Двічі в одну річку: огляд серіалу "Аватар: Останній захисник"

Онлайн-кінотеатр Netflix продовжує випускати ігрові римейки культових аніме-серіалів. Спочатку був "Ковбой Бібоп", який фанати почали закидувати гнилими томатами ще до прем’єри, а невдовзі після нього було оголошено про закриття. Друга спроба у вигляді "Ван Піс" була значно вдалішою – шоу отримало схвальні відгуки та стало одним з хітів сервісу.

Тепер настала черга класики вже американської школи аніме (інколи його називають амеріме) – серіалу "Аватар: Легенда про Аанга". Ідея межувала з авантюрою: оригінал має безліч прискіпливих фанатів, а фіаско стрічки М. Найта Шьямалана дискредитувало в очах фанатів саму ідею live-адаптації пригод останнього мага повітря. Однак ставка Netflix сповна справдилася: початковий скепсис і відсутність гучних імен на постері не завадили "Аватару" з серйозним відривом очолити десятку серіалів стримінгового гіганта. Чи виправданий такий ажіотаж – в огляді Liga.Tech.

Про що серіал і як він відрізняється від оригіналу

"Легенда про Аанга" – це хрестоматійна для жанру фентезі історія про становлення героя, епічний квест Обраного і порятунок світу. Виділяло його з-поміж безлічі подібних історій використання азійського сетингу, продумані характери персонажів та грамотне вплітання важливих тем і моральних дилем у сюжет. 

Головний герой – хлопець на ім’я Аанг прокидається після століття перебування в айсбергу. Він дізнається, що весь цей час у світі лютувала війна, спинити яку під силу лише йому, адже він аватар – єдина людина, здатна освоїти магію всіх чотирьох стихій. Протягом трьох сезонів, які іменувалися книгами, він навчався та потрапляв у різні пригоди в компанії друзів. 

Серіал від Netflix наслідує не лише основну сюжетну канву оригіналу, але й окремі його епізоди. Оскільки перший сезон адаптації налічує всього 8 епізодів з середнім хронометражем в 50 хвилин проти 20 серій на 20+ хвилин анімаційного серіалу, частину подій та ліній довелось вмістити в одну серію чи просто викинути.

Деякі зміни були продиктовані духом часу. Так, в першоджерелі компаньйон протагоніста Сокка з сексистським уявленням про протилежну стать змінює свої погляди після відвідин острова, який захищають дівчата-воїни. В адаптації цю арку розвитку персонажа прибрали, замінивши її подоланням "синдрому самозванця". 

На відміну від фільму М. Найта Шьямалана, автори серіального "Аватару" поставились до першоджерела з повагою. Вистачає змінених та абсолютно нових епізодів на кшталт життя Аанга серед Кочівників повітря. Проте вони доповнюють загальну картину і не викликають роздратування. Також автори приділили більше екранного часу лорду Озаю й Азулі – в оригіналі головний антагоніст переважно перебував за кадром, а його холоднокровна донька з’являлась лише в другому сезоні. 

В оригіналі принци Народу вогню були однією з головних знахідок сценаристів. Якщо принц Зуко час від часу піддавав сумніву людожерські методи свого батька, за що і був відправлений у вигнання, то от його сестра Азула була копією татка. Так до юного глядача доносилась досить правильна думка, що деякі люди лихо вчиняють через обставини й виховання, а отже, можуть виправитись. А є концентровані поганці, які хочуть або правити світом, або бачити його у вогні. Лишається сподіватись, що автори нової версії не зіпсують цей важливий сюжетний момент.

Єдиним дійсно сумнівним моментом є арка компаньйонки головного героя Катари. Якщо в оригіналі вона протягом всього серіалу навчалася магії води, то у версії Netflix героїня вже після прочитання одного сувою стає віртуозом і навіть вигадує власні заклинання. Ближче до фіналу вона взагалі перемагає досвідченого майстра магії води й змушує його переглянути консервативні погляди на те, що жінки не можуть бути воїнами. Це нагадує типовий сюжет про героїню-бунтарку в фентезі-романах для підлітків. 

Візуал та ефекти 

У технічному плані серіал майже нема за що сварити. CGI-графіки тут досить багато: моделі міст, фентезійних звірів та візуальні ефекти, що супроводжують використання різних видів магії, – виконання на досить пристойному рівні. 

Дизайнери та художники провели значну роботу зі створення вигадливого і наповненого деталями світу "Аватара". В серіалі вистачає епічних кадрів як з флотиліями, так і з вигадливою архітектурою міст. Любителі естетики Східної Азії залишаться задоволеними. 

Головним промахом і чинником, що може потенційно зіпсувати занурення у місцеву історію, стали костюми. Вони виглядають надто чистими та відпрасованими, ніби їх щойно забрали від кравця. Після "Гри престолів" обробка вбрання, щоб воно виглядало ношеним, вже здається нормою для фентезі-серіалів та костюмованих драм. 

Щоправда, персонажі не літають (за винятком Аанга) і не намагаються перевантажувати глядача цитатами зі східних філософських трактатів.

За своєю формою "Останній захисник" є типовим пригодницьким твором: герої регулярно втрапляють у халепи, б’ються чи від когось втікають. Є і сцени рефлексій (за них переважно відповідає Аанг і Сокка) та трішки романтичних епізодів (а от тут лише Сокка), однак загалом весь перший сезон тримає насичений темп і не дає сюжету просідати. Хіба в деяких битвах  постановникам не вдалося  створити у глядача відчуття, що герої б’ються не на життя, а на смерть. 

Каст проєкту складається здебільшого з акторів азійського походження, і навряд чи могло бути інакше. Серіал не може похвалитись наявністю зіркових облич. З більш-менш впізнаваних виконавців тут тільки Деніел Де Кім (серіал "Загублені", "Гаваї 5:0", Saints Row), Кен Люн (серіали "Загублені, "Пила"), Пол Сон Хен Лі ("Мандалорець") і Ембер Мідфандер ("Здобич", серіал "Банші"). Єдиним явним міскастом є хіба Елізабет Ю, якій доручили партію Азули – її зовнішній вигляд надто відрізняється від першоджерела. 

Варто дивитись?

"Аватар" – це не видатний, але добре зроблений пригодницький фентезі-серіал для всієї родини. Всі його основні елементи виконані на пристойному чи принаймні компетентному рівні. Він запросто може сподобатись як поціновувачам шоу Nickelodeon, так і тим, в кого термін "аватар" асоціюється виключно з соцмережами чи блокбастером Джеймса Кемерона. 

Найімовірніше, кардинально не сприймуть проєкт тільки ультравіддані фанати першоджерела, для яких сама ідея римейку є хибною. Решта отримають непогану розвагу на декілька вечорів.