Брутальний шутер про знищення нацистів. Як відродилась і куди зникла серія Wolfenstein

Десять років тому шведська студія Machine Games успішно перезапустила культову серію Wolfenstein. The New Order (TNO) не лише осучаснила ветерана ігрової індустрії, але й створила одного з найкращих представників жанру сюжетних шутерів від першої особи.

Machine Games розвинули успіх з випуском аддону Old Blood, а потім і повноцінного сиквелу з підзаголовком The New Colossus. Однак далі трапився Youngblood, який дуже відрізнявся від попередників і був зустрітий прохолодно. Відтоді серія Wolfenstein зникла з радарів, а вся інформація про її подальшу долю обмежена чутками й спекуляціями.

Liga.Tech розбиралася, чому перезапуск "Вульфу" зміг підкорити геймерів, як він пов’язаний з відеоігровими "Хроніками Ріддіка", як потрапив у скандал, чому різко змінив курс і вже навряд чи до нього повернеться.

Рік, коли все змінилось

Історія Wolfenstein почалась у 1981 році, що робить її однією з найбільш давніх серій. Перша частина під назвою Castle Wolfenstein також вважається й однією з перших відеоігор, що використовували стелс-механіки. Згодом права на цю торгову марку придбала id Software, з-під пера якої вийшла Wolfenstein 3D – перший шутер від першої особи в історії. Щоправда, він опинився в тіні Doom від тієї ж команди, який мав більш технічно досконалу тривимірність. Надалі Wolfenstein стане синонімом брутального шутера про знищення нацистів із фантастичними чи містичними елементами.

З кінця 1990-х основним видавцем ігор студії id Software виступатиме Activision Blizzard, але 2009 рік змусить її переглянути пріоритети. У серпні виходить перезапуск Wolfenstein від студії Raven Software, який, хоч і отримує непогані відгуки профільної преси й геймерів, обертається комерційним фіаско: за перший місяць вдається продати тільки 100 000 копій. Не допомагає навіть міжнародний скандал: гру прибирають з продажу в Німеччині, де було суворо заборонено будь-яке використання свастики й іншої нацистської символіки. Через це ж у німецькій версії Wolfenstein II: The New Colossus у сцені з Гітлером останньому прибрали вуса і підписали не своїм іменем.

Зате випущений у листопаді того ж року Call of Duty: Modern Warfare 2 стає головним бестселером. У цій ситуації Боббі Котік цілком очікувано робить ставку на розвиток "Поклику обов’язку" і майже перестає випускати будь-які інші шутери.

Тоді ж студію id Software з усією її інтелектуальною власністю купує Zenimax Media, материнська компанія Bethesda Softworks. Так в руках творців The Elder Scrolls і Fallout опиняються ще Doom, Quake і Wolfenstein. Оскільки студія Джона Кармака займалася створенням постапокаліптичного шутера Rage, видавець почав шукати нових виконавців для новопридбаних франшиз.

Усе того ж 2009-го відкриває свої двері Machine Games, заснована сімома колишніми працівниками Starbreeze Studios. Перші півтора року вони створювали концепти відеоігор та пропонували їх видавцям, але незмінно отримували відмови. У певний момент команда опинилася перед складним вибором: закласти будинки, щоб продовжити фінансування студії чи просто закрити її. Рятівником виступила Bethesda, яка запропонувала попрацювати над однією з серій свого портфоліо. Дізнавшись, що Wolfenstein зараз вакантна, креативний директор Machine Games Єнс Меттіс попросив дати можливість розробити нову гру за нею. Він був величезним фанатом перших частин "вульфу", які власне й надихнули його пов’язати життя з розробленням ігор.

Правильні люди у правильний час

Єнс Меттіс був оптимальною кандидатурою на роль креативного керівника перезапуску Wolfenstein не лише через свою любов до Wolfenstein, але й значний досвід. Його портфоліо містило в собі такі проєкти:

1. Enclave – фентезійний екшен з опцією проходження як за послідовника Світла, так і Пітьми. Кампанія за кожну сторону мала свого протагоніста, набір місій і фінал.

1. Chronicles of Riddick: Escape from Butcher Bay. Це був приквел про пригоди антигероя Він Дізеля (сам актор озвучив свого персонажа) у в’язниці суворого режиму. Головними фішками проєкту стали рукопашні бої від першої особи, механіки стелсу, паркуру (тут камера перемикалась на вид від третьої особи) і рівні-хаби, де протагоніст міг спілкуватись з іншими. Проєкт отримав масу позитивних відгуків, а багато взагалі вважали, що відеоігровий Ріддік вийшов ліпшим за кіношного.

2. The Darkness – шутер за мотивами однойменного коміксу про одержимого силами Пітьми молодого гангстера. Візитівкою гри є поєднання вогнепальної зброї (зокрема й стрілянина з двох рук) з містичними здібностями персонажа, які не працювали у добре освітлених локаціях.

Багато елементів з цих ігор на кшталт фокуса на сюжеті чи можливості стрілянини з двох рук будуть реалізовані й у TNO.

Останнім проєктом в стінах Starbreeze для Меттіса стане Syndicate. ЕА задумує перезапустити серію кіберпанкових тактик у реальному часі як шутер від першої особи. Також герой був наділений чотирма особливими здібностями, які дозволяли маніпулювати суперниками. Між розробником і видавцем постійно виникали тертя, через бажання останнього постійно втручатися в процес розробки. Тож Меттіс із колегами покинув Starbreeze ще до завершення розробки і це було мудре рішення: Syndicate отримав посередні оцінки та провалився в продажах.

