Від опуклих екранів до прозорих смартфонів. Як зображали телефони у кінофантастиці

Мобільні телефони за останні 20 років змінилися до невпізнання – від громіздких агрегатів з антенами до плоских чорних пристроїв з екраном на всю поверхню. Паралельно з реальною еволюцією гаджетів існує фантастична. Вона відображає уявлення тієї чи іншої епохи про пристрої зв'язку в майбутньому.

У літературній фантастиці уява майбутнього – справа більше читача, ніж письменника. Автор показує лише штрихи майбутніх років, а читач у своїй уяві додумує загальну картину. Поява кінофантастики у 1960-х роках спростила це завдання – тепер майбутнє показують режисери та сценаристи.

У книжках і фільмах 60-х – 70-х портативні комунікаційні пристрої з'являються рідко. Фантасти чомусь не могли уявити телефон, який можна буде носити із собою. Відсутність мобільних телефонів компенсувалася відеотелефонами – вони зустрічаються майже в кожному фільмі та книзі у фантастиці другої половини XX століття.

Liga.Tech зібрала візуалізації технологій зв'язку з кінофантастики, починаючи з 1960-х років і далі.

"Стар Трек (оригінальний серіал)", 1966-1969

Появою мобільних телефонів ми частково завдячуємо фантастичному серіалу "Стар Трек" ("Зоряний шлях"), що вийшов на американському телебаченні у 60-х роках. Команда корабля "Ентерпрайз" для зв'язку між собою користувалася невеликими складними комунікаторами, що нагадують телефони-розкладачки 2000-х. Гаджети із серіалу надихнули американського інженера Мартіна Купера розпочати розробку мобільного зв'язку. Зараз він відомий як перша людина, яка здійснила дзвінок по мобільному телефону.

"Солярис", 1972

Радянська екранізація однойменної книги Станіслава Лема від режисера Андрія Тарковського розповідає про живий океан планети Солярис. Він змінює свідомість людей, які працюють на дослідницькій станції, але встановити повноцінний контакт із мислячим океаном виявляється неможливим.

Тарковський додав сцени на Землі, яких не було у книзі. В одній із них показують відеотелефон майбутнього. Він відповідає часу створення картини – це великий опуклий екран. Але він висить на стіні як сучасні телевізори. Дано натяк на портативність – один із героїв дзвонить із таксі.

"Той, хто біжить по лезу", 1982

У першому кіберпанковому фільмі (режисер – Рідлі Скотт) герой Харрісона Форда, поліцейський, шукає андроїдів-реплікантів-утікачів. У "Тому, хто біжить по лезу" показано одночасно лякаюче і притягаюче майбутнє, 2019 рік, в якому в Лос-Анджелесі є літаючі машини, а у позаземних колоніях йде війна.

У стрічці показано багато технологій "майбутнього" – комп'ютери з голосовим керуванням, штучні тварини та люди, космічні кораблі. Є місце для відеотелефону. Це вуличний автомат із плоским екраном.

"Назад у майбутнє – 2", 1989

Саме майбутнє показали лише у другій частині саги Роберта Земекіса. Припущення виявилося надто сміливим – до 2015 року машини і скейти, що літають, так і не з'явилися. А ось месенджери з відеодзвінками були і не з таким застарілим дизайном. Та й окуляри з віртуальною реальністю є.

"Згадати все", 1990

Фантастичний бойовик зі Шварценеггером демонструє майбутнє у стилі 1990-х – опуклі екрани, бруталістські будівлі, жінки у костюмах із накладними плечима та хімзавивкою. У сцені, де герой Шварценеггера приходить до компанії "Спогади", у секретарки на столі стоїть відеотелефон. Це масивний апарат із невеликою клавіатурою та вертикальним екраном.

"Джонні Мнемонік", 1995

Дія екранізації кіберпанкових творів Вільяма Гібсона розгортається у 2021 році. Світ вражений новою пандемією та роздроблений на міста-держави. Інтернет є, але особливо цінні дані передають через кур'єрів із імплантованими носіями. Один із них – це герой Кіану Рівза. На початку фільму він дзвонить босу відеофоном з готелю, набираючи номер інфрачервоним пультом.

"Шостий день", 2000

Ще один фантастичний фільм із Арнольдом Шварценеггером розповідає про проблеми клонування людини. Дія відбувається в "недалекому майбутньому, яке ближче, ніж ви думали". Можливо, це саме наш час. У кіно показано пристрої, які вже існують, але так і не стали масовими – дзеркальні екрани, холодильники, які відстежують набір продуктів, голограми. В одній із сцен є відеозв'язок через простий плоский екран.

Підписуйтесь на LIGA.Tech у Telegram: тільки важливе

"Штучний розум", 2001

Робота Стівена Спілберга, що дісталася йому у спадок від Стенлі Кубріка, розповідає про хлопчика-андроїда, який мав замінити американській родині їхню хвору дитину. Картина показує світ недалеко майбутнього, що страждає від кліматичних змін та проблем із роботами.

Попри все, будинок сім'ї Свінтонів, де живе маленький андроїд, цілком затишний. Там немає відеотелефону, але є радіотелефон, стилізований під старовину.

"Солярис", 2002

Схожим пристроєм користується герой Джорджа Клуні в екранізації Соляриса Стівена Содерберга. Це тонка чорна слухавка на ретро-підставці.

"Особлива думка", 2002

Детективний трилер Стівена Спілберга за книгою Філіпа Діка приголомшує кількістю технологій майбутнього. Автомобілі на магнітній подушці, голограми, гнучкі екрани на газетах, персоналізована реклама зі скануванням сітківки. Смартфонів там немає, але є настінні та настільні відеотелефони.

"Я – робот", 2004

Чикаго 2035 року в екранізації оповідань Айзека Азімова наповнений роботами та величезними екранами. Автомобілі тут пересуваються на кулястих колесах, а телефони виглядають як невеликий навушник.

"Вона", 2013

Фантастична мелодрама Спайка Джонза про взаємини людини та штучного інтелекту розгортається у добре продуманому світі найближчого майбутнього. Ера смартфонів дається взнаки – у головного героя, звісно ж, є смартфон. Це складаний пристрій із голосовим керуванням.

"Чорне дзеркало", 2011-2019

Британський фантастичний серіал, який підготував нас до життя у 2020-х – це антологія історій про похмуре майбутнє. Кожна серія по-своєму показує небезпеку високих технологій для суспільства. Дія частини серій "Чорного дзеркала" розгортається у загальному сеттингу найближчого майбутнього. Характерна його деталь – надтонкі смартфони з прозорим екраном.

Читайте також