"В Україні люди часто думають про якийсь миттєвий профіт". Інтерв'ю з GP Flyer One Ventures
Керуючий партнер венчурного фонду IT-холдингу Genesis (до вересня 2021 року – Genesis Investments) Віталій Лаптенок дав велике інтерв'ю Liga.Tech, в якому розповів про поточну прибутковість компанії, фокус її інвестицій, дав корисні поради стартапам. Крім того, ми поговорили про ситуацію на ринку у зв'язку з конфліктом з Росією та про швидкий запуск Дія City.
Про те, у які компанії інвестує фонд
– За перші два роки своєї діяльності (2019-2020) ви інвестували майже $10 млн у 15 компаній. Крім того, рік тому ви говорили, що ваша прибутковість становить 600%. Що змінилося за 2021 рік?
- У 2021 році ми оформили 40 угод, суттєво збільшили портфель – на $25 млн. Прибутковість, звичайно, вже не 600%, але точно більша за 100%. Це все одно багато, тому що цей показник зазвичай становить 20%.
Ми розуміємо, що це пов'язано насамперед із макроекономічною ситуацією. Через те, що ставки низькі, у венчурний бізнес пішли кошти, яких там раніше не було. Просто тому, що людині чи компанії з грошима зараз досить складно знайти місце, куди їх можна інвестувати таким чином, щоб не втрачати хоча б на інфляції.
Хтось вкладається в нерухомість – інвестиції тих, хто не хоче думати, а венчур – це якраз хороший варіант для тих інвесторів, які хочуть заробити трохи більше, хочуть більшого залучення.
Таким чином, через те, що грошей стало суттєво більше на ринку, оцінки компаній зросли, відповідно оцінки наших часток у стартапах також зростають.
– Фокус на EdTech зберігається?
- Раніше ми не мали продуманої стратегії інвестувати в компанії, які займаються освітою. Можна сказати, що так зійшлися обставини, бо освіта – це гарна сфера, в якій є гроші, і відчуття, що ти робиш щось корисне для суспільства.
Плюс потім стався ковід, що ще більше прискорило зростання EdTech-проєктів – діти та дорослі стали сидіти вдома, офлайн-освіта сильно просіла. Коштом цього сильно зросла онлайн-освіта. І зараз ми почуваємося на цьому ринку досить добре.
Продовжуємо інвестувати туди, але це не наш фокус. Ми дивимося на угоди опортуністично. Ми йдемо на угоду, якщо фаундер нам здається сильним, якщо проєкт цікавий та корисний і ми можемо на ньому заробляти. Ми Industry Agnostic фонд – ми інвестуємо і в B2B, і B2C, і в Tech, і в e-commerce, у все, що можна назвати технологічними компаніями. Компаніями із нашого регіону, які працюють на західний ринок.
Про поточну систему освіти
- Є думка, що дітей потрібно привчати до IT-руху, пітчингу вже у школі. Що думаєш про це і що ти змінив би в українській системі освіти?
- Те, що дітей не навчають презентацій зі школи, – це одна з причин, чому стартапам із нашого регіону складніше знаходити гроші. Людей у Штатах вчать презентувати з раннього віку, тому коли настає час пітчити інвестору свій проєкт, людина вже вміє це робити.
З іншого боку, наш фонд може заробляти на цьому ринку, тому що ми, перебуваючи в нашій локальній культурі, краще можемо зрозуміти, що хоче сказати людина, навіть коли вона не дуже презентабельно виглядає або не дуже добре розповідає про свій проєкт. Але ми розуміємо, що цінність у нього хороша.
Якщо говорити про освіту загалом, то було б нерозумно вважати, що є якийсь один рецепт, як зробити її якісною.
Очевидно, що зараз в університетах майже весь час людина просто слухає лекції, але найчастіше об'єктивно не слухає нічого. Університет у нашому регіоні, та й на Заході, більше виконує роль не місця, де людина чогось навчається, а сигнальної системи. Якщо людина змогла вступити в Стенфорд, повчитися там, значить, вона досить розумна і працелюбна, для того, щоб отримати місце в хорошій компанії.
Таку саму роль виконує університет і в нас. Зрозуміло, що це досить безглузде використання п'яти продуктивних років молодої людини. Що робити з цим не зовсім ясно. Зрозуміло, що є багато спроб змінити поточну ситуацію, і наші інвестиції в EdTech зокрема пов'язані зі спробою знайти ту нову модель освіти, яка працюватиме.
Її поки що немає, і я не думаю, що її можна вигадати, сидячи за столом. Це питання тестування – потрібно подивитися, як та чи інша модель працюватиме.
Раніше люди віддавали дітей у дитячі садки та школи, щоб просто зайняти їх, а що там із ними відбувається, цікаво їм чи нецікаво – це другорядне питання.
