Безсмертний Голлівуд. Як цифрові клони допомагають замінити акторів – що буде з кіно

Розвиток motion capture дозволив досягти нового рівня якості лицьових анімацій у відеоіграх, роликах та анімаційних фільмах. У кіно найбільш помітним наслідком удосконалення цієї технології стали спроби омолоджувати акторів для окремих епізодів чи навіть повертати їх до життя. 

Кожен новий фільм з такими сценами задає новий виток дискусії про те, що технологія все ще не досконала і викликає у глядача ефект "зловісної долини".  Утім вона розвивається, і вже найближчим часом Голлівуд відмовиться від ігрових фільмів на користь повністю виконаних в CGI (computer-generated imagery, створені компʼютером зображення) стрічок. 

Liga.Tech розібралася в історії використання цифрових дублерів та їхній здатності в осяжному майбутньому залишити акторів без роботи на знімальному майданчику.

Від Гладіатора до Мандалорця 

Практика використання цифрових  дублерів не така вже й нова для Голлівуду. Ще в 2000 році в розпал зйомок епосу "Гладіатор" після надміру насиченого відпочинку в барі несподівано помирає британський актор Олівер Рід. Він виконував другопланову, але помітну роль Проксимо, власника школи гладіаторів. Дозняти решту сцен з персонажем допоміг дублер та реконструйоване відділом спецефектів обличчя Ріда. 

Подібна історія приблизно в той же час сталася із серіалом "Клан Сопрано". Акторка Ненсі Маршанд, яка грала роль матері головного героя, пішла з життя до закінчення зйомок. Сценаристи серіалу внесли корективи в історію третього сезону та додали прощальну сцену з Лівією Сопрано, яка створювалася за допомогою CGI та монтажників звуку, які взяли репліки з відзнятого матеріалу. Вийшло не надто вдало, але й бюджет каналу НВО в ті роки відставав від кіностудій на пару нулів. 

Утім, досить швидко цифрові дублери припинили бути крайнім заходом і рятувальним колом на випадок надзвичайних ситуацій. Технологію почали використовувати спеціально, щоб генерувати фансервіс і грати на ностальгічних струнках глядачів. У 2009 році на екрани виходить "Термінатор: Спасіння прийде", де є сцена зустрічі Джона Коннора з Т-800. Кіборга зіграв австрійський бодібілдер Роланд Кікінджер, якому на етапі постпродакшену наклали обличчя Арнольда Шварценеггера зразка часів першого "Термінатора" 1984 року. Оскільки тоді Залізний Арні якраз обіймав посаду губернатора штату Каліфорнія та не знімався в кіно, перша сцена з його двійником зривала оплески. 

Технології комп’ютерної графіки невпинно розвивалися, і вже за декілька років цифрове омолодження акторів було поставлено на конвеєр. Особливо цим захопилася корпорація Disney: через цю "процедуру" пройшли Курт Рассел, Семюель Л. Джексон, Майкл Дуглас і Роберт Дауні-молодший у фільмах кіновсесвіту Marvel, а також Джонні Депп в останній частині "Піратів Карибського моря". Також глядачі могли побачити цифрового дублера Шон Янг в "Той, хто біжить по лезу 2049", Роберта Де Ніро в "Ірландці", Джеффа Бріджеса в "Троні: Спадок" і знову ж таки Арнольда Шварценеггера у двох останніх спробах перезапустити "Термінатора". 

Досить комічна історія сталася з другим сезоном "Мандалорця". За задумом творців, у фіналі мав з’явитися Люк Скайуокер, а оскільки події серіалу розгортаються всього через 5 років після "Повернення джедая", знадобилася допомога відділу motion capture і графіки. Незграбний кінцевий результат викликав чимало жартів і кпинів у мережі. Користувач під ніком Shamook перезняв камео культового фільму з використанням технології Deep Fake, яке виглядало на порядок краще. Парадоксально, але всього одна людина впоралася з "омолодженням" персонажа значно краще за цілий відділ графіки гігантської корпорації. Про цю історію дізналася Disney і запросила Shamook працювати до себе. 

