"Відкат до 90-х і ще гірше". Як айтівці з Маріуполя, Херсона та Запоріжжя пережили війну

З початку російського вторгнення 24 лютого близько 46% IT-спеціалістів були змушені переїхати до безпечнішого місця в Україні. Деякі компанії втратили клієнтів та частину обладнання. Проте значно складнішою ситуація є для тих, чиї рідні міста опинилися в окупації або розташовані впритул до лінії фронту. 

Liga.Tech знайшла чотири компанії з тимчасово окупованих та прифронтових міст та розповідає їхні історії. 

Маріуполь: "Територію ми втратили, але лишилися люди"

До війни у Маріуполі працювали два IT-кластери, Центр стартапів 1991 та проводилася конференція MRPL IT. Після російського вторгнення більшість із них закрилися або призупинили роботу. 

iDev (Innovation Development) — IT-компанія, яка займалася розробкою застосунку "Доступний Маріуполь". Через нього маріупольці могли сплачувати комунальні послуги, шукати маршрути міського транспорту та записувати дітей до школи або садочка. Після майже повного знищення міста застосунок працює в обмеженому режимі. Але його команді вдалося виїхати до безпечного місця та продовжити роботу. 

"Ми не уявляли, що може початися повномасштабна війна. Ніхто в це не вірив", — розповідає гендиректор компанії Станіслав Євченко. Проте інформацію, яка зберігалася на локальних серверах компанії, задля безпеки перенесли в "хмару".

24 лютого він та вся команда iDev були в Маріуполі. Поки працювали інтернет та електрика, намагалися потроху підтримувати роботу. "Коли місто почали обстрілювати, ситуація різко погіршилася", – згадує Станіслав.

Оскільки офіс розташований у порівняно тихому місці, компанія запропонувала працівникам та їхнім рідним, чиї домівки постраждали, переміститися до нього. Там був певний запас їжі та води, облаштовані спальні місця. 

Команда намагалася триматися разом, навіть коли у місті почалися повномасштабні бої. Температура у деяких квартирах впала до "нуля", їжу готували на вогнищі. Харчі можна було придбати в єдиному на все місто магазині, а сходити за водою було ризиком для життя. 

16 березня частині команди вдалося виїхати до Запоріжжя, потім до Дніпра, а зараз вони працюють під Кропивницьким. 

"Місяць потому ми вивезли решту працівників та потроху відновлюємо діяльність", — говорить Євченко. 

Більшу частину техніки iDev втратили разом з офісом, але вдалося забрати з собою робочі ноутбуки. До війни в команді працювало 15 людей. Зараз п’ятеро з них звільнилися та виїхали до Європи.

"Ми не скаржимося. На відміну від багатьох наших колег, які не змогли виїхати або отримали поранення, нам пощастило — вся наша команда жива. Ми можемо працювати, тому будемо продовжувати. Для успіху країни у війні треба підтримувати її економіку, платити податки", — вважає гендиректор iDev. 

Застосунок "Доступний Маріуполь" зараз не зовсім актуальний. Проте маріупольське управління соціального захисту використовує його, щоб приймати запити від громадян. Зараз команда зосередилася на підтримці аналогічного краматорського застосунку, який працює у повному обсязі та, зокрема, повідомляє про повітряну тривогу.

"Практика Маріуполя доводить — не завантажувалися месенджери, веб-сторінки, проте push-повідомлення часто надходили, навіть коли інтернет був слабким", — каже Євченко. Тому у команді iDev вважають, що цей канал може бути важливим для Краматорська у разі блокування зв'язку та проблем з електрикою. 

Компанія завершує проєкт модернізації ЦНАП Дружківки, яка теж зараз поруч із лінією фронту. Там досить небезпечно, тож це допоможе людям мінімізувати пересування містом. Паралельно вони шукають можливість вийти на ринок Європи та США, щоб експортувати туди свої міські застосунки. 

