Китай запустив космічну станцію і хоче стати першим у космосі. Чи є у нього шанси на це

Володіння людства на навколоземній орбіті цього року офіційно подвоїлися у розмірах. 31 жовтня Китай запустив останню частину своєї космічної станції "Тяньгун" ("Небесний палац") – її будівництво, що тривало з 2021 року, завершилося.

Китай зараз дуже швидко проходить космічний шлях, який інші країни подолали за десятиліття. Власна орбітальна станція, плани на висадку на Місяці – може здатися, що Китай скоро стане першою космічною державою, потіснивши США, Європу та Росію, яка вже вибула з перегонів.

Liga.Tech дослідила космічний шлях Китаю та спитала в українського експерта з космічних питань, чи загрожує людству китайське панування у космосі.

Небесний палац без NASA

"Тяньгун" – значне досягнення для китайської космічної програми. Вона має серйозні плани – будівництво бази для людей на Місяці, запуск місячного ровера, відправлення нових посадкових та орбітальних модулів на Марс. Китайська станція також стала першою космічною сусідкою Міжнародної космічної станції (МКС) після виведення з орбіти російської станції "Мир" 2001 року.

18-метровий лабораторний модуль під назвою "Меньтян" ("Небесна мрія") дозволяє проводити різноманітні наукові експерименти. Екіпаж станції тепер розширюється до шести людей. Зараз на ній перебувають троє тайконавтів (китайська назва астронавтів), включно із командиром Чен Донг.

Побудувати власну космічну станцію Китай зміг досить швидко. Хоча підготовка до створення орбітальної станції розпочалася ще 2011 року, включно з запуском тестових версій, КНР знадобилося лише півтора року для будівництва "Тяньгун". Основний модуль "Тяньхе" був запущений у квітні 2021 року, перші тайконавти прибули на станцію у червні того самого року. Наступний модуль вийшов на орбіту у липні 2022-го, останній – цієї осені.

"Тяньгун" – це Т-подібна станція з двома лабораторними модулями, з’єднаними з ядром, вона схожа за розміром на "Мир", виведену у 80-х. Водночас китайська станція менша за МКС. 

У майбутньому на станції можуть запустити роботизований телескоп. Втім, "Тяньгун" навряд чи стане більше за розміром – її платформа має обмеження у площі, керуванні енергоспоживанням та видаленні відпрацьованого тепла.

Як і у разі з МКС, китайська станція зможе стати майданчиком для перевірки наукових експериментів для різних країн. А згодом – і для відправлення астронавтів. Уже зараз на станцію доставлено експериментальний стенд з Саудівської Аравії, а європейські вчені пропонують ще низку.

Але, на відміну від МКС, китайська станція не залежатиме від агентств та компаній з інших країн. Її основна мета – демонструвати космічне лідерство Китаю. 

Точно відомо, що NASA не буде партнером китайської космічної програми. Американському агентству заборонено співпрацювати з Китаєм за так званою поправкою Вольфа, яку Конгрес ухвалив 2011 року. Це значна розбіжність із часами холодної війни, коли США співпрацювали у космосі з Радянським Союзом. Втім, в умовах нової війни NASA все ж продовжує співпрацю із Роскосмосом.

Очікується, що Росія не відіграватиме великої ролі в проєкті "Тяньгун". Новий очільник Роскосмосу Юрій Борисов раніше цього року оголосив, що РФ запустить модулі для своєї нової станції вже у 2028 році, хоча це навряд чи станеться – у Росії відсутні ресурси.

Нові космічні перегони

Протягом усієї історії дослідження космосу та пілотованих польотів у цій сфері домінували США з союзниками – Європою, Канадою, Японією – та СРСР. Російська космонавтика останнім часом занепала, а розвʼязана Росією війна ще більше прискорила це падіння.

"Після вдалих місій за межі навколоземного космічного простору, – спочатку на зворотний бік Місяця, а потім "приборкання" Марсу з першої спроби, – у Китаї пішли розмови про 2040-2042 роки, коли країна вийде вперед у космічних перегонах", – каже Андрій Колесник, український незалежний експерт з космічних питань.

Але ці перегони, на думку експерта, мають інший характер, ніж це відбувалось на початку космічної ери між США та СРСР. Якщо тоді кожній стороні було важливо застовпити першість у будь-яких номінаціях, то наразі цього добивається лише сторона, яка наздоганяє.

США вже давно перейшли до стадії освоєння нових світів. Це допоможе Штатам отримати нові знання, розгорнути постійну присутність науково-технічних місій, каже Колесник. А далі – експедиції на поверхню небесних тіл вже під конкретні завдання.

Китай же продовжує, переважно, повторювати досягнення інших в одних випадках або навіть досягти того, що ще не робили ті взагалі. Наприклад, місяцехід на зворотному боці Місяця. 

Це відбувається, зокрема, завдяки застосуванню новітніх матеріалів, розвитку космічної мікроелектроніки, вдосконаленню технологічних рішень, пояснює фахівець. Внаслідок чого зменшується вага та габарити космічної техніки, збільшується продуктивність бортових систем космічних апаратів.

"Завдяки мініатюризації, китайським космічним інженерам вдається запхнути у космічний апарат набагато більше наукових приборів та з на порядок кращими характеристиками, ніж ті, які мали конкуренти-попередники 20-30 років тому", – зазначає Андрій Колесник.

Космічний гравець без правил та технологій

Завершення будівництва "Тяньгун" означає, що Китай вже є повноцінним космічним гравцем. І тепер має дотримуватися певних космічних правил, зокрема, щодо утилізації космічного сміття. Але КНР поки ігнорує це, скидаючи ступені своїх ракет з орбіти у вільне падіння на Землю. У той час, коли інші космічні гравці або створюють багаторазові космічні апарати, або намагаються приземлити ступені в океан.

"Подальші плани Китаю несподівано вткнулися у мур під назвою "надважка ракета-носій", – каже експерт. КНР змогла відносно швидко створити важку ракету-носій "Чанчжен-5Б", яка забезпечувала запуски модулів станції "Тяньгун". Але з'ясувалося, що просто масштабувати ракету-носій від меншої потужності до більшої – неможливо. І ця проблема різко збільшує терміни розробки нових космічних програм.

Без такої ракети неможливо буде висадити тайконавтів на поверхню Місяця, працювати над місіями для досліджень зовнішньої частини Сонячної системи.

Андрій Колесник не вірить, що Китаю вдасться обігнати США у висадці на Місяць (для NASA – вже не першій) і у використанні компактних ядерних реакторів на космічних кораблях. 

"Той, хто першим практично зробить цей технологічний стрибок, надовго отримає переваги у космічному протистоянні. І чомусь не віриться, що Китай тут стане лідером, з огляду на обсяг тих напрацювань та пройдений непростий шлях американцями щодо створення відповідних прототипів", – висновує експерт з космічних питань.