Вчора, 14 грудня, Верховна Рада ухвалила податкову частину Дія City.

Для тих, хто ще не в темі, – це вільна зона для IT-компаній, з податком на виведений капітал – 9%. Якщо платиш ПнВК, то не заплатиш ПДФО як акціонер. Робиш бізнес, поки реінвестуєш – нічого не платиш. Вирішив вивести дивіденди – заплатив 9% ПнВК +1,5% військового збору та насолоджуєшся своїми мільйонами.

Податки – це важливий чинник, що впливає на розвиток бізнесу. Що вони менші, то більше можна реінвестувати у бізнес.

Читайте також

Українські підприємці не мають простого доступу до грошей. Кредити отримувати тяжко, венчурних фондів мало. Єдиний спосіб підіймати бізнес – бутстрапити, реінвестувати. Податок на виведений капітал цьому сприяє. Та й розмір податку більш ніж конкурентний.

Податок на зарплату прирівняли майже до рівня податків на ФОП 3-ї групи. Тепер податківцям штормити IT-компанії за прихованими трудовими відносинами неможливо на рівні архітектури.

Понятійна домовленість щодо рівня податків для IT-галузі зафіксована у законі. Ризики зникли. А ще – пільгові ставки поширюються НА ВСІХ людей у компанії.

У продуктових компаніях технічні спеціалісти – це 20-30% співробітників. Є ще сейлс, маркетинг, офіс-менеджмент, закупівлі, фінанси, юристи. І тепер усіх можна спокійно законно оформити, сплачувати розумні податки, не боятися.

Це найкращі податкові умови у Європі. І одні з найкращих у світі. З відомих мені юрисдикцій крутіше тільки Дубай.

Але якщо подивитися на сукупність факторів у вигляді клімату, наявності висококваліфікованих фахівців, непрямих податків у вигляді трудових ліцензій, цін на офіси та вартість життя, українська Дія City – найкраща юрисдикція з усіх мені відомих.

Читайте також

Поточна команда Мінцифри сьогодні чітко розуміє, що держава – не в'язниця. Держава – це платформа. Держави конкурують за креативних людей глобально. Бізнес має робитися легко і зручно. Михайло Федоров, Олександр Борняков, дякую. Це було конструктивно. І знаю, що для вас дуже нелегко. Ваше міністерство в середовищі бізнесу вважається еталонним. Цінуємо і поважаємо.

І що Україна розквітне, і тепер тут народжуватимуться єдинороги через день і збіжаться люди з усього світу сетапити в Україні компанії? Та ні, це, напевно, перший крок з боку держави, який збільшив довіру бізнесу до юрисдикції України. Але ж не можна 30 років знищувати цю довіру, а потім одним гарним рухом відновити.

Це перший крок. Усі звикли, що держава токсична, що треба виїхати звідси. Що успішним тут стати неможливо. Держава стала токсик настільки, що коли показали Дія City, почався дикий крик на тему, що це спроба корпорацій знизити зарплати в ІТ, поневолити програмістів.

Люди навіть не подивилися на блискучі умови, що йдуть разом із цією вільною зоною. Якщо держава наближається, значить, буде якийсь треш. "Держава НЕ МОЖЕ прийти і зробити краще, ніж було вчора. Може лише гірше. Віджати, забрати, заборонити", – це міцно сидить у головах у людей. І в мене сидить. Хочеш набрати лайків у Facebook, лай українських чиновників.

Але, певно, це невірно. Точніше, не завжди вірно. Потрібно судити за справами. І шанувати державних менеджерів, які роблять добре.

Громадянську війну між бізнесом і владою настав час закінчувати. Команда Мінцифри – я вам аплодую сьогодні.

P.S. А що якщо все-таки Дія City – це злий намір, нас усіх обведуть навколо пальця та розіб'ють наші мрії щодо Дубая в Україні? І буде рабство програмістів та віджимання IT-компаній?

Ну так нам не вперше позбуватися поганих хлопців. Але постійно хейтити Україну та не намагатися зробити краще – шлях у нікуди.

Розчаруватись дуже легко. Куди складніше зачаруватись.

Оригінал