"У нас були великі плани на майбутнє. І хоч місто як територію ми втратили, але залишилися люди. Ми зберегли нашу внутрішню культуру, ідентичність, будемо нести її в інші міста. А колись, можливо, зможемо повернутися у своє місто", — сподівається Станіслав. 

Фотобуки з Маріуполя. "Нас врятували зірки, які безкоштовно рекламували нас"

Ще одна маріупольська IT-компанія, якій вдалося виїхати зі зруйнованого міста — це онлайн-конструктор для замовлення фотобуків Mofy.life. Катерина Файновська заснувала її у 2015 році. 

"До війни мої бізнеси були націлені більше на Маріуполь, але ми зрозуміли, що так більше не можна. Настільки погано тоді було з економікою через війну", — згадує вона. Онлайн-сервіс Mofy.life створили як продуктову компанію. Франшизу продали в Казахстан. 

Катерина з дитиною та чоловіком залишили місто в середині березня. Її чоловік — медик, він залишався заручником окупантів у шпиталі. Щойно зміг вийти — вони поїхали: "Наша машина — єдина з девʼятиповерхового будинку, яка вціліла. Я молилася на неї, щоб ми змогли виїхати".

До війни у команді Mofy.life працювало 11 людей, 90% команди базувалаося в Маріуполі. Зараз — це четверо фахівців та ще одна людина на пів ставки. "Всі живі, це добре. Але у мене є відео офісу. Це жах. Дуже боляче", — каже Катерина.

Обладнання залишилося у Маріуполі, але зараз компанія друкує свою продукцію у партнерських друкарнях в інших містах України. Окрім того, з першого дня повномасштабного вторгнення вся команда паралельно допомагає іншим — купує необхідне для постраждалих, допомагає водіям-волонтерам, які потрапили у полон. Серед таких є і маріупольский айтівець. 

Лояльні клієнти допомогли компанії відновити роботу в умовах війни. Серед замовників є багато зірок. Фотобук є навіть у Зеленського, його подарували президенту. Під час війни зірки безкоштовно рекламували компанію, щоб вони отримали хоч якісь замовлення. Але як працювати далі, виробники фотобуків не знають. 

Існує проблема з логістикою. "Нам потрібен спеціальний пластик для фотобуків. Ми його замовили, мав прийти два тижні тому, але досі немає", — каже засновниця компанії. Через це вони не можуть виробляти деякі товари. Та й під час війни замовлення інстабуків просто неактуальне.

Катерині хотілось би, щоб місто відбудували, проте про можливе повернення до Маріуполя вона говорити не готова через біль. 

"Це питання, на яке у мене відповіді немає. Зараз це не місто, а великий цвинтар. Там так багато людей померло. Я бачила ці тіла, могили. Мій свекор похоронений у дворі. Я не знаю, як туди повертатися. Ба більше, немає твоїх офісів, квартир, друзів". 

Засновниця Mofy.life із сумом згадує все, що вони втратили. "Я була активним членом нашої IT-спільноти. Постійно були якісь івенти. Їхати з Маріуполя до більших міст не було жодної мотивації. Море є, місто розвивається. Не дуже велике, але й не дуже маленьке. Ідеальне".

Запоріжжя: "Будь-якої миті готові стати на захист міста"

Computools — українська аутсорсингова компанія, заснована у 2013 році. До 24 лютого 73% працівників компанії працювали в Запоріжжі. Решта — з Києва, інших куточків країни та з-за її меж. 

"О 5.30 ранку ми з дружиною прокинулись від вибухів. В десяти кілометрах від нашого будинку (ми живемо за містом, біля Києва) прилетіло шість ракет від РФ", — згадує засновник компанії Сергій Тимчук. Вже о шостій ранку Сергій разом із близькими двома машинами, повними дітей, виїхали на захід України. 

"Було відчуття, ніби я учасник якогось американського апокаліптичного бойовика", — згадує він. Паралельно Сергієві довелося рятувати батьків та інших родичів, які опинилися в окупації у Запорізькій області: "Вони пробули в окупації 40 днів та вибралися завдяки Червоному хресту".