Зараз дитина може піти вчитися англійської мови або програмування на онлайн-курси. І завдання батьків та компанії, яка їх організовує, зробити так, щоб їй там було цікаво. Якщо дитині буде нецікаво, якщо вона не отримуватиме результату, не просуватиметься, то компанія не отримає гроші, дитина не буде зайнята, а батьки будуть незадоволені.
І уроки, які надає сучасна EdTech-компанія, вони є фундаментально якіснішими, більш залучальними та цікавими, ніж те, що відбувається в традиційній школі. Напевно, колись хтось зможе зробити аналог загальноосвітній школі, якусь нову форму, але поки що цього немає.
Мабуть, це має статися ітераційно, як в IT, коли гіпотези висуваються, тестуються, а потім упроваджуються, а не як це робиться зараз, коли методичні вказівки до шкіл просто спускаються зверху, і всі мають їх виконувати.
Про кращі стартапи та українську специфіку
- Які б ти стартапи виділив зараз та чому?
- Vochi. Нехай це вже не наш стартап, але я дуже задоволений співпрацею з ними. Все дуже добре, швидко та якісно вийшло. Дуже радий, що вони приєдналися до великої американської компанії. Думаю, що у них залишилося ще багато ідей та бажання реалізовувати ці ідеї вже всередині Pinterest.
Мені дуже подобається одна з наших перших інвестицій – це Mate Academy – локальний income share agreement стартап, який навчає людей програмування. Я дуже сподіваюся, що цього року хлопці зможуть зайнятися справжньою міжнародною експансією, скопіювати те, що вони робили тут, до Європи та інших країн.
Я думаю, що та якість освіти, яку вони надають, це дуже круто, у них практично 100% рівень зайнятості на всіх курсах. Мені здається, це той випадок, коли хлопці недооцінюють те, що вони можуть зробити, і їхній продукт цілком конкурентоспроможний на міжнародному ринку.
Те саме можна сказати про liki24 – доставляння ліків. Напевно, це остання доставна історія, яка не закрита великими гравцями. Активно зараз із хлопцями займаємося міжнародною експансією.
Останні два проєкти – це стартапи, створені в Україні, в які я дуже вірю.
- Які ти бачиш відмінності у специфіці інвестування стартапів в Україні та сусідніх країнах? Сильні та слабкі сторони тут?
- З Білоруссю все дуже схоже, великих відмінностей немає. Єдина, може, не дуже позитивна відмінність – у Білорусі у зв'язку з сильним державним регулюванням люди побоюються займатися "сірими" схемами (казино, порно тощо), а в Україні дуже багато енергії йде на напівлегальні історії.
Якщо в Білорусі фаундер одразу думає про капіталізацію, про те, як він продасться Facebook або Google, то тут люди часто думають про якийсь миттєвий профіт.
Венчурних грошей тут мало, фондів в американському розумінні тут нема. Ну а в Польщі є фундаментально інша ситуація – там багато державних грошей, багато венчурних грошей. Залучити фінансування у Польщі набагато простіше, ніж у нашому регіоні.
Підписуйтесь на LIGA.Tech у Facebook: головні новини про технології
Про ситуацію із загрозою нападу Росії
- Як впливає на інвестклімат ситуація з Росією? Чи бачиш міграцію стартапів/компаній, зниження активності у порівнянні, наприклад, з минулим роком. Чи не стали західні інвестори обережнішими?
- Я чудово розумію, що західні фонди у поточній загрозливій ситуації не інвестуватимуть ні в російський, ні в український стартап.
Думаю, що з розвитком напруженості багато проєктів виїде із цього регіону. Деякі порівнюють поточну ситуацію з ізраїльською – стартапи та бізнеси розвиваються, хоча країна перебуває у стані війни, але я не став би так робити.
В Ізраїлі немає загрози по-справжньому повномасштабних бойових дій на території всієї держави. Зрозуміло, є постійна небезпека якихось точкових зіткнень, але саме повномасштабної війни, як мені здається, там не буде. А в Україні така небезпека є нехай дуже низька, але є.
Зрозуміло, що ця ситуація нікого не тішить і з великою ймовірності багато стартапів релокуватимуться як з Росії, так і з України. У Росії, до речі, цей процес уже триває якийсь час. Навіть якщо це плинне загострення ні до чого не призведе зараз, сам факт того, що воно потенційно може статися, конфлікт нікуди не зникне – це негативний фактор, який дуже хотілося б, щоб його не було.
У такій ситуації набагато простіше підняти гроші західних фондів, якщо ти живеш не в Києві, а в Лондоні чи Берліні. Річ у тому, що західні інвестори не розуміють, що відбувається, вони бачать ситуацію за новинами в CNN – це не те, що їх турбує щохвилини, адже вони отримують якісь уривчасті дані.
Навіть ми тут не розуміємо, яке буде майбутнє, а вони не розуміють на ще глибшому рівні, тому у них складається відчуття, що треба просто почекати та подивитися, що буде далі.