І загалом це досить показовий момент. Надалі Starbreeze сконцентрується на кооперативному шутері Payday.

Стара школа в новій обгортці

Починалася TNO оммажем класичним частинам серії: головний герой Бі-Джей Бласковіц приїздив до замку Вольфенштейн, аби розібратись зі зловісним науковцем генералом Черепом. Однак місія провалюється: протагоніст отримує травму голови, проводить наступні 15 років у близькому до коми стані, а нацисти таки створюють вундерваффе і перемагають у Другій світовій. Для гравців, які сідали грати у новий "вульф" нічого про нього не читаючи, це був дійсно приголомшливий поворот подій.

Іншою рисою, що відрізняла TNO від колег по цеху, став акцент на сюжетній кампанії. Після шаленого успіху Call of Duty інші розробники шутерів почали переймати його формулу: всі ресурси направляли на створення мультиплеєра, а однокористувацька кампанія була або взагалі була відсутня, або являла собою 3-4 годинне тренування для ознайомлення з основними механіками перед переходом до багатокористувацьких баталій. Machine Games ризикнула піти проти трендів і зробити все з точністю до навпаки. Пізніше вони пояснили, що мультиплеєр забрав би ресурси, які мали б піти на однокористувацьку кампанію, та все одно вийшов би посереднім.

Ігровий процес TNO був типовим "м’ясним" шутером, де Бласковіцу доводилося прориватись крізь натовпи нацистських вояків і зловісних винаходів божевільних вчених Рейху. Ще однією даниною поваги стрілялкам старої школи стало поповнення здоров’я через аптечки та збір броні для посилення його захисту. Розробники доклали зусиль, щоб зробити рівні максимально різноманітними й наділити кожен своєю родзинкою: Бласковіц встигне побувати в концтаборі, окупованому Лондоні й навіть на місячній базі нацистів.

З погляду наративу гра була типовою пригодницькою фантастикою, яка примудрялась поєднувати зухвалі епізоди в дусі фільмі категорії "В" з цілком серйозними драматичними сценами. Меттіс заявляв, що одним із джерел натхнення для команди стала стрічка "Безславні виродки".

Колос на глиняних ногах

Machine Games і Bethesda пішли на серйозний ризик, але їх ставка зіграла. TNO засипали високими оцінками як журналісти, так і геймери. Гра стала другою в списку бестселерів Великої Британії та потрапила до ТОП-10 за продажами в чартах Європи, США й навіть Японії – і це все у рік переходу на нове покоління консолей. Окрилені успіхом розробники оперативно зібрали самостійний аддон-приквел Old Blood, який побачив світ уже наступного року.

Сиквел, який випустили в 2017 році з підзаголовком The New Colossus (TNC), був логічним розвитком і поліпшенням багатьох ідей оригіналу. Чимало оглядачів закликали обов'язково пограти в нього, адже коли ще вийде суто сюжетний ААА-шутер. І можна сказати, що вони наврочили: попри високі оцінки TNC провалився в продажах. Достеменні цифри невідомі, але перші знижки проєкт почав отримувати значно раніше, ніж це буває зазвичай.

Це був той випадок, коли вся праця розробника була зіпсована відверто невдалими рішеннями видавця. Маркетингова кампанія TNC почалась лише за пів року до релізу й складалася здебільшого з роликів, що пародіювали американські телевізійні програми 60-х. Ще більшою помилкою було випустити сиквел 27 жовтня 2017 року – в один день із Super Mario Odyssey і Assassin's Creed: Origins, а ще через тиждень вийшла Call of Duty: WWII.

Нове покоління дає маху

Аби зрозуміти, що трапилось далі, треба трішки контексту. У середині 2010-х Bethesda залишалася чи не єдиним видавцем, який випускав суто однокористувацькі ААА-ігри. Однак її переслідували невдачі: Dishonored 2, Prey, The Evil Within 2 і Wolfenstein: The New Colossus були дуже якісними іграми з прекрасними оцінками, але всі вони або провалювались, або продавались сильно нижче очікувань.

Вірогідно, що в Bethesda вирішили, що вся справа саме в одноосібності їх відеоігор і різко переорієнтувалася на мультиплеєр. Почалось активне просування змагального шутера Quake Champions, анонсовано перший багатокористувацький Fallout і кооператив від Arkane під назвою Redfall. Тому анонс кооперативного Wolfenstein: Youngblood цілком вписувався в оновлений підхід видавця. Гра створювалася зусиллями Machine Games і Arkane Studios, до того ж команда креативних керівників попередніх ітерацій не була залучена. Гра використовувала асети TNC, додала грінд-елементи (повторення одних і тих же активностей задля прокачування рівня) ММО-стрілялок і загалом виглядала так, наче зробили щось швидко зі щонайменшими затратами і щонайбільшою вигодою. Обернулося це найгіршим сприйняттям серед усієї лінійки перезапуску.

У 2021 році стало відомо про відставку Єнса Меттіса з Machine Games. Остання замість продовження Wolfenstein зайнялась відеогрою про Індіану Джонса, що має вийти восени цього року. Чутки вказують, що вони займуться Wolfenstein 3, але навряд чи вона буде схожа на попередників, адже біля штурвала будуть зовсім інші керівники. Проте вона цілком може вийти якісною, адже Bethesda тепер під крилом Microsoft і вже так критично не залежить від показників своїх тайтлів.