1. Легко отримати дозвіл на проживання майже в будь-якій цивілізованій країні. Раніше це було складно.

Навіть якщо припустити, що після закінчення війни країни Європи перестануть пускати до себе українців із візою "біженець від воєнних дій" – нехай так. Але як не пустити чоловіка чи брата до дружини, мами чи сестри, якщо вона вже працює в Європі, а дитина там ходить до школи? Досі в Європі ближніх родичів завжди пускали – якщо член сім'ї законно там живе, до того ж має там дохід, реєстровану домашню адресу, ще й дитину у школі.

2. У Європі є країни, в яких вартість життя майже така сама, як в Україні. Раніше люди про це могли не знати, а тепер читають про це у telegram-групах та на facebook від тих, хто туди переїхав.

Це, наприклад, Португалія, Словаччина, Угорщина, Греція. Там мало корупції, легко не тільки зареєструвати бізнес, а і його захистити. У деяких із них – чудовий клімат та суперздорова їжа.

Так, там теж є суттєва бюрократія, але вона відчувається, тільки якщо ти від них щось хочеш. А в Україні бюрократія дуже часто щось хоче від тебе.

3. У багатьох країнах є державні програми із залучення стартапів. Про це звичайно не всі ще знають, але скоро знатимуть.

Центральний чи регіональний уряд пропонує акселератори, офіси, консультантів, і нарешті капітал (уряди самі готові інвестувати у підприємства).

Кажу це не як теоретик – допомагаю зараз кільком компаніям переїжджати до однієї гарної країни. І знаю про аналогічні програми в інших країнах. За IT-стартапи – країни борються. З тих шести, в яких я маю інтерес, п'ять вже переїхали або в процесі.

4. Міський простір у містах Європи

Там це зроблено набагато краще, ніж в Україні (бо Євросоюз дав гроші, а корупції майже немає): Братислава, Таллінн, Будапешт, Лісабон, багато міст Іспанії та Франції. Велосипеди, самокати, велосипеди у прокат, кав'ярні, розвинений та недорогий міський транспорт. Звичайно авіалоукостери, які літають скрізь Європою.

Якщо там заробляєш як айтівець в Україні, то жити комфортно. Так, там немає застосунку "Дія" – це, мабуть, все. (Хто писатиме, що там немає таких зручних банків як Моно та/або ПриватБанк, просто ви там користуєтеся старими та традиційними банками-бегемотами. Замість того, щоб відкрити собі рахунок у необанках – вони там є скрізь).

З досвіду розмов із фаундерами та працівниками стартапів – багатьох дуже напружила заборона виїзду за кордон. Це не тільки шкодить бізнесу (виставки, переговори). Але й дуже б'є по іміджу вільної людини – а молоді айтівці – в основному чоловіки – саме так про себе думали. Мені здається, давно можна було б придумати систему, за якої люди виїжджали б за кордон, а потім поверталися.

Якщо хтось подумав, що я стверджую "у них все добре, а у нас все погано!", не зрозуміли мою думку. А я про те, що: "Негайно треба міняти, або втратимо найцінніше, що є, – мізки!".

Як мінімум – спочатку треба визнати проблему. Говорити всім прямо зараз, що Україна – найкраще місце, щоб робити бізнес, для мене дивно!

Оригінал