Сонце зникне на 5 хвилин. Історія затемнень та як їх спостерігати

Наступного тижня мільйони людей стануть свідками рідкісного і масштабного астрономічного явища – повного сонячного затемнення. У понеділок, 8 квітня, о 20:00 за українським часом у деяких населених пунктах США, Канади і Мексики можна буде побачити, як Сонце на майже 5 хвилин зникне за Місяцем. Решта планети зможе спостерігати за цим явищем на ютуб-каналі NASA.

З цієї нагоди Liga.Tech вирішила згадати історію дослідження сонячних затемнень астрономами, їх відображення в популярній культурі та просто цікаві факти, пов’язані з ними. 

Гнів богів та подвиг Фалеса 

Технологічний поступ пояснив природу затемнень: Місяць під час руху своєю орбітою може опинитись прямо між Сонцем і Землею, внаслідок чого тінь останнього падає на поверхню нашої планети. Проте в стародавні часи раптова зміна дня на ніч, хай і на короткий проміжок часу, сприймалась як непересічна і дуже зловісна подія. Їх виникнення пояснювали надприродними причинами та оточували шлейфом міфів і легенд. 

Так, в Давньому Китаї вірили, що це небесний дракон проковтнув Сонце. Коли таке відбувалося, люди починали бити в барабани, торохтіти посудом чи просто продукувати гучні звуки, аби налякати звіра та повернути денне світло. Схожі повір’я також зустрічались у фольклорі корейців та в’єтнамців. В Японії вірили, що сонячна богиня Аматерасу сховалась в печері, а щоб її повернути – треба показати їй дзеркало. Як тільки вона побачить свою сліпучу красу, вона знову займе своє місце на небі, щоб смертні могли далі насолоджуватися теплом і світлом. 

У Давньому Єгипті був міф про те, що бог Ра в кінця дня на своєму човні спускається під землю – так починається ніч. Там на нього нападає злий змій Апеп. Але Ра кожного разу перемагає, і починається новий день. Коли ж траплялось сонячне затемнення, єгиптяни вбачали позачергову спробу завадити богу Сонця, але все знову ж закінчувалось його перемогою. 

Перші історичні згадки про затемнення 

Першою письмовою згадкою про цю астрономічну подію вважається глиняна табличка з портового міста-держави Угаріт, яке знаходилось на території сучасної Сирії. Вона містила згадку про сонячне затемнення 5 березня 1223 року до нашої ери. В Китаї перші аналогічні записи датуються приблизно тим же часовим відрізком.

Існують і згадки з дописемної доби – археологи знаходили малюнки, що, ймовірно, зображують сонячне затемнення. 

Перше задокументоване повне сонячне затемнення трапилось у поворотний для нашої історії 1654 рік. Тінь Місяця пройшла по діагоналі від Полісся до Приазов’я. 

Проте не можна сказати, що в стародавні часи тимчасове затемнення Сонця Місяцем пояснювали виключно лукавством богів та гігантських монстрів. Правителі дуже сильно хотіли дізнатись, наскільки вищі сили прихильні до їхніх починань та що їм готує майбутнє в принципі. Шукати відповіді на ці питання серед небесних світил доручали спеціалістам, що працювали при дворі.

Вважається, що найсерйозніша школа звіздарів була в Давньому Вавилоні: астрономи цієї держави вели ретельні записи всіх небесних подій, особливо затемнень. Останні вони вважали передвістями важливих подій на кшталт смерті правителя чи початку війни. Під час затемнень жерці теж проводили обряди й молитви, щоб не допустити можливих негативних ефектів від них.

Як навчилися передбачати затемнення

Перелом у сприйнятті сонячних затемнень пов’язують з іменем грецького філософа, астронома і математика Фалеса Мілетського, який жив у 7-6 столітті до нашої ери. Він був одним із перших людей, які використовували для пояснення світу не міфічно-релігійний підхід, а гіпотези і натуралістичні теорії. Власне, через це його наділили титулом "батька науки". 

Вважається, що він зміг точно передбачити точний час повного сонячного затемнення, яке сталось 28 травня 585 року до н.е. Того дня якраз мала місце битва між мідійцями та лідійцями. Раптова зміна дня на ніч не на жарт налякала обидві сторони – вони побачили в цьому божественне провидіння – припинили битись та уклали мир. Цей епізод став відомим завдяки згадці про нього в праці "Історія" іншого відомого грека – Геродота.

Зараз вчені ставлять під сумнів правдивість цього епізоду. Існує припущення, що Фалесу допомогло вивчення записів вавилонських астрономів: на їх основі він зрозумів, що існує патерн сонячних затемнень, що й дозволило встановити точну дату. Інша версія вказує, що Фалес зміг точно визначити лише рік, коли трапиться затемнення, а більш точну дату йому приписали пізніше – Геродот жив століття потому щодо цих подій. 

