Зміст:
  1. "Секретний" супутник
  2. Іранська система спостереження Землі
  3. Що відомо про "Хаям"

Росія продовжує налагоджувати співпрацю з режимами-аутсайдерами на кшталт Ірану та Північної Кореї. Часті взаємні візити високопосадовців Ірану та РФ сприяють як військово-технічному співробітництву, так й здобуткам у суміжних галузях.

Читайте нас в Telegram: головні новини коротко

Те, що декілька років тому не могло й наснитись, з огляду на всебічні міжнародні санкції щодо Ірану, стає суворою реальністю з початку великої війни та "бану" РФ практично на всіх напрямах. Особливо у чутливих сферах, включно з космічною діяльністю.

Першим, але не останнім доказом всеохоплювального зближення можна назвати не тільки встановлення відносин з космічної тематики між вищими навчальними закладами обох сторін, але й підписання угоди зі створення спільного дослідницького супутника Московським державним університетом та Тегеранським університетом.

Космічну співпрацю РФ та Ірану та її наслідки спеціально для Liga.Tech проаналізував спеціаліст з космічних питань, ексрадник голови Держкосмосу Андрій Колесник.

"Секретний" супутник

Головна мета Ірану – розбудувати власну орбітальну та відповідну наземну інфраструктуру саме напрацювань з Росії. Внесок іранської сторони в угоді закладений у витратну частину державного бюджету. 

У порядку денному Ірану – засоби високоякісного спостереження Землі з космосу, геостаціонарний телекомунікаційний супутник, а також спроба опанувати геостаціонарну орбіту у форматі малого космічного апарата.

У деяких випадках те, що потрібно іранцям безпосередньо зараз, – у самій РФ ще тільки на підході, хоча й не у зародковому стані. Й історія з супутником для "космічної розвідки", який Іран отримав від Росії влітку 2022 року, – цьому вдалий приклад.

Таким чином Росія вже не вперше за іранські гроші отримує зиск і для себе. Тепер вже у вигляді технологій для ефективного використання переваги геостаціонарних орбіт за допомогою невеликих космічних апаратів. Але це ще поки у майбутньому.

Підписуйтесь на LIGA.Tech в Telegram: головні новини світу технологій

Водночас "стандартний" телекомунікаційний супутник для Ірану (у російському варіанті з назвою "Екватор") практично готовий. Його запуск має відбутися вже у 2024 році з космодрому Байконур ракетою-носієм "Протон-М" з розгінним блоком "Бриз-М".

Супутник був створений не з нуля, а на вже наявній супутниковій платформі "Експрес-1000Н" з сонячними панелями потужністю у 6,3 кВт, що використовується для багатьох російських телекомунікаційних космічних апаратів. Нутрощі корисного навантаження для іранського споживання не розголошуються, але за антенним "парком" уявлення можна скласти.

Космічна вісь зла. Як Росія робить супутники спостереження для Ірану
Телекомунікаційний супутник ''Екватор'' у розгорнутому вигляді без зображення сонячних панелей (з технічної документації)

Отже, супутник вагою у 2,3 тонни, в якому частка телекомунікаційної апаратури складає 755 кг, має розташуватися в орбітальній позиції 34 градуси східної довготи на геостаціонарній орбіті, яка була запрошена Іраном у Міжнародного телекомунікаційного союзу.

Протягом 15 років, з потенціалом технічного ресурсу до 17 років, що свідчить про якісну спеціалізовану космічну мікроелектроніку на борту, супутник має забезпечити Іран у всіх видах сучасних супутникових телекомунікацій, включно із захищеними каналами для чутливих потреб.

Слід зауважити, що перемовини стосовно його створення завершились у 2017 році, коли Іран навряд чи міг очікувати на щось пристойне від інших країн через потужні санкції, а РФ не дуже бажала відкрито їх порушувати. Тому й поточна назва телекомунікаційного супутника завуальована. А іранський слід проглядався у спорадичних обмовках того часу від самих іранських чиновників та у незвичних контрактних умовах для російського виробника.

