"Айтівець? Роби нам ексельку!". Поговорили з IT-фахівцями, які пішли до ЗСУ

За даними асоціації IT Ukraine, в лавах ЗСУ наразі служить 3% від загальної кількості IT-спеціалістів. А в урядових проєктах та кібервійську зайняті 9% українських айтівців.

Liga.Tech знайшла двох таких героїв та розпитала їх про те, чим вони займаються в армії, як їм допомагає досвід в IT-сфері та чи треба звільняти айтівців від служби в ЗСУ. 

Олег Берестовий, бізнес-девелопер tech/Uklon: "Айтівець? Роби нам ексельку!"

Олег Берестовий – Business Development Manager із команди tech/Uklon. У компанії він відповідає за розвиток бізнесу нових продуктів, нових та наявних сервісів компанії. Сам із Києва, але останні чотири роки проживав у Львові. 

"24 лютого я десь до 3 ранку не спав. Думав, якщо о четвертій годині не прилетять ракети – сьогодні нічого не станеться. Але не дотерпів, заснув. А вже о пʼятій мені зателефонувала мама з Києва", – згадує хлопець.

Батьки Олега – військові на пенсії. Все життя прожили у військовому містечку. І саме по частині біля їхнього будинку прилетіли перші ракети. 

Як потрапив до ЗСУ

Перші дні після початку повномасштабної війни Олег разом із друзями займався волонтерством – допомагав із розміщенням колегам та знайомим, які хотіли виїхати з Києва та східних областей. Таким чином вдалося розселити до 50 людей. Але скоро це підхопила влада, інші волонтери, тому хлопець зрозумів, що його допомога тут більше не потрібна. 

"Я – офіцер запасу, давав присягу на вірність українському народу захищати територіальну цілісність – відповідно, коли, як не зараз, її виконувати", – згадує Олег про момент, коли вирішив йти до військкомату.

Про адаптацію в армії 

"Оскільки у мене специфічна спеціальність – протиповітряна оборона, дуже довго вирішували, куди мене відправити, щоб це було ефективніше. І врешті направили у 15-й полк реактивної артилерії як оператора радіолокаційних станцій", – каже девелопер.

На той момент планувалося, що вже за тиждень їхній полк поїде на фронт. Проте згодом ситуація змінилася, та й оскільки вдалося втримати Київ, такого поспіху вже не було. 

"Почала надходити нова техніка і з реактивної артилерії нас почали переформатовувати на артилерійську розвідку", – згадує Олег.

Як допомагає досвід в IT-сфері

"Коли я тільки прийшов до армії, було проблематично зрозуміти, як я можу використати тут свої професійні знання", – згадує Олег. Від початку мобілізації чисельність їхньої частини зросла впʼятеро чи вшестеро. Це величезне навантаження на структуру та менеджмент, тому спочатку всі адаптувалися, потім поїхали на бойове злагодження. Там уже були конкретніші задачі. 

"Ага! Айтівець? Роби нам "ексельку". У нас тут штатки, сєкрєтки. Тобто перше, чим треба володіти в армії – це Excel", – жартує Олег.

Свій досвід в IT-сфері він зараз використовує, щоб оптимізувати ці процеси з дотриманням всіх вимог безпеки. Це його волонтерське навантаження поза основними обов'язками. 

"Є дуже багато ідей, як спростити життя самим же військовослужбовцям, зробити їхню роботу більш ефективною. Але це вже після війни", – каже девелопер. За цей час було мобілізовано багато людей, які очолювали величезні IT-бізнеси, і побачивши армію зсередини, як він сподівається, зможуть допомогти зробити ЗСУ сучаснішими. 

Про розвідку з айтівців

Нещодавно Олегові з колегою доручили очолити роту – це приблизно сотня людей.

"Це буде вже пʼята посада, яку я тут займаю", – розповідає Олег, якому довірили керувати окремим підрозділом.

І щоб мати змогу ефективніше працювати, вони виступили з ініціативою зібрати цих людей самотужки. Оскільки Олег має велику аудиторію у соціальних мережах, він безпосередньо звернувся до IT-спеціалістів, які хочуть долучитися до ЗСУ та працювати в розвідці. 

