 

- Як багато фондів зараз закупляють "Мари"?

Андрій Неділько: – Ми насправді не знаємо, як багато фондів закуповує, але знаємо, що є велика необхідність у "Марах". Є багато запитів, зокрема, через те,  про що говорив співрозмовник, – це перевірений та ефективний апарат.

Ми постійно на звʼязку з військовими та, зокрема, з тими, хто вже літає на "Марі". Вони давали безпосередньо свою оцінку з поля бою, намагалися порівняти з іншими літаками подібного типу. За їхніми словами, "Мара" – це дуже ефективна історія, оскільки вона може літати практично в будь-яку погоду. 

- Чи можуть  самі військові частини його закупляти, чи їм простіше це через волонтерів? Чи заважають бюрократичні процеси? 

А. Н.: – Тут швидше не бюрократія, а питання грошей, тому що є підрозділи, в яких є гроші, а є просто частини, підрозділи, які мають досвід, але в них немає коштів на те, щоб купити комплекс. І саме таким підрозділам ми будемо допомагати купувати "Мари".

Це така комбінована історія. Є підрозділи, які до виробників приходять і кажуть: "Ось у нас є гроші, ми готові купувати". А є підрозділи, які кажуть, що вони готові навчитись літати, або в них є досвід роботи з "Марою", але не вистачає коштів. 

- Яка вартість одного комплексу?

А.Н.: – Це залежить від задач та комплектації. Для ГУР, наприклад, купували шість літаків – все разом за 2,8 млн гривень. Ми будемо купувати  комплекс вартістю 1,3 млн гривень з двох літаків, антени, акумуляторів та додаткового компʼютера. Ціна може змінюватися залежно від комплектації та кількості літаків. Загальна сума кампанії – 5,2 млн гривень, тобто чотири комплекси на вісім літаків загалом. 

Наприкінці цього збору ми будемо розігрувати благодійні комікси під назвою "Кошмари від Мари" – у ньому 10 українських ілюстраторів показали історію роботи "Мари", засновану на "майже реальних подіях". Ми не давали ілюстраторам якихось сюжетів або тем, просто дали якісь базові концепти.

А далі вони вже переосмислювали, власне, і малювали це. Всі ілюстратори – з абсолютно різних жанрів. У коміксі можна буде побачити як типову документалістику, так і більше карикатурні образи, щось навіть з мультфільмів. Ми хочемо зробити культурологічний артефакт, мистецьку роботу, яка залишиться і надалі як артефакт по війні.

Читайте також