Оскільки ностальгія чудово капіталізується, "оживлення" вже померлих акторів і акторок шляхом графіки було питанням часу. Першопрохідцем тут став бренд шоколаду Galaxy, який використав образ молодої Одрі Хепберн у рекламному ролику 2013 року. Естафету підхопила J'adore Diorr: у їхній рекламі Шарліз Терон перетинається з трьома зірками класичного Голлівуду: Грейс Келлі, Мерилін Монро і Марлен Дітріх. 

У повнометражному кіно піонером графічного "воскресіння" стала стрічка 2004 року "Небесний капітан і світ майбутнього". У ній роль головного антагоніста доктора Тотенкопфа "зіграв" Лоуренс Олів’є, який помер за 15 років до початку зйомок. Фільм знімався у стилі фантастичних pulp-журналів середини ХХ ст., а пік популярності Олів’є припав якраз на ту епоху. Джуд Лоу запропонував цю ідею режисеру, вона сподобалася йому, а спадкоємці Олів’є дали добро. Щоправда, у фільмі він був представлений як голограма в одному короткому епізоді. 

Повноцінна поява цифрового клона померлого актора відбулася через 12 років у фільмі "Бунтар Один. Зоряні Війни. Історія". Щоправда, ідея повернення зловісного гранд-моффа Таркіна ледь не зірвалась через питання авторських прав. У Пітера Кушинга, який помер у 1994 році, не залишилося близьких родичів. Зрештою, з’ясувалося, що найближче статусу спадкоємця актора відповідає його агент, з яким і домовились. 

Безсмертя чи експлуатація 

Поява цифрових дублерів на екрані мало у кого з глядачів викликає позитивну реакцію. У випадку померлих акторів цю практику часто вважають попросту неетичною, адже ті ніяк не можуть впливати на те, де і як використовують їх образ. У теорії про це мають опікуватися спадкоємці актора, але у більшості випадків все вирішує чек на солідну суму від кінокомпанії.

Чимало глядачів дотримуються думки, що технологія ще надто сира. Штучність цифрових дублерів особливо впадає в очі в тих сценах, де вони взаємодіють з живими акторами. Це, своєю чергою, псує занурення у фільм, яке особливо важливе для фантастики й блокбастерів. 

Технологія цифрових дублерів активно розвиватиметься й надалі – надто вже багато переваг вона створює для кіностудій. Раніше хвороба чи травма когось з головного касту призводила до того, що знімальній команді доводилось хитрувати з дублерами і ракурсами, а то й взагалі могли зупинити зйомки на декілька місяців.

Також нерідко траплялися ситуації, коли хтось з ключових акторів відмовлявся їхати зніматись в якусь віддалену чи особливо екзотичну локацію. Цифрові дублери легко розв'язують ці проблеми. Уже зараз у багатьох контрактах з великими кіностудіями є пункт про згоду на сканування зовнішності актора та використання цифрової копії на випадок надзвичайної пригоди. 

Очевидні переваги технологія надає й акторам та іншим зіркам. Ті зможуть надавати в оренду своїх цифрових дублерів для зйомок у рекламних роликах і за контрактом. У теорії такі ліцензійні угоди можуть стати додатковим і майже невичерпним джерелом доходу і популярності актора навіть після закінчення його кар’єри.

У найближчому майбутньому не виключена ситуація, коли 75-річний Він Дізель буде бавитися з онуками, тоді як його молода цифрова копія робитиме карколомні трюки й виголошуватиме "глибокодумні" цитати в умовному "Форсажі 23". І подібний прецедент є: минулого року з’явилась інформація про продаж Брюсом Віллісом свого образу для створення діпфейків у рекламних роликах. Щоправда, досить швидко представники Міцного горішка спростували ці новини. 

При цьому в майбутньому кар’єра актора навряд чи буде зводитися до сканування зовнішності та запису аудіо для синтезації голосу нейромережами. Ті ж таки телебачення і кінематограф не поставили хрест на театрах, тому навряд чи CGI витіснить ігрове кіно. Глядачі не люблять засилля зеленого екрана і цінують натуральність. Це наочно показав майже миттєвий культовий статус стрічки  "Шалений Макс: Дорога гніву", яка створювалася з мінімумом графіки. Зрештою, сам Голлівуд поки що не готовий відмовлятись від акторів. Наприклад, у тому ж спінофі про Фуріозу відмовились від ідеї омолодженої в цифрі Шарліз Терон на користь Ані Тейлор-Джой.