Справжні зоряні війни. Як світові держави готуються до протистояння в космосі

Нещодавно стало відомо про наміри РФ використовувати ядерну зброю для знищення супутників зв’язку та інших штучних об'єктів у космосі. Вже найближчим часом орбіта Землі може стати не лише простором для наукових досліджень і технологічної діяльності, але й ареною геополітичного протистояння, як Світовий океан.

LIGA.Tech розбиралась в історії спроб мілітаризувати ближній космос, які країни вже мають спеціалізовані військові сили та до чого може призвести конфлікт між ними. 

Ігри супутників 

Точкою відліку початку космічного протистояння вважається 4 жовтня 1957 року, коли СРСР  запустив перший штучний супутник Землі. Для верхівки Кремля це була вкрай важлива пропагандистська перемога: всьому світу було продемонстровано, що червона імперія не лише оговталась від наслідків Другої світової, але й обганяє свого основного конкурента в науковій і технологічній галузях.

У США запуск "Супутника-1" спричинив суспільно-політичну кризу. Активно підливала масла у вогонь жовта преса, яка стращала громадськість історіями про те, що комуністи матимуть можливість слідкувати за всіма чи навіть скинути з нього ядерну бомбу на будь-яке американське місто. У відповідь на це тодішній президент Дуайт Ейзенхауер розпорядився заснувати НАСА, Агентство передових оборонних дослідницьких проєктів (DARPA), збільшити видатки на космічні дослідження й асигнування на фундаментальні наукові дослідження та вищу освіту, особливо на технічні спеціальності.

Власне, Алан Шепард, Юрій Гагарін та багато інших астронавтів починали кар’єри як пілоти ВПС. Головними наслідками цієї координації стало винайдення міжконтинентальних балістичних ракет (МБР) та шпигунських супутників. 

Перша спроба мілітаризувати навколоземний простір трапилась вже під кінець холодної війни. У 1983 році президент Рональд Рейган представив вкрай амбітну Стратегічну оборонну ініціативу (СОІ), яка, серед іншого, передбачала розгортання мережі обладнаних протиракетами супутників. Ті мали збивати радянські МБР на всьому їхньому маршруті. В теорії це зробило б американську систему ПРО практично невразливою.

Реалізація СОІ потребувала б колосальних фінансових вливань та не була гарантованою з огляду на масу потенційних технічних перепон.

Разом з іншими чинниками він переконав кремлівську верхівку почати переговори про закінчення перегонів озброєнь. СОІ офіційно згорнули лише в 1993 році, але не спроби розмістити зброю в космосі. 

Parabellum ad astra 

У грудні 2019 року президент Дональд Трамп підписав указ про заснування Космічних сил (КС) США. Аналогічний підрозділ в складі своєї армії також мають РФ, Індія, Китай, Франція, Велика Британія, Канада і Японія. 

Чому всі так раптово почали перейматися військовою присутністю на орбіті? На думку колишнього заступника командувача КС США Джона Шоу, у такий спосіб країни хочуть стримувати загрози своїй діяльності в космосі та не допустити там війни. Причому йдеться не про потенційні, а цілком реальні загрози. 

За словами Шоу, РФ ще у квітні 2020-го випробовувала протисупутникові ракети на низькій навколоземній орбіті. У 2021 році ситуація повторилася, тільки цього разу росіяни знищили свій же супутник, що не працював. Існує припущення, що зброя була запущена з іншого російського супутника, який незадовго до цього був виведений на орбіту. Москва тоді рішуче відкинула всі звинувачення та заявила, що то відокремлювався малий космічний апарат для тестування.

До схожих кроків вдавалась Індія, яка 2019 року знищила власний супутник, а також Китай – ще 2007 року він знищив власний метеорологічний супутник. 

Знищення супутників – завдання відносно не складне, адже ті створюються з досить легких матеріалів і не мають якихось систем захисту. Водночас це й дуже небезпечний крок сам по собі, адже вони забезпечують навігацію, передання інформації, спостереження та масу інших потрібних речей. Також це призводить до появи неконтрольованих хмар уламків, які ніде не осідають, а продовжують кружляти у вакуумі, зберігаючи кінетичну енергію. Цим вони створюють серйозну загрозу для інших супутників і МКС.

Під час вищезгаданого інциденту зі знищенням російського супутника екіпаж станції навіть готувався до екстреної евакуації у випадку зіткнення з уламками, але обійшлось. Плюс — ситуація з засміченням орбіти й так досить серйозна.