"Нам треба набрати не один десяток людей із конкретними навичками. Оскільки військкомати не сильно звертають увагу, чи відповідає військова посада людини її цивільним навичкам, ми зробимо цю роботу замість них", – розповідає Олег.

Після оголошення, яке Олег опублікував в Linkedin, хлопці отримали декілька сотень заявок від людей із потрібним бойовим та технічним досвідом. Тепер їм потрібен час, щоб поспілкуватися з ними та каталогізувати. Декого, зокрема, вони спробують перевести до себе з інших частин.

"На жаль, є кричущі ситуації, коли людина мобілізувалася, але не на своєму місці. У моєму відділенні є солдат, який до війни керував одним із найбільш потужних аналітичних центрів в Україні", – розповідає Олег.

В армії чоловіка призначили на посаду, яка відповідає за зв'язки з громадськістю. Хоча, як вважає Олег, ці обов'язки могла б виконувати інша людина. Його аналітичні здібності були б корисні у силах спеціальних операцій. На щастя, станом на зараз цю ситуацію вже вирішили. "Їде, куди треба", – розповідає Олег. 

Про бронювання айтівців

На думку Олега, звільняти IT-спеціалістів від служби в ЗСУ не потрібно. Він вважає, що ця ініціатива принесе більше шкоди, ніж користі. Як і будь-яка несправедливість.

"Не тільки айтівці у нас заробляють гроші та приносять додану вартість державі. IT-спеціалісти – це люди розумні, а в армії такі люди зараз потрібні. Єдине виключення – дуже вузькопрофільні спеціалісти, без яких компанія справді не може виконувати замовлення, заробляти гроші та платити податки", – каже Олег.

Також він додає, що не варто боятися армії. Тим більше потрапити туди зараз не так легко. Ситуацію може змінити підписання закону про ленд-ліз. Але Україні поки що не вистачає техніки, щоб залучити навіть всіх тих, кого вже мобілізували.

"Поїхати на фронт воювати – насправді ще треба заслужити. Мені, наприклад, такої честі ще не випадало. Ми їздили на деякі завдання до тих районів, де ведуться бойові дії. Але це не постійна робота", – розповідає Олег. 

Тим, хто не на фронті, він радить продовжувати робити свою роботу та платити податки. На його думку, це не менш важливо. 

"У нас воює вся країна. Кожна компанія, айтішна або не айтішна – на своєму місці. Одна кава, куплена на площі Ринок у місті Львові, – це один патрон для ЗСУ, тому що кав’ярня заплатить податки. Якщо ви не в армії та відносній безпеці – живіть своїм життям. Не треба себе обмежувати і корити. За це армія і воює. Щоб був мир, а не смерть".  

Вадим Кузнярський, SRE Acceptance Engineer в AB Soft: "З телефоном можна завдати більше шкоди, ніж з автоматом"

Вадим Кузнярський – SRE Acceptance Engineer в ІТ-компанії AB Soft. Його команда забезпечує надійність сервісів та їхню безперебійну роботу. Війна заскочила Вадима в Одесі, де він народився і прожив все життя. 

"Усвідомлення того, що за вікном вибухи, прийшло тільки кілька днів потому", – згадує айтівець. 

Спочатку вони з кількома колегами інтенсивно працювали, оскільки більша частина команди у цей час намагалася виїхати з міста. 

Лише тоді, коли частина людей опинилася у відносній безпеці та повернулася до роботи, Вадим разом із компанією друзів пішов оббивати пороги військкоматів, щоб потрапити до ЗСУ або ТРО. 

Близькі люди Вадима, родина, дівчина його підтримали. "Мати, звісно, казала: "Нікуди ти не підеш", – згадує він. Але потім, знаючи характер сина, зрозуміла: він не пробачить собі, якщо не піде. 

Так Вадим опинився у Приморському військкоматі. 

Про адаптацію до ЗСУ

Атмосфера в армії, на його думку, залежить від колективу.

"Я спілкуюся майже з усім офіцерським складом, який наближений до нашої служби. І у 80 відсотках випадків – це дуже адекватні люди, які знаходять баланс між субординацією і муштрою та людським розумінням.

Страх в армії, за словами Вадима, був присутній перші пʼять-шість днів, коли всі тільки збиралися, переїздили. Здебільшого, через нерозуміння ситуації. Адже впродовж перших днів повномасштабної війни ніхто не знав, що відбувається, де підірвали, що захопили. 

