Зміст:
  1. Чим серіал відрізняється від гри
  2. Тріумф типового кастингу
  3. Повернення до життя жанру зомбі-хоррору

The Last of Us ("Останні з нас") – довгоочікувана адаптація популярної відеогри, яка має мільйони прихильників в усьому світі. Перша серія нового серіалу HBO вийде 15 січня 2023 року.  

Читайте нас в Telegram: головні новини коротко

Днями студія влаштувала допрем'єрний показ для телекритиків, і вони вже назвали його "найкращим шоу 2023 року", "кращою версією "Ходячих мерців" та "новим хітом HBO".

Liga.Tech зібрала найцікавіші відгуки та (без спойлерів) розповідає про те, як впоралися зі своєю задачею актори, відмінності від гри та чому серіал повертає до життя жанр зомбі-апокаліпсису. 

Чим серіал відрізняється від гри

Прокляття поганої адаптації відеоігор уже залишилося в минулому завдяки таким шоу та фільмам, таким як Arcane, Castlevania та Werewolves Within. Однак The Last of Us від HBO остаточно розвіює сумніви, що відеоігри чудовою основою для екранізації. 

Створити телешоу, яке відповідає вихідному матеріалу, завжди є високою планкою. Проте, як вважають критики, співавтори серіалу Крейг Мейзін (Чорнобиль) і Ніл Дракманн (співпрезидент Naughty Dog і творець The Last of Us) створили чудове шоу, яке залишається вірним грі, а також використовує переваги телебачення. 

Як і гра, The Last of Us занурює нас у світ, спустошений грибком Cordyceps, який перетворює людей на жорстоких, схожих на зомбі істот різних форм. Ті, хто вижив, або живуть у карантинних зонах, якими керує безжальне Федеральне агентство з реагування на стихійні лиха (FEDRA), або використовують свій шанс у дикій природі. 

Серед тих, хто вижив, контрабандист Джоел, якому доручено переправити 14-річну Еллі через країну. Взаємна зневага забарвлює перші етапи подорожі, але що далі, то більше довіряють і залежать одне від одного. 

Серіал має явну повагу до вихідного матеріалу. Значні фрагменти діалогів дослівно повторюють гру, але все одно вражають. Те саме стосується партитури шоу.  Композитор гри Густаво Сантаолалла адаптував свої чудові, похмурі твори для телесеріалу. 

У шоу також є кілька знайомих облич: оригінальні актори озвучення та захоплення руху Джоела та Еллі, Трой Бейкер та Ешлі Джонсон, з’являються в епізодах, а Мерл Дендрідж бездоганно повторює свою роль лідерки повстанців Марлен.

Деякі з найцікавіших операторських робіт у серіалі імітують досвід гри, що дозволяє  повністю зануритися у цей сповнений загроз світ.

Однак чимало найефективніших моментів The Last of Us – це ті, які відхиляються від лінійного наративу гри. Спогад про зустріч вченого з інфікованими на самому початку спалаху викликає той самий екзистенційний страх, що й у серіалі "Чорнобиль": ми усвідомлюємо, що катастрофа неминуча, але нічого не можемо зробити, щоб її зупинити. Стосунки між героями виходять за межі, презентовані у грі. І кожна дрібна деталь може розкрити щось феноменальне. 

Тріумф типового кастингу

Від самого початку прихильники відеогри були не дуже задоволені вибором акторів на головні ролі. Це Педро Паскаль та Белла Рамзі, яких найкраще знають як Оберіна Мартелла та Ліанну Мормонт з фентезі "Гра престолів". Паскаль отримував докори навіть за те, що його борода не така крута, як у героя відеогри The Last of Us Джоела. Проте критики, які вже подивилися перші три епізоди телешоу, назвали цей вибір "тріумфом типового кастингу". 

Підписуйтесь на LIGA.Tech в Telegram: головні новини світу технологій

Як і у ще одному своєму популярному проєкті, серіалі "Мандалорець", Паскаль – це небагатослівний герой бойовика, який веде молоду дівчину через ворожу територію. А його партнерка – Белла Ремсі – знову грає гостру на язик дівчину, якій довелося занадто рано подорослішати та брати участь у серйозних речах. 

Незабаром вийде серіал The Last of Us. Ось що про нього думають критики
Фото: HBO

Попри те, що обидва грають вже знайомі їм типажі, вони роблять це напрочуд добре, пишуть у Rolling Stones. Ремсі несе тонну емоційної ваги свого персонажа без жодних видимих зусиль, але водночас приносить багато легкості в те, що могло бути гнітюче похмурою історією. Також актор демонструє як багато може сказати його обличчя. 

Спостерігати за тим, як поруч з Еллі герой Паскаля стає м'якішим – це справді одна з найзворушливіших подорожей у серіалі, вважають у Mashable. Все, що він робить як Джоел, здається новим і переконливим.

Героїня Белли Рамзі в The Last of Us значно тепліша та смішніша, ніж Мормонт. Також у неї виграшне, хоча й дещо "банальне" почуття гумору. Акторці неважко повірити, підкреслюють критики, описуючи її гру як "люту й нецензурну, грайливу й вразливу. 

Другорядні персонажі The Last of Us також демонструють незабутні повороти. Ніко Паркер розіб’є вам серце у ролі доньки Джоеля Сари, а Анна Торв підкорює у ролі контрабандистки Тесс. 

Повернення до життя жанру зомбі-хоррору

Прем’єра "Ходячих мерців" у 2010 році стала проривом: трилер, дія якого відбувається під час зомбі-апокаліпсису, був похмурішим і страшнішим за все, що коли-небудь показували по телевізору. Але після одинадцяти сезонів, кількох вдалих та не дуже послідовників, здавалося, цей жанр вичерпав себе. Проте, завдяки новому серіалу HBO The Last of Us він подає дивовижні ознаки життя, переконаний TVLine. 

На думку критиків, серіал має весь той запаморочливий екшн, який ми очікуємо від цього жанру, але грунтується на автентичній людській основі. Він майстерно поєднує наукову фантастику та жахи, щоб викликати справжній страх. Кожен темний тунель може бути заповнений інфікованими, кожен гучний звук викриває засідку. 

Незабаром вийде серіал The Last of Us. Ось що про нього думають критики
Фото: HBO

Проте, яким би страшним не було шоу, неможливо відвести погляд від його постапокаліптичної краси. Кожен епізод  представляє нові пейзажі, дозволяючи побачити, як природа відновлювала світ за 20 років від початку спалаху епідемії. Міські пейзажі руйнуються під ростом нових рослин. Сніг вкриває порожнечу Великих рівнин. Водночас ці краєвиди часто маскують смертельну загрозу, яка чекає на героїв.

Справжні зірки цього апокаліпсу – це інфіковані. На цих зомбі-істотах ви не знайдете кровоточивих ран чи гнилої плоті, як у "Ходячих мерцях". Натомість вражаючою візуальною основою є грибок, який цвіте на мертвому тілі або в’ється на бетонних стінах. Щоразу це викликає дивні відчуття між благоговінням і нудотою. Нудота часто перемагає, зізнаються у Mashable, але ніхто не дорікне, якщо ви розглядаєте грибок із хворобливим захопленням.

Однак оскільки це The Last of Us, ми швидко дізнаємося, що справжні монстри у цьому світі — це не заражені, а люди, що залишилися. Довіра у цьому світі є обмеженим ресурсом. Саме тому так приємно бачити, як Джоел та Еллі — двоє людей, які добре знають, яким жорстоким може бути життя  — починають довіряти та піклуватися один про одного.