Це повний провал. Пʼять відеоігор з хорошою ідеєю, але поганою реалізацією

Серед відверто поганих чи просто посередніх відеоігор існує категорія проєктів, які на стадії анонсу всерйоз зацікавлювали своєю концепцією. Проте через брак фінансування, часу чи просто таланту і креативності у розробників цікава на папері ідея оберталась розчаруванням. 

Долучайтесь до нас на Facebook та беріть участь в дискусіях

Liga.Tech зробила добірку ігор з цікавим задумом, який був зіпсований реалізацією.

Друга світова війна за дві години. Turning Point: Fall of Liberty (2008)

Колосальний успіх Call of Duty (CoD)  та Medal of Honor привів до появи величезної кількості шутерів на тему Другої світової війни протягом 2000-х. В той час як більшість розробників слідували реальним битвам і операціям, студія Spark Unlimited запропонували гру про альтернативну версію протистояння, де Черчилль загинув у 1931 році (політик тоді дійсно потрапив у пригоду, яка ледь не коштувала йому життя). А Третій рейх після окупації Європи, Північної Африки та Близького Сходу почав вторгнення в США на початку 1950-х. Протагоністом Turning Point (TP) виступав будівельник Ден Карсон, який долучився до сил спротиву. 

Головною проблемою TP став ігровий процес. Це був прямолінійний бойовик в дусі Call of Duty з регенерацією здоров’я і не надто розумними суперниками. На відміну від франшизи Activision, ця гра не могла похвалитись ані відчуттям масштабу, ані окремими цікаво поставленими епізодами. Сюжет гри теж був досить посередньою військовою історією. 

Вишенька на торті – проходження сюжетної кампанії займало лише дві години, що вдвічі менше навіть порівнюючи  з серією СoD. Гра ще містила мультиплеєр з двома режимами, чотирма картами та максимум вісьмома гравцями на матч. На тлі оригінальної CoD: Modern Warfare, яка вийшла роком раніше, все вищеописане виглядало як невдалий анекдот. 

Дійсно цікавий шутер про альтернативну історію Другої світової геймери побачили аж у 2014 році з перезапуском Wolfenstein. Ну а TP цілком заслужено канула в забуття. 

Шпигунська гра без досвіду. Alpha Protocol (2010)

Рольова відеогра про шпигунів, та ще й від студії Obsidian Entertainment, яка подарувала нам Star Wars: Knights of the Old Republic II, Fallout: New Vegas, Neverwinter Nights II та масу інших прекрасних ігор в цьому жанрі. Здавалось би, що може піти не так? 

Гра мала не надто оригінальний, але цікавий сюжет, добре прописані діалоги, можливість впливати на розвиток подій, а це вже створювало реіграбельність – бажання пограти знову. Ложкою дьогтю була дуже слабка бойова механіка – давалась взнаки відсутність необхідного досвіду у розробника. Також чимало місій в грі були досить нудними, тому Alpha Protocol так і не зміг скласти конкуренцію Metal Gear Solid і Splinter Cell в ніші шпигунських ігор, а Obsidian надовго пішла в розробку класичних RPG. 

Нудні місії в Brink (2011)

Перша спроба компанії Bethesda всерйоз заявити про себе в ніші онлайн-ігор. У проєкту було одразу декілька цікавих фішок. 

По-перше, відсутність класичної кампанії на одного гравця – сюжетні місії були інтегровані з мультиплеєром. По-друге, наявність паркуру від першої особи та вертикального геймплею. По-третє, широка кастомізація свого бійця. Можна було налаштувати навіть статуру свого підопічного, і це мало вплив на ігровий процес: кремезні бійці мали більше здоров’я, могли використовувати будь-яку зброю, але рухались повільніше і не могли паркурити. Натомість худорляві – рухались швидше, носили тільки легку зброю і мали найменший запас HP.

Для любителів збалансованості була середня статура.  Додатково до цього був цікавий стиль і антураж – плавуче місто, де люди рятувались від наслідків глобального потопу. 

Проте після релізу з’ясувалось, що місії нудні в плані сюжету і банальні в плані завдань, система класів ні на що не впливає, а простору для реалізації паркуру не так вже й багато. Гра отримала посередні оцінки й вже через шість років була переведена в категорію free-to-play. 

Комерційна невдача. Remember Me (2013)

Дебютна гра французької студії Dontnod Entertainment, яка ледь не стала останньою. Це фантастичний екшен від третьої особи про майбутнє, в якому була освоєна технологія запису, передання та навіть зміни спогадів. Протагоністка – дівчина на ім’я Нілін, яка працювала мисливицею за спогадами й тепер відправляється у квест футуристичним Новим Парижем, щоб відновити стерту пам’ять. 

На стадії анонсів Remember Me (RM) виглядала як одна з найбільш яскравих відеоігор про кіберпанк з часів Deus Ex: Human Revolution. Гра відрізнялась симпатичним дизайном і цікавим сюжетом, не позбавленим сильних емоційних моментів. Проте геймерів розчарувало те, що розрекламована маркетологами механіка втручання і модифікування спогадів людей в грі зустрічається лише кілька разів і в точно визначених місцях. 

Багатьом гравцям також не сподобалась реалізація механіки з конструювання власних комбо, коли гравець обирав послідовність ударів та бонус за виконання. Крім того, дратувала камера, яка могла себе дивно поводити в деяких боях, і подекуди надмірні спецефекти. RM обернулась комерційною невдачею: знадобилось три роки, щоб досягти позначки в 1 млн проданих копій. Зрештою студію врятувала випущена два роки потому інтерактивна драма Life is Strange. Тоді ж розробники озвучували намір випустити сиквел, але далі розмов справа не пішла. 

"Зламаний звук". The Quiet Man (2018)

Цей екшен мав у своїй основі не просто оригінальну, але й навіть благородну місію – показати мало представлену у відеоіграх тему життя людей з інвалідністю. Роком раніше вийшов схожий за своїм задумом проєкт – Hellblade: Senua’s Sacrifice. Той на декілька годин давав геймерам відчути себе в шкурі людини, яка страждає на психологічні розлади. The Quiet Man (TQM) же мав відобразити щоденний досвід глухих людей. 

Для цього з гри видалили майже всі звуки та субтитри, зламавши таким чином всю сюжетну частину. І це при тому що гра тяжіє до жанру інтерактивної драми: з двох з половиною годин хронометражу на безпосередньо геймплей припадає загалом 40 хвилин, решта часу – кат-сцени з живими акторами. Тобто майже все проходження геймер відчував себе людиною, яка дивиться фільм зі зламаним звуком. 

Сам же ігровий процес TQM зводиться до прісних рукопашних боїв в безликих декораціях. Після серії Batman Arkham і Sleeping Dogs випускати таке мало б просто соромно. Іронічно, що після першого проходження відкривався режим проходження гри зі звуком, але це ситуацію не рятувало. Гра стала одним з найбільш розкритикованих релізів 2018 року від великого видавця, причому критики й геймери були майже одностайні в оцінках.