Найбільші технологічні провали Росії. 5 невдалих спроб агресора обігнати Ілона Маска

Путінська РФ відчайдушно намагалася підтримувати реноме не лише військової суперсили та енергетичної наддержави, але й технологічного гіганта. Офіційна пропаганда із захватом розповідала про чергову "відповідь" або "вбивцю" популярного гаджета чи технологічного рішення західного виробництва. Проте в більшості випадків далі гучних слоганів справа не заходила, а задумані продукти обертались гучними комерційними провалами.

Liga.Tech розповідає про найбільш амбітні стартапи РФ, причини їх невдачі та подальшу долю. 

Майже російський айфон

У 2010 році президент РФ Дмитро Медведєв разом з головою держкорпорації "Ростех" анонсував створення власного російського смартфона з підтримкою 4G. Тримаючи прототип приладу в руках тодішній кремлівський очільник пожартував, що iPhone напружився. 

Виконання цього завдання доручили невдовзі відкритій компанії Yota Devices, контрольний пакет акцій якої належав Ростеху. У 2013 році вона представила девайс на базі Android під назвою YotaPhone. Головною особливістю стала наявність дисплея на базі E-Ink на звороті пристрою. 

Того ж року стартували його продажі, а офіційна пропаганда без упину просувала "перший російський смартфон". Це твердження містило значну частку лукавства: за апаратну частину відповідали спеціалісти з Фінляндії (раніше працювали в Nokia), за підбір комплектувальних частин – офіс у Сінгапурі, а безпосереднє виробництво розміщувалось у Китаї. Спочатку складання хотіли проводити в самій РФ, але відмовились через потенційну дорожнечу. З суто російського в "йотафоні" був хіба що маркетинг, за який відповідав головний офіс компанії. 

Крім РФ, пристрій також продавали в Європі та країнах Близького Сходу. За перші 5 місяців вдалося продати 40 000 екземплярів, після чого компанія-виробник перестала ділитись статистикою. 

Зрештою сама ідея другого екрану була сумнівною. Вважається, що першими другий екран у мобільному телефоні використали Samsung для так званих розкладачок. Там їх присутність була цілком виправдана з конструкторського погляду: власник міг побачити, хто йому телефонує, дізнатись час чи назву треку, що зараз грає. Але навіщо ця опція звичайному сучасному смартфону – незрозуміло. 

Девайс, який мав сиру і непотрібну основну фішку, застаріле на момент виходу "залізо" і високу ціну, цілком очікувано програв "однокласникам". Розробники не здавались, і вже 2014 року випустили дещо покращений YotaPhone 2. Зрештою компанію-виробника продали китайським інвесторам у 2018 році, але це було купівлею квитка на пароплав, що тоне. Ще через рік Yota Technologies була оголошена банкрутом. 

Байкал пересох 

Після введення перших санкцій за анексію Криму уряд РФ з помпою представив програму імпортозаміщення, яка зокрема передбачала перехід на мікроелектроніку російського виробництва. Серед причин згадувалось те, що американське електричне устаткування дозволяє Вашингтону шпигувати за російськими спецслужбами, правоохоронцями тощо. 

Компанія Baikal Electronics (BE) анонсувала процесор Baikal-T1, який планували використовувати для вбудованих комп’ютерів, роутерів, банкоматів та подібних пристроїв. Російська пропаганда подавала новину як привід для гордості: мовляв, американці хотіли санкціями повернути нас в епоху перфокарт, а ми самі такі складні рішення робимо – не кожна держава так зможе.

Проте досить швидко з'ясувалось, що заміняти іноземні процесори збираються через ліцензування процесора MIPS Warrior P-Class P5600 від британської компанії Imagination Technologies. За виробництво Т1 мав відповідати тайванський напівпровідниковий гігант TSMC. Повідомлялось, що розробкою зацікавились 100 компаній, з яких 20 були іноземними. 

Згодом відбувся анонс восьмиядерного Baikal-M на базі архітектури ARM. Настільки різку зміну курсу пояснювали тим, що на момент випуску Т1 не встигли підписати ліцензійну угоду з однойменною британською компанією. Нове рішення мало отримати 8 ядер та призначалось для моноблоків і ноутбуків. На цю справу російська влада виділила 1,2 млрд рублів. 

Далі довкола перспективного російського процесора почали відбуватись дуже дивні справи. Він не вийшов в оголошений строк, його технічні характеристики погіршились, а засновник і власник ВЕ Всеволод Опанасенко опинився за ґратами. У травні 2023 року йому дали дворічний термін у колонії загального режиму за шахрайство, але звільнили від відбуття покарання. 