Зараз стало вже простіше. "Єдине, що ненавиджу, повітряні тривоги. У нас вони, скажімо так, частіше. Зриватися пʼять чи шість разів на ніч трохи набридає", – пояснює Вадим. 

Проте тут адаптації посприяв досвід із професійного життя та хобі. На роботі їхня команда часто працювала вночі, а коли займався організацією рольово-страйкбольних проєктів, міг не спати дві-три доби поспіль. 

Найскладніше було опанувати іноземний гранатомет, а найважливішою навичкою Вадим вважає "медицину", яку їм проганяли пʼять разів. 

"Є декілька моментів не дуже складних, але їх треба зрозуміти. Тих самих турнікетів вже безліч видів. І, наприклад, ті, які нам здалися спочатку найскладнішими, врешті виявилися найбільш зручними", – каже військовий. 

Про потреби ЗСУ

За словами Вадима, ніхто не очікував, що потрібно буде збирати армію таких розмірів і одягати таку кількість людей. 

"Оскільки у мене специфічне хобі – страйкбол та організація страйкбольно-рольових проєктів, практична стрільба, то з необхідного одягу я мав практично все. Була відсутня тільки каска", – розповідає Вадим. 

Утім, деякі потреби з екіпіруванням залишаються й зараз. У декого це здебільшого "хотілки":  наприклад, хочу взяти собі зручніші чоботи. "Я замовляю це за свої гроші, тому що здоров’я дорожче", – пояснює IT-спеціаліст. 

На час служби компанія зберегла за ним посаду та зарплату. Також волонтери компанії оголосили серед працівників збір, який дозволив купити для частини Вадима дрон, бронежилети та аптечки. 

На харчування хлопець теж не жаліється, хоча й зазначає: він, в принципі, невибагливий. 

"Сніданок я особливо не бачив. Там молочні каші, а у мене до них ще з часів садочка якась відраза. На обід – борщ або овочевий суп та каша з куркою, яку розірвало на протипіхотній міні, як ми це називаємо. Вечеря – по-різному. Зазвичай теж каша з куркою. За час в армії я зрозумів, що з куркою у нашій країні все гаразд", – жартує Вадим. 

Куди розподіляють айтівців 

Вадим – не єдиний IT-спеціаліст у своїй частині. Зустрів навіть хлопця, який працював у тій самій компанії ще у 2014 році. Таких, як вони, з вищою освітою, зазвичай намагаються розподіляти ближче до штабу. 

"Моє звання – старший солдат, оскільки я раніше не служив", – розповідає Вадим.

На початку Вадим займався "волонтеркою", тому що має знайомих із цієї сфери та міг їх скоординувати. А загалом за час у ЗСУ він встиг побувати на декількох посадах – від постачання до фінансової частини. У їхній частині звертають увагу на досвід, навички і на підставі цього відбувається обмін між службами.

Про кібербезпеку в армії

Є правила – не давати місцезнаходження, локації, не користуватися певними ресурсами. Проте, за словами Вадима, не всі дотримуються всіх вимог, оскільки люди ще не усвідомлюють: у ХХІ столітті інформаційна сфера може завдати не менше шкоди. 

"Це війна не лише живих людей у полі або на відстані артилерії. Людина з телефоном може завдати більше шкоди, ніж людина з автоматом. Проте після деяких випадків, сподіваюся, до людей вже дійшло", – розповідає Вадим. 

Чи потрібне бронювання IT-спеціалістів

Вадим вважає, що не треба проти волі тягнути людину до військкомату, якщо є достатньо охочих туди потрапити.

"Навіщо засуджувати людину, яка не готова або не створена для цього?" – каже він. 

Спеціаліст вважає, що зараз від будь-якої людини може бути більше користі, якщо вона просто працюватиме. 

"Якщо всі з нашої компанії побіжать воювати, робота над продуктом на деякий час просто зупиниться. Витягувати спеціалістів, які роками навчалися та приносять гроші до економіки країни, не бачу в цьому сенсу", – пояснює Вадим.

Тому людям, які зараз знаходиться у відносній безпеці, він радить у ній залишатися, не ігнорувати повітряні тривоги та опанувати базові курси "медицини": "Наразі цього буде з головою".