- Чи маєте ви план на релокацію у разі загострення конфлікту?
- У нас дуже багато співробітників, ми нікуди не поїдемо всією компанією, залишимося в Україні. Ми відстежуємо ситуацію і, звичайно, для нас пріоритет – здоров'я та безпека працівників. Спланувати щось складно заздалегідь – ми не знаємо, як розвиватимуться події, але ми надамо будь-яку можливу допомогу стартапам і співробітникам.
Що стосується стартапів, що виїжджають, то для нас це не проблема – ми бачимо інвестовані нами бізнеси як міжнародні, місце народження або розташування компанії не є для нас визначальним фактором.
Підписуйтесь на LIGA.Tech у Telegram: тільки важливе
Про Дія City
- Найближчими тижнями запрацює режим Дія City. Як ти ставишся до його фінального варіанту?
- Не секрет, що майже всі IT-компанії в Україні наймають програмістів за схемою з ФОП, і така ситуація створює "порохову діжку", бо це питання трактування закону.
Ми за будь-яку історію, яка допоможе зробити законодавство більш зрозумілим та прозорим, зокрема для західних інвесторів та стратегів, які купують українські компанії. Їм абсолютно незрозуміла ситуація, коли компанія немає найманих працівників, проте співробітники працюють як контрактори. Дія City багато цих питань систематизує і мені здається, що ми з більшою ймовірністю побачимо купівлі українських компаній західними.
Крім того, проєкт Дія City допомагає зафіксувати правила гри на досить довгий час, тому ми всіляко його підтримуємо.
Українські IT-компанії конкурують не лише з білоруськими чи польськими, вони змагаються з американськими та китайськими бізнесами. І щоб нормально конкурувати з американцями, умови у нас мають бути значно кращими – адже там більше фінансів та знань.
ІТ приносить багато грошей в Україну – це об'єктивно. І що кращим буде податковий режим, то більше грошей прямими та непрямими податками вона отримає. Якщо ми дамо програмістам тут хороші умови, то вони купуватимуть тут квартири, машини, відповідно розганяючи українську економіку. Що кращим буде податковий режим для експортних IT-компаній, то краще.
Думаю, що більшість компаній нашої групи піде в Дія City.
Про поради майбутнім стартапам
- Що порадиш стартапам у 2022 році, щоб на них звернули увагу інвестори – що потрібно і не потрібно робити, на які технології/галузі дивитись у 2022-му?
1. Все ще є компанії, які думають, що вони можуть розпочати бізнес в Україні та потім скопіювати його на міжнародний ринок. Це дуже складно. Я одразу рекомендував би працювати на великі західні ринки, а потім уже з цим досвідом приходити в Україну.
2. Є правило: щоб перевірити, чи буде якась річ існувати через N років, потрібно подивитися, чи вона була N років тому. Тобто, якщо автомобілі були 100 років тому, то, найімовірніше, через 100 років вони в тому чи іншому вигляді залишаться.
А різного роду історії про NFT або, наприклад, WEB 3.0, незважаючи на її фундаментально-ідеологічну корисність для суспільства, треба дуже акуратно дивитися – що з цього хайп, а що реально дає зрозумілу цінність людям. Цінності та потреби людей не змінюються – здоров'я, розваги, секс, їжа. Це те, що завжди було, завжди буде, і більшість бізнесів будується на базових потребах людини.
І коли якийсь бізнес заявляє, що виникла якась нова базова потреба, то, найвірогідніше, це не так. Я рекомендував би не звертати увагу на хайп, а подумати, які фундаментальні потреби потрібно вирішувати зараз людині.
3. Нові технології – це добре, але ті технології, які є зараз, вони не до кінця використані. Є багато речей, які можна робити ефективніше. Те саме доставляння продуктів. Там є ще величезне поле для того, щоб зробити цей процес ефективнішим. Це величезний бізнес, що швидко зростає, але він на 100% побудований на тих технологіях, які були 5-7 років тому. Кур'єри й досі їздять на велосипедах, а не літають на дронах.
Я не дивився б на якісь нові технології. Потрібно розуміти, що ми живемо в регіоні, де є досить розумні люди, але мало грошей, і тому потрібно виходити з можливостей. Найімовірніше, якусь революційну технологію буде створено в США чи Китаї, а не в Україні. І наше завдання в тому, щоб взяти ті технології, які вже існують, і креативно придумати їм якесь нове бізнес-застосування.
Grammarly – це чудовий приклад. Перевірка орфографії існувала дуже давно, ще в Microsoft Office 95. Це не якась революційно нова технологія, а просто технологія, яка доведена до якогось дуже крутого стану і якій знайдено правильне бізнес-застосування. Я за те, щоб знаходити такі речі, які давно існують, але які погано працюють, і потім довести їх до розуму. А таких питань – мільйон.