Іранська система спостереження Землі

Трохи інша ситуація з високоякісною системою спостереження Землі з космосу.

Спочатку планувалось, що супутник "космічної розвідки" з оптичним інструментом створюватиме також підприємство з "роскосмосовської тусовки", як й у випадку з телекомунікаційним. І з 2015 року дійсно йшли перемовини про модернізацію наявної російської моделі "Канопус-В" для Ірану, просторове розрізнення якої мали довести до пристойної для іранських потреб.

У відкритих джерелах йдеться про те, що Іран задовольнився такою пропозицією, яка у найкращому випадку видавала б картинки з якістю у 2,1 м на піксель. Але за фактом контракт був укладений з іншим російським виробником – комерційним, який після вдалих напрацювань щодо наземної інфраструктури для подібних систем замахнувся на орбітальний сегмент з революційними для РФ характеристиками.

Космічна вісь зла. Як Росія робить супутники спостереження для Ірану
Вигляд Канопус-В (Джерело: Wikimedia)

Іран вибрав його та поки що не прогадав. А для прикриття істинного призначення "очей з космосу" дав йому назву "Хаям" — на честь середньовічного перського вченого та філософа, що мало б свідчити про суто цивільний характер космічного апарата.

Що відомо про "Хаям"

9 серпня 2022 року ракета-носій "Союз-2.1б" з розгінним блоком "Фрегат" вивела "Хаям" з Байконуру на орбіту. Кадр з іранського відео про можливості цього супутника, яке вийшло рік тому, демонструє його реальний зовнішній вигляд, що важливо для порівняння із запропонованою "легендою" про космічний апарат на основі посереднього "Канопус-В".

Космічна вісь зла. Як Росія робить супутники спостереження для Ірану
Хаям – кадр з іранського відео

Підозри щодо насамперед військового призначення з відповідними технічними характеристиками, його можливостями для космічної розвідки в оптичному діапазоні та зображення, які, найімовірніше, мали б його ідентифікувати, оприлюднив майже відразу після запуску один з think tank, який займається вивченням спроможностей застосування іранського озброєння.

Але довгий час остаточна відповідь на питання: що собою становить космічний апарат під назвою "Хаям" та хто його творець, залишалась таємницею за сімома замками.

Несподівано, хоча й через рік з гаком, відбулось самовикриття від самого розробника – АО НПК "БАРЛ". Під час науково-технічної конференції, що проходила у Сочі в середині жовтня 2023 року, показали презентацію з досягненнями цієї комерційної компанії та планами на майбутнє.

Крім підтвердження зовнішнього вигляду, серед технічних характеристик, які зображені на слайді, особливо виділяється просторове розрізнення у 0,7 м. Та й інші показники для російського космосу ледь досяжні, що говорить про вдале придбання Іраном. Недарма задоволені іранські чиновники заявляють про наміри замовляти ще.

"Хаям-2" має стати супутником наступного покоління, і російський комерційний розробник цього типу космічних апаратів вже працює над версією, у якій просторове розрізненння буде вдосконалена до 0,5 м, а також швидкість передання даних збільшиться у рази.

Україні слід ставитися з великою пересторогою до таких дуже тісних ірано-російських напрацювань у космічній сфері. Упродовж усіх одинадцяти місяців льотно-конструкторських випробувань супутника "Хаям" (серпень 2022 – липень 2023) цивільні з іранської сторони мали дуже обмежений доступ до них.

Космічна вісь зла. Як Росія робить супутники спостереження для Ірану
Джерело: АО НПК БАРЛ



У цей час російський виробник космічного апарата та наземного обладнання для управління супутником і приймання  даних в одній особі, включно з мобільними станціями, допомагав, найімовірніше, військовим, і не тільки іранським, опановувати дані з нього. На території РФ є повний комплект резервного обладнання у робочому стані, який дублює ту систему, що мала бути передана іранцям.