Запаморочливий успіх, занепад і нова техдиректорка. Історія гри Call of Duty

Боббі Котіку не вдалося завершити своє перебування на посаді СЕО Activision Blizzard мажорним акордом. Modern Warfare 3, нова ітерація головного активу компанії – серії Call of Duty – не лише отримала дуже негативні відгуки від преси та гравців (до цього їй не звикати вже років пʼять), а й примудрилася поступитися Hogwarts Legacy першим місцем у списку головних бестселерів року у Великій Британії та США. Випадки, коли таке траплялося за останні 12 років, можна порахувати на пальцях однієї руки. 

Тепер, коли угода між Microsoft і Activision Blizzard остаточно схвалена, серію шутерів, ймовірно, чекає пауза і серйозні зміни. З цієї нагоди Liga.Tech згадує непростий шлях одного з головних блокбастерів від світу відеоігор. 

Учень, який перевершив майстра

Історія знає чимало випадків, коли розробники збиралися робити "вбивцю" тієї чи іншої популярної відеогри чи серії. Call of Duty належить до невеликої когорти тих, кому це дійсно вдалося. 

"Батьками-засновниками" серії CoD став дует геймдизайнерів Джейсона Венса та Вінса Зампелли. Обоє працювали в студії 2015 Inc і доклали руку до гри Medal of Honor: Allied Assault. Вона мала критичний і комерційний успіх, а багато геймерів вважають її найкращою в серії Medal of Honor (MoH). Прагнення більшої творчої незалежності та справедливого нарахування роялті призвели до того, що Зампелла і Вест разом з низкою колег попрощалися з ЕА та перейшли під крило Activision Blizzard. Вони заснували студію Infinity Ward та приступили до розробки першої Call of Duty, яка вийшла вже у 2003 році.

Попервах спільнота ставилася до гри досить скептично, називаючи її просто клоном MoH. Ігри справді мали чимало схожого, однак CoD 1 мала багато своїх власних фішок. Головною вважається можливість повоювати не тільки за американського солдата, а й також за британського і радянського. Проєкт отримав дуже хороші відгуки та продажі, тож стало очевидно, що у шутера ЕА з’явився серйозний конкурент. 

Вже через два роки вийшов повноцінний сиквел, у якому розробники підтягнули графіку (використовувалася модифікована версія рушія Quake III) та вперше представили регенерацію. Якщо протагоніст отримував надто багато шкоди, то йому не варто було шукати аптечки – він міг декілька секунд відсидітися в укритті, доки не відновиться здоров’я. Поціновувачі жанру скаржилися, що ця механіка сприяла збільшенню динаміки перестрілок, але зробила геймплей надто аркадним. 

CoD 2 теж мала хороші критичні та комерційні результати. Вона була присутня у стартовій лінійці XBOX 360 та стала одним з перших великих бестселерів на цій платформі. В Activision вирішили, що прийшов час масштабувати успіх, та доручили розробку триквелу студії Treyarch, яка до цього займалася лише доповненнями до двох попередніх частин. 

Зампелла і Вест вчасно відчули, що доба популярності шутерів про Другу світову війну добігає кінця, а тому пішли з четвертою частиною на експеримент – перенесли дію в сучасність. Після цього "Поклик обов’язку" остаточно поклав на лопатки "Медаль": випущений того року Airborne, хоч і був достойною грою, Modern Warfare (MW) не залишила йому ніяких шансів. Власне, Call of Duty – це єдина франшиза, яка починалась і розвивалась як серія про Другу світову і при цьому змогла знайти себе за межами цього сеттингу. Тій же Medal of Honor чи Brother in Arms це не вдалося. 

Знаковою "четвірку" зробив і той факт, що саме в ній остаточно сформувався концепт мультиплеєра серії CoD: динамічні й насичені перестрілки на невеликих картах. Виходив такий собі Quake III в антуражі мілітарі-бойовика, однак для утримання гравця ще на сотню-другу годин MW мав систему прокачки, кастомізацію зброї та перків і нагороди за кілстріки – серії вбивств опонентів. Чим довша серія, тим солідніша нагорода. Всі наступні ітерації СoD будуть відштовхуватися від цієї формули, додаючи до неї переважно косметичні та незначні правки. 

Відставка батьків-засновників та коротка золота доба

Випущений у 2009 році CoD MW2 остаточно наділив серію статусом блокбастера від світу відеоігор. Загальні продажі гри подолали позначку в 25 млн копій, її активно обговорювала не тільки профільна преса. Значного розголосу наробила місія No Russian, у якій протагоніст як агент під прикриттям брав участь у теракті у вигаданому московському аеропорту. Через це гру спочатку захотіли заборонити до продажу на території РФ, але зрештою таки погодили за умови блокування цієї місії. 

Проте вже навесні 2010 року стало відомо, що Infinity Ward і Activision Blizzard всерйоз побили горщики. Керівництво студії звинувачувало видавця у невиплаті передбачених контрактом бонусів. Компанія Боббі Котіка, своєю чергою, закидала розробнику порушення субординації і умов цього самого контракту. Пізніше ігрові видання дізналися від інсайдерів, що дует керівників уже давно був розчарований співпрацею з Activision Blizzard. Основна їхня претензія стосувалася залучення до роботи над серією сторонніх студій. Нібито вони навіть почали придивлятись і проводити переговори з іншими видавцями, про що дізналися в Activision Blizzard та вказали босам Infinity Ward на двері. 