Дійсно точно прогнозувати сонячні затемнення астрономи навчились порівняно нещодавно – у 18 столітті. Якісний стрибок тут пов’язують із британським вченим Едмондом Галлеєм, який значно вдосконалив математичні таблиці для руху Сонця та Місяця. До цього вони були майже незмінними і базувались на працях арабського астронома 10 століття Абу Батані, які, своєю чергою, були засновані на розрахунках Клавдія Птолемея ще 2 століття. 

Сьогодні ж цими розрахунками може займатись кожен охочий завдяки віртуальним планетаріям та безкоштовному астрономічному програмному забезпеченню. Наприклад, за допомогою того ж Stellarium (не плутати зі стратегією від Paradox Interactive) можна передбачити, коли буде найближче сонячне чи місячне затемнення, парад планет, поява комети чи місцезнаходження планети на небі в певний час.

Сонячні затемнення в масовій культурі 

Масова культура під час зображення затемнень в основному апелює до уявлень про них як передвістя чогось дуже лихого чи наслідок впливу надприродного. Власне, такий же підхід використовується й щодо інших астрономічних подій на кшталт польоту комет чи метеоритних дощів.

В культовій манзі "Берсерк" воно стає кульмінацією першої сюжетної арки, коли антагоніст приносить у жертву своїх бойових товаришів і трансформується в демона. 

В серіалі "Баффі – винищувачка вампірів" затемнення теж виступає кульмінацією: в фіналі третього сезону на його фоні відбувається битва головних героїв із головним поганцем – мером Вілкінсом. В його спін-оф під назвою "Енджел" сценаристи йдуть ще далі: затемнення тримається над Лос-Анджелесом декілька днів, протягом яких місто фактично захоплюють вампіри та інша нечисть. 

Нерідко сонячні затемнення мають і позитивнішу роль у контексті сюжету. Так, у романі "Янкі з Коннектикута при дворі короля Артура" (до речі, вважається першим твором у жанрі потраплянців) головний герой на ім’я Генк Морган магічним чином потрапляє до ранньосередньовічної Англії. За анахронічні манери його засуджують до страти, але передбачення затемнення 528 року рятує Моргана від сумної долі.

Звичайно, що не могли його оминути в "Сімпсонах" (чи є взагалі щось, що в ньому не показували), де в епізоді Gone Maggie Gone головні герої збираються дивитись на сонячне затемнення через саморобні камери-обскури. Мардж віддає свою Гомеру, але не втримується і дивиться на затемнення незахищеними очима. Це призводить до травми очей і запускає подальші дії. Таким чином сценаристи мультсеріалу в розважальній формі донесли важливість дотримання правил безпеки під час спостереження за цією подією.

Проте найвпізнаванішою стала початкова сцена "Космічної Одіссеї 2001", в якій Сонце виходить із затемнення під симфонічну поему "Так казав Заратустра" Ріхарда Штрауса. 

Головна астрономічна подія 2024 року? 

Першим затемнення 8 квітня зможуть побачити в місті Мазатлан, що у Мексиці. Далі воно "мандруватиме" на північний схід через територію США та зрештою завершиться в Ньюфаундленді, Канада. Ширина загального шляху тіні Місяця становитиме від 100 до 115 кілометрів. 

Загалом його може буде спостерігати в 15 американських штатах і 5 провінціях Канади. За підрахунками НАСА, сумарно спостерігати за затемненням в повному обсязі зможуть приблизно 32 млн людей, які проживають на шляху його слідування. Для порівняння, в 2017 році мова йшла про 12 млн. 

За словами астрономів, нинішнє затемнення особливе не лише через масштаб і довгий маршрут. Воно збігається з підвищенням активності головної зірки нашої системи, відомим як сонячний максимум. Це дуже хороша можливість для вчених, що досліджують корону – зовнішню частину атмосфери цього світила, а також інші явища на кшталт геомагнітних бурь. Також Місяць перебуває на ближчій дистанції до Землі, що обіцяє зробити цю подію ще вражальнішою. Наступного разу мешканці Північної Америки зможуть побачити щось схоже 20 квітня 2042 року. 

Не так давно НАСА та ESA (Європейське космічне агентство) запустили онлайн-інструмент Eclipse Watch, який містить зворотній відлік до сонячного затемнення та фотографії, що регулярно оновлюються, зроблені космічним апаратом СОГО (Сонячна та Геліоцентрична обсерваторія). Той розташований приблизно в мільйоні миль від Землі та займається вивченням Сонця. Зроблені ним зображення дають уявлення про масштаб видовища, яке можна буде спостерігати 8 квітня.

Коли повне сонячне затемнення побачать в Україні

Востаннє повне сонячне затемнення в Україні бачили 15 лютого 1961 року. Його можна було спостерігати на території Криму, Приазов’я і Донбасу. Знову українці стали свідками затемення 25 років тому – у 1999 році в Ізмаїлі Сонце було закрите на 92%.

Найближче повне сонячне затемнення в Україні очікується у травні 2026 року. Щоправда, на більшій частині нашої країни воно буде видно лише як часткове затемнення. Як повне воно буде спостерігатись лише на території Туреччини. 

Читайте також