Хоча "Байкали" не витримували конкуренції навіть з середньобюджетними процесорами від Intel і AMD, компанія протрималась до початку повномасштабного вторгнення армії РФ. TSMC долучилась до санкцій проти ВЕ та відмовилась продовжувати їх виробництво.  РФ спробувала локалізувати виробництво у себе, але 50% випущеного визнавалось браком.

Як тобі таке, Ілоне Маску?

У 2010 році російський бізнесмен і політик Михайло Прохоров анонсував розробку інноваційного російського автомобіля-гібрида з не надто оригінальною назвою "Ё-мобиль". Згідно з планом конструкторів, він мав використовувати двигун внутрішнього згоряння на бензині чи газі, а приводити колеса в дію мали електромотори. 90% запчастин у ньому мали бути російського виробництва. Випускати збирались у трьох варіантах: кросовер-купе, мікровен та невеликий фургон. У 2011 році з’явилась інформація, що для складання "йомобілів" буде відкрито 7 заводів у самій РФ та ще 2 закордоном. До піару розробки долучався й сам Путін, який їздив на прототипі авто до резиденції Медведєва. 

"Йомобіль" активно возили на різноманітні виставки у РФ та за кордоном, а ТБ розповідало, як про інноваційну сенсацію. Хоча самі гібридні авто на той момент вже перестали бути якоюсь сенсацією, натомість саме набирав обертів Tesla Ілона Маска. 

У 2014 році стало відомо, що серійне виробництво "йомобіля" переноситься на невизначений строк, а потім проєкт взагалі згорнули. Офіційною причиною назвали те, що в умовах санкцій російська національна валюта стрімко знецінилась. Проте також існує думка, що авторів підвів значний поспіх, нерозуміння запитів аудиторії та неможливість конкуренції з Tesla. 

Падіння "Супутника" 

Само собою, що у спробах наздогнати й перегнати Захід у сфері технологій РФ просто не могла не замахнуться на лаври Google. У 2014 році Ростелеком запустив національний пошуковик та інтернет-портал під назвою "Супутник". На перших порах у розробку і запуск проєкту вклали 580 млн рублів, а наступного року – ще 800 млн рублів. Він позиціювався як інструмент доступу до "цифрової інфраструктури держави". 

"Супутник" викликав чимало критики й насмішок через свій невдалий дизайн, застарілі бази даних та дуже дивні карти. На них були замальовані полігони та інші військові об’єкти, присутні на інших відкритих для загального доступу картах. Водночас на них було нанесено населені пункти, що вже давно покинуті чи не існують. 

"Супутник" примудрився програти навіть тому ж російському "Яндексу" і спромігся зайняти лише 1% ринку. Довгий час власники пошуковика думали, чи закрити його повністю, чи перенаправити на інші задачі. Зрештою вибір було зроблено на користь першого варіанту 2017 року. За рік однойменна компанія подала документи на банкрутство, а формальною причиною стали борги у розмірі понад 10 млн рублів. Остаточно припинив свою роботу національний російський пошуковик у вересні 2020-го.

Кривий російський "Відьмак" 

В останні роки уряд РФ інвестує у пропаганду не лише через кінематограф і літературу, а й через відеоігри. Так, у 2022 році вийшов фантастичний бойовик Atomic Heart, який займався відбілюванням СРСР. Того ж року 260 млн рублів фінансування отримала гра "Смута", проєкт якої був представлений ще у 2020 році.

Проєкт позиціювався як історичний рольовий екшен про період Смути, коли різні угруповання князів та правителі Речі Посполитої боролись за вакантний трон Московського царства. Тобто росіяни захотіли зробити свій Assassin’s Creed, The Witcher 3, Ghost of Tsushima і Kingdom Come: Deliverance.

На релізі "Смуту" розкритикували за майже всі аспекти, крім візуала та дизайну локацій. Відзначались численні технічні помилки та недоліки. Наприклад, у діалогах екран темнішає під час перемикання між співрозмовниками, а інтонації діалогів акторів озвучки не відповідають контексту. 

Ще один показовий момент – очевидні антизахідні меседжі. Всі поляки та німці у грі представлені або нарочито жорстокими, або примітивними персонажами з карикатурними акцентами. Вважається, що сумарно гра коштувала півтора мільярда рублів (розробка + маркетинг) і отримала вкрай негативну реакцію серед гравців.