Вже того ж року відбулося "повернення блудного сина" від індустрії відеоігор: Вест і Зампелла повернулися під крило ЕА, заснувавши нову студію Respawn Entertainment (RE). Туди ж перейшло чимало топменеджерів та просто досвідчених працівників Infinity Ward. Геймдизайнери подали до суду на колишнього роботодавця з вимогою виплатити їм $36 млн роялті та передати права на підсерію Modern Warfare. Суперечка була врегульована мировою угодою, в рамках якої Вест і Зампелла отримали нерозголошену суму грошей та відмовилися від претензій на бренд MW. Повторити свій подвиг десятирічної давнини їм не вдалося. Втім, у RE все склалося добре: вони випустили чи не найкращу гру по Star Wars від "електроніків" – Jedi: Fallen Order, а також украй симпатичну, проте неуспішну фінансово дилогію Titanfall. 

Хоча Activision Blizzard не стала закривати Infinity Ward та найняла туди нових працівників, оговтатися від звільнення засновників студія так і не змогла. Новим провідним розробником серії стала команда Treyarch, яка ще не так давно сприймалася не надто талановитим підмайстром Infinity Ward. Проте CoD Black Ops довела всю глибину хибності цієї позиції. Це була чи не перша частина, яка всерйоз поставилася до сюжету. Так, це був типовий гостросюжетний бойовик, але на тлі попередників його грамотно виділяла постановка як самої історії, так і безпосередньо місій. Не обійшлося без навіть справді цікавих і майже неочікуваних сюжетних твістів. Додатково підкуповував той факт, що в наратив впліталися цілком реальні події 60-х на кшталт Операції в Затоці свиней, Тетського наступу чи замаху на Кеннеді. 

За перші пʼять днів після релізу Black Ops заробила $650 млн, що стало рекордом для свого часу, а загальна кількість проданих копій сягнула 30 млн. Скоріше за все, десь у цей момент у керівництві Activision Blizzard зрозуміли, що франшиза в надійних руках і час запускати конвеєр. 

Стагнація і самоповтори

Не можна сказати, що CoD змогла зачарувати абсолютно всіх. Шутер часто й справедливо критикували за "тупенький" штучний інтелект суперників, застарілий графічний рушій, з якого витисли всі соки, коридорність сюжетних кампаній та мінімальний розвиток мультиплеєра. Гучнішою критика стане, коли ЕА почала активніше вкладати ресурси в свою серію Battlefield. MW3 і Battlefield 3 мають вигляд ігор з різних поколінь.

Спочатку Activision Blizzard вдавалося маскувати це видовищною постановкою та залученням потужного медіаресурсу. До озвучення чи просування нових ітерацій долучалися голлівудські зірки на кшталт Гаррі Олдмана, Роберта Дауні-молодшого, Кіта Харрінгтона, Кріса Еванса, Кевіна Спейсі, Денні МакБрайда та інших. У рекламних роликах і трейлерах можна було почути класичні хіти від Rolling Stones, Емінема, AC DC, Metallica, Девіда Боуї та інших. 

Серйозним негативним чинником було бажання Activision Blizzard випускати нові частини на  щорічній основі. Якщо не брати різноманітні спортивні симулятори, CoD була єдиною великою франшизою, яка отримувала нову ітерацію кожен рік. Схожий підхід спробувала і Ubisoft зі своєю серією Assassin’s Creed, але після невдачі Syndicate здалася. 

Естафета розробки почергово переходила між Treyarch Games, Sledgehammer Games та Infinity Ward, яким допомагали різноманітні дочірні студії на кшталт Raven Software. Проте навіть з таким підходом розробник мав сідати за розробку нової частини одразу після того, як віддав до друку попередню. Подібні перегони з графіком не лише втомлювали, а й не лишали часу на вигадування і випробування нових ідей. 

На думку більшості геймерів, бодай якась оригінальність в CoD загнулася після Black Ops 2. Там сюжетна кампанія розгорталась у двох часових лініях: 80-х роках ХХ століття та недалекому майбутньому. Також у грі спробували реалізувати елементи нелінійності та додали аж шість різних кінцівок. 

Після цього серія почала загравати з футуризмом, потім двічі повернулася до теми Другої світової, а останні пʼять років займається ремейком Modern Warfare та першої Black Ops. 

Звісно, CoD продовжувала робити стабільно високу касу та очолювати рейтинги бестселерів. Цьому сприяло формування довкола гри статусу феномену індустрії розваг загалом. Купити й пограти в нову частину бойовика для багатьох західних геймерів стало такою ж традицією, як сходити на фільм Marvel чи подивитися фінал Суперкубку. Однак такий стан речей не міг тривати нескінченно. 

Що далі

Microsoft поки не ділиться своїми планами на серію Call of Duty. Ймовірно, серія відмовиться від щорічного випуску, адже корпорацію цікавить не показники окремо взятої відеогри, а просування свого сервісу Game Pass.

Достеменно відомо, що до подальшого розвитку культового віртуального бойовика долучиться фахівчиня з українським прізвищем – днями стало відомо, що новим технічним директором Activision стала Наталія Татарчук. Раніше вона працювала над проєктом Wata Tools для рушія Unity і була керівником графічного відділу в студії Bungie.