Вийшов серіал "Царство падальників". Як банальний сюжет фантастики зацікавив глядачів

Наприкінці жовтня на стримінговому сервісі HBO Max вийшла перша серія анімаційного серіалу "Царство падальників" (Scavengers Reign) від Джозефа Беннета та Чарльза Гюттнера. Вони також є авторами короткометражки "Падальники" 2016 року, на основі якої створено серіал для HBO.

Сюжет анімації доволі типовий для фантастики: на недослідженій планеті здійснює аварійну посадку космічний корабель з пасажирами в анабіозі. На тих, хто вижив, чекають жахливі монстри та неймовірні пригоди. Попри банальність сценарію, на IMDB серії "Царства падальників" отримали високі рейтинги – в середньому девʼять балів з десяти. Про причини успіху – в огляді Liga.Tech.

Про що

Віддалене майбутнє, людство освоює дальній космос. Транспортний корабель "Деметра" зазнає трощі біля планети Веста через помилку навігації. Кілька членів екіпажу евакуюються у капсулах на поверхню планети. Сюжет поділено на три лінії: про Кеймена, який лишився на планеті самотнім (саме через нього сталася троща), про Урсулу та Сема, які змогли евакуюватися удвох, та про Азі та Левая. Останній, чи радше остання, – сервісний робот зі штучним інтелектом. 

Минають тижні та місяці. Три групи вимушених "поселенців" Вести стикаються з місцевими флорою та фауною, надзвичайно різноманітними та хижими. Не жаліє землян і клімат чужої планети. Для прикладу: Урсула та Сем ховаються від бурі всередині тварини-матки, яка пересиджує негоду в глибині океану. Але всередину організму, де перебувають герої, потрапляє м'ясоїдний жук, який ранить Сема. Звісно, на цьому зловісні пригоди землянина не зупиняються – попереду монстр-симбіот, захмарні страуси-спинохвати та багато іншого. 

Тим часом Азі та Левай втрачають плантацію через навалу монстрів та поневіряються планетою. А Кеймен потрапляє в симбіотичну залежність від представника місцевого напіврозумного виду, який тренує людину для здобуття здобичі. Той незабаром відгодовується настільки, що стає найбільшим представником свого виду на Весті.

На що схоже

Як згадувалося вище, сюжет про потрапляння землян на чужу планету з жорстокими місцевими організмами – доволі поширений. Днями вийшла гра "Непереможний" за однойменним романом польського фантаста Станіслава Лема, де експедиція Землі зазнає трощі на планеті, "населеній" наноботами. 

Але візуально більше згадується французько-чехословацький анімаційний фільм "Фантастична планета" Рене Лалу 1973 року. Хоча сюжет там дещо інший: після катастрофи на Землі деяких людей як домашніх улюбленців на свою планету забирають інопланетяни – сині велетні. Однак творці зобразили планету Ігам такою, що тотально відрізняється від Землі – з незвичними погодними явищами, рослинами-кристалами та тваринами-клітками.

Ще один твір, що згадується під час перегляду "Царства", – фантастичний роман радянського фантаста Кира Буличова "Селище" ("Поселок"). Його сюжет найбільше схожий на сценарій мультфільму. На ненаселеній планеті сідає земний корабель "Полюс". Минає півтора десятка років, вимушена людська колонія на планеті деградує, а підлітки, які виросли з немовлят з корабля, намагаються дійти до "Полюса", щоб за допомогою його апаратури звʼязатися з людством.

Так само й у "Царстві падальників" – одній з груп людей вдається передати команду на "Деметру", щоб та зійшла з орбіти та здійснила посадку на Весті. І їм це вдається.

Чому серіал може сподобатися

Останніми роками якісна космічна фантастика виходить нечасто. Після успіху "Чорного дзеркала" сюжети науково-фантастичних фільмів та серіалів змістилися в бік взаємодії суспільства та технологій ("Вона", "Репродукція майбутнього", "Завантаження") або штучного інтелекту ("Творець", "Апгрейд", "Розроби"). І, звісно, це кіберпанк. Доволі цікавим вийшов фільм "До зірок" Джеймса Грея 2019 року з Бредом Піттом у головній ролі, але він занадто меланхолійний та нединамічний.

Водночас "Царство падальників" дає глядачу і відчуття класичного сай-фаю, без фентезі та примітивних ідей, і забезпечує інтерес сценами інопланетного життя без бійок і лазерних мечів. Такий собі ідеальний мікс наукової фантастики. Та й автори мали поле, де розгулятися, у створенні монстрів Вести, адже обмежувати себе еволюційними теоріями не треба було.