Як розповідає Тимчук, після повномасштабного вторгнення лише 20% працівників виїхали із Запоріжжя. Також були тимчасові переміщення інших працівників, наприклад із Києва та Харкова на захід України, деякі з них вже повернулись додому.

"Ми також знаходили можливість безпечно виїхати тим працівникам, які опинилися на окупованих територіях: шукали перевізників, передавали посилки", — розповідає Сергій. 

Два відсотки працівників Computools із перших днів за власним бажанням долучилися до лав ЗСУ. Багато людей записалися до тероборони або пішли волонтерити, купували необхідне для військових медиків та ЗСУ. "Наразі більшість команди продовжує роботу, але готові в будь який момент стати на захист міста", — говорить Сергій. 

Зараз офіс Computools у Запоріжжі продовжує роботу. Під час повітряної тривоги працівники можуть спуститись до офісного укриття.

Щойно з'явилися перші сигнали про можливий напад, ще в листопаді, компанія почала готувати плани, що вони робитимуть в тому чи іншому випадку. Зокрема, відкрили офіс у Польщі.

Попри підготовку, впродовж перших тижнів працівникам важко було пристосуватися до нових реалій та поновити роботу. "Знадобився час на евакуацію, проте наші клієнти дали змогу зробити все якісно та підтримали нас", — розповідає Тимчук. З перших днів війни деякі клієнти запросили реквізити для допомоги ЗСУ. 

За три місяці війни вони не втратили жодного клієнта. Вже за 3-4 дні вийшли на 80% своїх потужностей, ще за тиждень — на 95%.

За 2021 рік компанія зросла на 100%, і у 2022 році планувала повторити цей успіх, продовжуючи вихід на міжнародні ринки.

"У травні та червні нам не вдалось залучити нових клієнтів через неможливість виїхати за кордон та провести Roadshow в березні та квітні". На думку Тимчука, дозвіл чоловікам призовного віку виїжджати за кордон на два-три тижні дозволив би їхньому бізнесу зростати та платити більше податків. "Наразі закон це забороняє, а до корупції ми не толерантні".  

Херсон: "Відкат до 90-х і ще гірше"

До війни у Херсоні працювало близько 1500 IT-спеціалістів. Проводилися IT DAY та IT Connection Conference, які до 2020 року збирали від 500 до 1000 людей. Під час пандемії у місті змінився підхід до бізнесу — через віддалену роботу з'явилося більше можливостей, кількість фахівців зросла. Здебільшого рівня джуніор та мідл. 

"Зараз практичного нікого зі світу IT там не залишилося", — розповідає Катерина Шегалдаєва, засновниця KAgency. 

Підписуйтесь на LIGA.Tech в Telegram: тільки важливе

До війни її компанія базувалася у Херсоні та займалася рекрутингом IT-спеціалістів, організовувала IT-BRUNCH та інші профільні заходи. Після 24 лютого вони змушені були призупинити свою діяльність.

"Наскільки я знаю, окрім продовольчого ринку та сфери послуг, що є поодиноким винятком, нічого не працює. Відкат до 90-х і ще гірше", — каже Катерина. 

Більшість IT-спеціалістів виїхали з міста ще на початку вторгнення. Якщо і залишилися — це одиниці. 

"Був майданчик ГО IT Connection. Зараз члени організації є волонтерами та допомагають херсонцям", — розповідає Катерина. 

Вона вважає, що після перемоги багато хто повернеться до Херсона. 

"Все ж таки тут наші домівки, тут ми всі вдома. Гадаю, у нашого міста дуже великий потенціал. Сподіваюся, після війни всі це зрозуміють", — каже експертка.

Херсонська спільнота має бути готова до того, що після війни тут, можливо, доведеться починати все спочатку — відновлювати старі проєкти, об'єднуватися та масштабувати їх. Експертка мріє, що у Херсоні незабаром вдасться реалізувати великий проєкт за прикладом Unit City та створити власне IT-місто. "Війна багато чому нас навчила, тому це можливо", — вірить Катерина.