Засекречений проєкт корпорації Boeing

У жовтні минулого року КС США представили зображення космічного винищувача, який перехоплює ворожий супутник. У відомстві запевнили, що апарат на ілюстрації — вигаданий, однак є всі підстави вважати, що йдеться не лише про фантазію чи просто концепт. 

Свій перший політ у космос він здійснив у 2010 році, а останній на цей момент – у грудні 2023-го. Виглядає він як зменшена копія шатла НАСА, але може керуватися дистанційно і перебувати на орбіті близько року. Офіційно X-37B використовується для випробування технологій майбутніх зорельотів і проводить різні експерименти. Проте той факт, що точні ТТХ апарата невідомі, а інформація про його місії засекречена породили спекуляції про те, що його призначення є військовим. 

Це вже не перша подібна розробка для Boeing. У період з кінця 1950-х — початку 1960-х корпорація займалася створенням експериментального літака X-20 Dyna Sonar, який мав виконувати завдання розвідника, перехоплювача і бомбардувальника в навколоземному просторі. Сумарно на нього витратили $410 млн, але зрештою через низку технічних, інженерних і фінансових проблем, а також позицію тодішнього міністра оборони Роберта Макнамари проєкт було згорнуто. 

Китайський "дракон"-винищувач

Дослідники космосу вважають, що Китай має свій аналог під назвою Шеньлун (в перекладі — божественний дракон), випробування якого теж оточені густим шлейфом із таємниць. З огляду на схожий силует, виникли припущення, що це теж космічний винищувач, призначений для знищення ворожих супутників. Проте також є версія, що розробкою "дракона" Пекін просто хоче показати, що ні в чому не відстає від свого американського візаві. 

Зацікавленість військових у космічних винищувачах зрозуміла: основні витрати підуть на розробку, а після її завершення на руках буде інструмент для швидкого і незатратного знищення супутників потенційного суперника. Для цього підійде невелика зенітна гармата – і прецеденти використання такого озброєння на орбіті були.

Проте є у потенційних космічних винищувачів є дві серйозні вади. У космосі ефективно прицілитись в об’єкт навіть розміром з автомобіль з великої відстані досить важко. Ще більшою проблемою є закон збереження імпульсу: під час пострілу він відштовхне апарат у протилежному від мішені напрямку. Сила тертя чи гравітація, що компенсують віддачу, не діють у вакуумі. Тому доведеться або збільшувати розміри винищувачів, або передбачати запас палива для компенсації віддачі. 

За 5 хвилин до півночі на годиннику Армагеддону 

Найімовірніше, для військових багатьох країн питання можливої атаки на супутники тепер формулюється  не "як", а "коли". В Пентагоні радять замість запуску великих апаратів сконцентруватись на компактних, щоб їх пошкодження чи знищення призводило до менших збитків. 

США педалюють створення міжнародного комплексу норм і правил з безпечного використання космосу. РФ формально ніби теж проти мілітаризації навколоземного простору та вже підписала угоди про взаємні гарантії нерозміщення зброї в космосі з низкою країн. Єдина проблема, що це в основному держави пострадянського простору, Африки, Латинської Америки, які не мають навіть власних цивільних космічних програм, не кажучи вже про військові. Зрештою, Москві вже далеко не вперше говорити на міжнародній арені одне, а чинити за фактом зовсім протилежне. 

Місце України

Що стосується України, то наша держава є учасницею Договору про космос 1967 року, який передбачає заборону розміщення ядерної чи іншої зброї масового ураження на орбіті чи у міжзоряному просторі в принципі. Крім того, українські дипломати брали участь у самітах та круглих столах, пов’язаних із запобіганням розміщення зброї в космосі. Наприклад,  Україна підтримала зусилля Комітету ООН з використання космічного простору в мирних цілях (COPUOS) щодо сприяння прозорості та заходам зміцнення довіри в освоєнні просторів за межами Землі. 

Країни з ядерною зброєю використовують супутники як частину своєю оборонної доктрини. Спроба їх атакувати може бути розцінена як спроба послабити ПРО перед можливим ядерним ударом, що залишить за військово-політичним керівництвом право на превентивний удар. Тобто мілітаризація космосу ще одне джерело тертя і потенційний тригер трагічних подій в наш і так вкрай складний час.